Ухвала суду № 77365892, 20.10.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/869/18

Провадження № 1-кс/487/3503/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2018 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Сухаревич З.М., за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1, прокурора – Рудь Р.В., підозрюваної – ОСОБА_2, захисника – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, яка народилась 02.02.1984 року в с. Неграші, Києво-Святошинського району, Київської області, громадянка України, має вищу освіту, працює менеджером ПП «Софістікейт», розлучена, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2018 року старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4, за погодженням із прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5, звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_2.

В клопотанні слідчий зазначає, що слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017150030004550, за підозрою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме 16 епізодів злочинної діяльності, пов’язаних із заволодінням шляхом обману, грошовими коштами потерпілих: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, спричинивши останнім матеріальні збитки на загальну суму 798 395,92 грн.

18.10.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчинене організованою групою; під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м’якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про задоволення клопотання.

Підозрювана ОСОБА_2 в судовому засіданні провину не визнала, заперечувала проти задоволення клопотання. Пояснила, що з березня 2018 року працювала менеджером на ТОВ "Альфінком". В її обовязки входило укладання договорів продажу транспортних засобів та консультування клієнтів. Бланки договорів з підписом директора та печаткою їй надсилали ОСОБА_2 Поштою. Директорів компаній вона не знає. Знає ОСОБА_7, яка була у них старшою та у якої вона, у разі потреби, могла відпроситися з роботи. На офісі вона працювала разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_7. Знає деяких менеджерів з інших філій з м. Первомайск на імя ОСОБА_19 і ОСОБА_28. Просила врахувати наявність на утриманні неповнолітніх дітей та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення клопотання посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність існування ризиків. Пояснила, що підозрювана не має паспорту для виїзду за кордон, раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалась, характеризується позитивно, має на утриманні 3-х дітей. Враховуючи викладені обставини, просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов’язання.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суддя вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів клопотання встановлено, що СВ Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області в групі слідчих СУ ГУНП в Миколаївській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12017150030004550 зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

17.10.2018 р. о 18 год. 27 хв. в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, затримано ОСОБА_2.

18.10.2018 року о 01 год. 28 хв. ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах:

на початку вересня 2017 року, більш точного часу досудовим слідством не встановлено, мешканець м. Харкова, Харківської області ОСОБА_6, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного збагачення, обрав в якості джерела отримання доходу, діяльність пов’язану із заволодінням шляхом обману грошовими коштами фізичних осіб, які мали на меті придбати транспортні засоби на території Харківської, Одеської та Миколаївської областей.

При цьому, ОСОБА_6, визначив предметом злочинних посягань грошові кошти вказаних осіб, а в якості способу їх заволодіння – обман осіб, стосовно купівлі-продажу транспортних засобів, шляхом надання завідомо неправдивих відомостей про надані послуги.

З метою реалізації свого злочинного, корисного умислу, ним був розроблений план вчинення злочинів та безпосередній механізм шахрайства, який передбачав:

- пошук осіб для використання їхніх даних для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності з метою протиправної діяльності;

- пошук і схиляння до заняття спільною злочинною діяльністю інших осіб, які забезпечували б систематичне заволодіння грошовими коштами всіх учасників злочинної групи;

- пошук нежитлових приміщень, для використання їх в якості офісів різних суб’єктів підприємницької діяльності;

- вчинення обману фізичних осіб, шляхом розміщення в Інтернет мережі оголошень, щодо надання послуг купівлі-продажу транспортних засобів шляхом укладання попередніх договорів та договорів - доручень;

- розподілення функцій між усіма учасниками злочинного об’єднання;

- вчинення дій, спрямованих на приховування протиправної діяльності, шляхом виготовлення завідомо неправдивих попередніх договорів купівлі-продажу транспортного засобу та договорів - доручень, завірення їх відтисками печатей різних суб’єктів підприємницької діяльності;

- алгоритм дії укладення від різних юридичних осіб попередніх договорів купівлі-продажу транспортного засобу, з використанням спеціально виготовлених для досягнення вказаної мети документів;

- розподіл грошових коштів, здобутих злочинним шляхом між учасниками злочинної групи;

- моніторинг єдиного реєстру судових рішень з приводу наявності рішень суду про стягнення з підприємств, які використовуються для вчинення шахрайських дій та зміна розрахункових рахунків таких підприємств з метою уникнення накладення арешту на них;

- консультування всіх учасників злочинної групи з приводу їх дій під час спілкування с працівниками правоохоронних органів та потерпілих;

З метою реалізації злочинного плану на території Харківської, Одеської та Миколаївської областей, усвідомлюючи, що самостійно вчинення даних злочинів неможливо, ОСОБА_6, вирішив залучити до спільної злочинної діяльності інших учасників, розподіливши цим особам певні функції в здійсненні організованих ним злочинів, об'єднавши таким чином зусилля всіх учасників, для досягнення єдиного злочинного результату.

Так, у вересні 2017 року, точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6, довів свій злочинний план мешканці м. Одеса, Одеської області ОСОБА_7, запропонувавши останній взяти участь у заволодінні чужим майном шляхом обману, на що ОСОБА_7, дала свою згоду.

При цьому, ОСОБА_6, повідомив ОСОБА_7, що для реалізації злочинного умислу на території Харківської, Одеської та Миколаївської областей, їм необхідно залучення до спільної злочинної діяльності інших учасників, які під виглядом офіс-менеджерів з надання консультативних послуг купівлі-продажу транспортних засобів, будуть виконувати скоординовані дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, що належить фізичним особам.

ОСОБА_6, як організатором злочинної групи, були визначені функції ОСОБА_7, що складалися з дій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, які полягали в наступному:

- контролі та керуванні діями осіб, залучених до заняття спільною протиправною діяльністю в якості менеджерів з надання консультативних послуг купівлі-продажу транспортних засобів;

- пошуку фізичних осіб, з метою заволодіння належними їм грошовими коштами шляхом обману;

- пошуку приміщень для реалізації злочинної діяльності;

- після заволодіння грошовими коштами громадян і виникнення конфліктних ситуацій, вживанні заходів щодо їх залагодження;

- розміщення в Інтернет мережі оголошень, про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортних засобів;

- закупівлі мобільних телефонів та стартових пакетів різних операторів мобільного зв’язку та розподілу їх між учасниками злочинної групи, для забезпечення систематичного заволодіння чужим майном шляхом обману;

- з метою маскування і приховування вчиненого злочину та злочинної діяльності в цілому, а саме в телефонних розмовах з потерпілими, в якості менеджерів з продажу транспортних засобів, запевняти останніх, що транспортні засоби вони все таки отримають, коли вирішиться проблема з їх транспортуванням;

- розподілі грошових коштів між учасникам злочинної групи за вказівкою організатора та направлення останньому частки здобутих грошових коштів.

Реалізуючи злочинний умисел, діючи відповідно до розробленого плану вчинення злочину, в вересні місяці 2017 року, точна дата та час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_7, підшукала та залучила до заняття спільною злочинною діяльністю раніше знайомих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та не встановлену досудовим слідством особу, повідомивши їх про злочинні наміри, спрямовані на систематичне заволодіння чужим майном шляхом обману, довівши в деталях розроблений організатором злочинної групи план.

ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, та не встановлена досудовим слідством особа, які у вказаний період часу ніде офіційно не працювали і не мали постійного джерела доходів, прийняли пропозицію ОСОБА_7 та дали свою згоду на спільну участь у вчиненні злочинів.

ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, та не встановленій досудовим слідством особі, були визначені функції, що складалися з дій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, які полягали в наступному:

- пошук приміщень, для реалізації злочинного плану та укладення договорів оренди таких приміщень;

- будучи офіс-менеджерами з надання консультативних послуг купівлі-продажу транспортних засобів, спілкуватися з громадянами, які телефонували їм на номери мобільних телефонів, повідомляти при цьому завідомо неправдиву інформацію стосовно того, що вони займаються наданням допомоги щодо купівлі-продажу транспортних засобів на території Харківської, Одеської, Миколаївської областей, запрошувати даних громадян до офісу з метою укладання попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу;

- зустрічатись з громадянами, пропонувати придбати один з транспортних засобів згідно заздалегідь підготовленого прайсу з цією метою;

- показувати заздалегідь підготовлені фотознімки із зображенням транспортних засобів, які нібито продаються;

- повідомляти громадянам завідомо неправдиву інформацію про те, що попередні договори купівлі-продажу транспортного засобу, будуть безперешкодно укладені ними із покупцями, після перерахування клієнтом грошових коштів на рахунок їхнього суб’єкту підприємницької діяльності, а в разі, якщо транспортний засіб не влаштує клієнта, грошові кошти обов’язково будуть повернуті власнику;

- особисто укладати попередні договори щодо купівлі-продажу транспортних засобів;

- у разі, якщо особа, яка укладала з ними даний договір цікавилась, чому саме укладається попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, вводити її в оману, шляхом повідомлення завідомо неправдивої інформації, що даний договір лише формальність, що його назва не відповідає послугам, які вони надають, у зв'язку із тим, що попередній договір про надання послуг купівлі-продажу транспортного засобу складається з метою зменшення податкових зборів;

- отримування від громадян касових чеків на підтвердження зарахування грошових коштів на рахунок їхнього суб’єкту підприємницької діяльності;

- після заволодіння грошовими коштами потерпілих, при виникненні конфліктних ситуацій на предмет повернення їм грошових коштів, вживання заходів щодо їх залагодження;

- з метою маскування і приховування вчинених злочинів та злочинної діяльності в цілому, а саме, як в телефонних розмовах, так і під час особистих зустрічей з потерпілими, запевняти останніх, що сталося непорозуміння, що будуть вжиті заходи на їх залагодження, що особам обов'язково будуть повернуті сплачені кошти.

Зорганізувавшись таким чином у стійке злочинне об’єднання, для спільного досягнення єдиної мети, заволодіння чужим майном шляхом обману та подальшої реалізації злочинного плану під час вчинення злочинів ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, та не встановлена досудовим слідством особа, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_6, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, орендували під офіс приміщення за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Гагаріна 43; Одеська область, м. Одеса, вул. Старопортофранківська,3; Одеська область, м. Одеса, вул. Князівська,2, офіс 550; Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Миру 17/9; Миколаївська область м. Миколаїв, вул. Театральна,35; Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Сінна,58/1; Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Одеська, 121; розмістили в мережі Інтернет оголошення про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортних засобів.

Після чого, завідомо не маючи наміру на здійснення цієї господарської діяльності, отримали від ОСОБА_6, спеціально виготовлені останнім бланки завідомо неправдивих попередніх договорів купівлі продажу транспортних засобів, завірені відтисками печатей наступних підприємств: ТОВ «ОСОБА_31 ПЛЮС» ЄДРПОУ41579813; ТОВ «ПАРТНЕРАЛЬЯНС» (СТОКСОЛЮШЕН) ЄДРПОУ 41946163;ТОВ «АЛЬТФІНКОМ» (АЖУР-ЛОГІСТИКА) ЄДРПОУ 41920234, ТОВ «МОТОРСКОМІНВЕСТ» ЄДРПОУ 42215499; ТОВ «АВТО-ЕНЕРДЖІ» ЄДРПОУ 41339031; ТОВ «ДРІМКАР» ЄДРПОУ 42150380; ТОВ «ТРАСТМОТОРС» ЄДРПОУ 41945751; ПП «СОФІСТІКЕЙТ» ІКПП 42455138.

В період часу з вересня 2017 року по жовтень 2018 року, систематично заволодівали грошовими коштами потерпілих, шляхом укладення фіктивних договорів з останніми, про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортних засобів на території Харківської, Одеської та Миколаївської областей, за що отримували відповідні грошові кошти.

Так, у липні 2018 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_2 та не встановлена досудовим слідством особа, реалізуючи злочинний, корисливий умисел на заволодіння майном громадян шляхом обману, розмістили оголошення на веб-сайті «Аvto-bazar.ua» про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортного засобу, із зазначенням номерів мобільних телефонів.

ОСОБА_7, виконуючи відведені їй організатором групи функції, при невстановлених обставинах, придбала сім-карти різних операторів мобільного зв’язку та мобільні термінали, з метою їх використання в подальшому для вчинення шахрайських дій під виглядом телефонів офіс-менеджерів, що здійснюють купівлю-продаж транспортних засобів. Зазначені сім-карти та мобільні термінали ОСОБА_7, надала ОСОБА_12, ОСОБА_2 та не встановленій досудовим слідством особі.

В липні місяці 2018 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, потерпіла ОСОБА_32, перебуваючи за місцем свого проживання, маючи намір придбати транспортний засіб «Mazda-3», користуючись веб-сайтом «Аvto-bazar.ua», підшукав вищезазначене оголошення, про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортного засобу.

На дзвінок ОСОБА_32, відповіла ОСОБА_12, яка переслідуючи умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_32, запропонувала потерпілій прибути 31.07.2018 о 12:00 год. до офісу, розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Старопортофранківська,3.

31.07.2018 о 12:00 год., ОСОБА_32, прибула до вищезазначеного офісу, в якому перебувала ОСОБА_12 та ОСОБА_2, згідно з заздалегідь розробленим ОСОБА_33 планом.

У вказаному місці у вказаний час, ОСОБА_12, діючи згідно з заздалегідь розробленим ОСОБА_6 планом, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_32, представившись офіс-менеджером ТОВ «ДРІМКАР» на ім’я ОСОБА_12, здійснюючи обман потерпілої, повідомила останній завідомо неправдиву інформацію щодо наявності у їхнього суб’єкту господарювання транспортного засобу «Mazda-3», необхідного клієнту та який можливо придбати, а також зазначила, що повна вартість вищевказаного транспортного засобу становить 185 000 грн., та повідомила про необхідність оплати часткового внеску вартості транспортного засобу у сумі 55 500 грн., 10 коп.

При цьому, ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_32 про необхідність здійснення часткового внеску вартості транспортного засобу у сумі 55 500 грн. 10 коп., шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок ТОВ «ДРІМКАР» (ЄДРПОУ 42150380), №26006010006864, який відкрито в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК».

ОСОБА_12 запевнила ОСОБА_32, що після виконання вказаної умови щодо оплати часткового внеску, з останньою буде укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0070 від 31.07.2018.

В цей же час, ОСОБА_2, продовжуючи обман потерпілої, запевнила ОСОБА_32, що в разі не відповідності якості замовленого транспортного засобу, останній обов’язково будуть повернуті грошові кошти, після написання відповідної заяви до ТОВ «ДРІМКАР» код ЄДРПОУ 42150380 та прийняття відповідного рішення керівництвом, на що потерпіла погодилась.

Будучи введеною в оману та не усвідомлюючи реальних намірів ОСОБА_12 та ОСОБА_2, потерпіла, 31.07.2018 через відділення 15-10АБ «Південний», розташованому за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пастера,16 перерахувала на рахунок ТОВ «ДРІМКАР» №26006010006864 грошові кошти в сумі 55 500 грн., 10 коп., згідно квитанції від 31.07.2018, копію якої передала ОСОБА_12

Після чого, ОСОБА_12, уклала з ОСОБА_32 попередній договір №0070 від 31.07.2018 щодо купівлі-продажу транспортного засобу.

В подальшому, ОСОБА_12, продовжуючи обман потерпілої, повідомила, що коли замовлений транспортний засіб «Mazda-3» буде можливо забрати за місцем розташування офісу ТОВ «ДРІМКАР», вона передзвонить, на що потерпіла погодилась.

Через 10 днів ОСОБА_32, з метою отримання замовленого транспортного засобу згідно з договором №0070 від 31.07.2018 зателефонувала до офісу ТОВ «ДРІМКАР», на дзвінок якої не встановлена досудовим слідством особа, працівник ТОВ «ДРІМКАР» представившись офіс-менеджером та продовжуючи її обман повідомила, що замовлений ОСОБА_32 транспортний засіб знаходиться в м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області та існує ряд проблем щодо його транспортування, коли ці проблеми буде вирішено, повідомлять додатково. В подальшому, потерпіла ОСОБА_32 неодноразово телефонувала до офісу ТОВ «ДРІМКАР», однак, на її питання, не встановленою досудовим слідством особою офіс-менеджером вказаного суб’єкту господарювання повідомлялось, що існує ряд проблем або дзвінки ігнорувались.

Таким чином, при вищезазначених обставинах, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_2, та не встановлена досудовим слідством особа, заволоділи шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_32 в сумі 55 500 грн., 10 коп., чим спричинили останній збитки на вказану суму.

Крім того, у серпні 2018 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_2 та не встановлена досудовим слідством особа, реалізуючи злочинний, корисливий умисел на заволодіння майном громадян шляхом обману, розмістили оголошення на веб-сайті «Аvto-bazar.ua» про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортного засобу, із зазначенням номерів мобільних телефонів.

ОСОБА_7, виконуючи відведені їй організатором групи функції, при невстановлених обставинах, придбала сім-карти різних операторів мобільного зв’язку та мобільні термінали, з метою їх використання в подальшому для вчинення шахрайських дій під виглядом телефонів офіс-менеджерів, що здійснюють купівлю-продаж транспортних засобів. Зазначені сім-карти та мобільні термінали ОСОБА_7, надала ОСОБА_12, ОСОБА_2 та не встановленій досудовим слідством особі.

В серпні місяці 2018 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, потерпілий ОСОБА_28, перебуваючи за місцем свого проживання, маючи намір придбати транспортний засіб «Renault Logan MCV», користуючись веб-сайтом «Аvto-bazar.ua», підшукав вищезазначене оголошення, про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортного засобу.

На дзвінок ОСОБА_28, відповіла ОСОБА_2, яка переслідуючи умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_28, запропонувала потерпілому прибути 07.08.2018 о 10:00 год. до офісу, розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Старопортофранківська,3.

07.08.2018 о 10:00 год., ОСОБА_28, прибув до вищезазначеного офісу, в якому перебувала ОСОБА_12 та ОСОБА_2, згідно з заздалегідь розробленим ОСОБА_33 планом.

У вказаному місці у вказаний час, ОСОБА_2, діючи згідно з заздалегідь розробленим ОСОБА_6 планом, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_28, представившись офіс-менеджером ТОВ «ДРІМКАР» на ім’я ОСОБА_12, здійснюючи обман потерпілого, повідомила останньому завідомо неправдиву інформацію щодо наявності у їхнього суб’єкту господарювання транспортного засобу «Renault Logan MCV», необхідного клієнту та який можливо придбати, а також зазначила, що повна вартість вищевказаного транспортного засобу становить 187 000 грн., та повідомила про необхідність оплати часткового внеску вартості транспортного засобу у сумі 56 100 грн., 10 коп.

При цьому, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_28 про необхідність здійснення часткового внеску вартості транспортного засобу у сумі 56 100 грн., 10 коп., шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок ТОВ «ДРІМКАР» (ЄДРПОУ 42150380), №26006010006864, який відкрито в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК».

ОСОБА_2 запевнила ОСОБА_28, що після виконання вказаної умови щодо оплати часткового внеску, з останнім буде укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №1802 від 07.08.2018.

В цей же час, ОСОБА_12, продовжуючи обман потерпілого, запевнила ОСОБА_28, що в разі не відповідності якості замовленого транспортного засобу, останньому обов’язково будуть повернуті грошові кошти, після написання відповідної заяви до ТОВ «ДРІМКАР» код ЄДРПОУ 42150380 та прийняття відповідного рішення керівництвом, на що потерпілий погодився.

Будучи введеним в оману та не усвідомлюючи реальних намірів ОСОБА_12 та ОСОБА_2, потерпілий, 07.08.2018 через відділення 42«ПриватБанку», розташованому за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пастера,19 перерахувала на рахунок ТОВ «ДРІМКАР» №26006010006864 грошові кошти в сумі 56100 грн. 10 коп., згідно квитанції №0.0.1102376176.2 від 07.08.2018, копію якої передав ОСОБА_2

Після чого, ОСОБА_2, уклала з ОСОБА_28, попередній договір №1802 від 07.08.2018 щодо купівлі-продажу транспортного засобу.

В подальшому, ОСОБА_2, продовжуючи обман потерпілого, повідомила, що замовлений транспортний засіб «Renault Logan MCV» ОСОБА_28, зможе забрати з авто-салону в м. Одеса, Одеської області, адресу розташування якого передзвонить і скаже пізніше, на що потерпілий погодився.

Цього ж дня, ОСОБА_28, з метою отримання замовленого транспортного засобу згідно з договором №1802 від 07.08.2018 зателефонував до офісу ТОВ «ДРІМКАР», на дзвінок якого не встановлена досудовим слідством особа, працівник ТОВ «ДРІМКАР» представившись офіс-менеджером на ім’я ОСОБА_32 та продовжуючи його обман повідомила, що замовлений ОСОБА_28 транспортний засіб знаходиться в м. Києві Київської області та існує ряд проблем щодо його транспортування, коли ці проблеми буде вирішено, повідомлять додатково.

В подальшому, потерпілий ОСОБА_28 неодноразово телефонував до офісу ТОВ «ДРІМКАР», однак, на його питання, не встановленою досудовим слідством особою офіс-менеджером вказаного суб’єкту господарювання повідомлялось, що існує ряд проблем або дзвінки ігнорувались.

Таким чином, при вищезазначених обставинах, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_2, та не встановлена досудовим слідством особа, заволоділи шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_28 в сумі 56 100 грн., 10 коп., чим спричинили останньому збитки на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме, в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України підтверджують досліджені матеріали кримінального провадження:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12017150030004550;

- заяви та показання потерпілих ОСОБА_24, ОСОБА_28;

- показання свідків ОСОБА_34, ОСОБА_35;

- протоколи пред’явлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_12, ОСОБА_2, допитаним у кримінальному провадженні потерпілим, згідно яким вони були впізнанні як особи, які безпосередньо заволоділи належними їм грошовими коштами шляхом обману;

- протокол огляду банківського рахунку підприємства, реквізити якого особи, що причетні до вчинення злочинів, використовують у своїй злочинній діяльності, а саме ТОВ «Дрімкар», на якому відображено факт зарахування потерпілими грошових коштів на банківські рахунок зазначеного суб’єкту господарювання за купівлю транспортних засобів та зазначено інформацію, що вказує на те, що вищевказане підприємство не здійснює закупівлю транспортних засобів з метою їх подальшого продажу;

- протокол проведення обшуку в офісних приміщеннях за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Князівська 2, офіс 550;

- протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій по зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів мобільних телефонів вищевказаних учасників злочинної групи.

- протоколи проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з купівлі транспортного засобу.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_2, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

Сукупність тих даних, які долучені до клопотання слідчого та даних досліджених в судовому засіданні, підтверджує собою факт існування обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне:

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, має достатньо коштів для виїзду за кордон або на тимчасово окуповані території ДНР, ЛНР та АР Крим;

на даний час встановлюються місця виготовлення договорів, печатей та штампів різних суб’єктів підприємницької діяльності, реквізити яких використовували підозрювані під час вчинення кримінального правопорушення, техніки що їх виробляють;

підозрювана обізнана про місце проживання потерпілих і свідків, тому може чинити тиск на них з метою з метою зміни ними показів, що викривають її вину;

проводяться оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення інших учасників організованої групи;

епізодичність вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних заволодінням шляхом обману грошовими коштами потерпілих.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує те, що ОСОБА_2 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання в місті ОСОБА_35, раніше не судима.

Слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, позбавить її можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м’які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігти вказаним ризикам.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м’якої міри запобіжного заходу, оскільки, хоча підозрювана і має міцні соціальні зв’язки, що свідчить про зменшення ризику переховування від органів досудового розслідування, але не усуває всіх інших, встановлених судом ризиків. Більш того, з огляду на ситуацію, яка склалась у країні, навіть не маючи паспорту для виїзду за кордон, вона матиме змогу переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом виїзду на непідконтрольні Україні території (Луганської та Донецької областей або АРК).

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, після внесення якої вона повинна бути звільнена з-під варти.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положення ч.5 ст. 182 КПК України передбачають, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

З урахуванням викладеного, при визначенні розміру застави, слідчий суддя, окрім вищевказаного, також враховує тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, розмір матеріальної шкоди у спричиненні якої вона підозрюється, матеріальне становище підозрюваної.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави що дорівнює 5 млн. грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваної, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи» яка закладена в правовому інституті застави.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на неї обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід – тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 15.12.2018 року включно.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрювана повинна бути звільнена з під варти, в сумі 500 000 (п’ятсот тисяч ) грн.

Покласти на ОСОБА_2 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:

- прибувати до службового кабінету №62 старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 за адресою : м. Миколаїв, вул. Спаська, 12, з періодичністю один раз на тиждень по п’ятницям в період часу з 14-00 год. до 16-00 год.;

- не відлучатися за межі Миколаївської та Одеської областей без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- носити електронний засіб контролю;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, експертами, свідками у даному кримінальному провадженні, будь-яким чином в тому числі за допомогою засобів мобільного зв’язку та мережі Інтернет, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні ;

- здати на зберігання до СУ ГУНП в Миколаївській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_2 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст..194 КПК України, роз’яснивши, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_2 діє до 15.12.2018 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя : З.М. Сухаревич