Ухвала суду № 77365391, 19.10.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4482/17

Провадження № 1-кп/127/672/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Бойка В.М., Романчук Р.В.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Кобилянського А.Г.,

обвинувачених ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду №20 клопотання прокурора Кобилянського А.Г. щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відомості про який внесено 03 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016020000000052, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.08.2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивуючи тим, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України продовжують існувати, які мали місце на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження його строку. Прокурор зазначив, що підстав для запобіжних заходів зміни чи скасування немає, оскільки інкримінована обвинуваченим стаття є особливо тяжким злочином, який представляє значну суспільну небезпеку. Прокурор звернув увагу суду, що у кожного з обвинувачених відсутні стійкі соціальні зв’язки, члени їх сімей та родин постійно проживають на непідконтрольній українській владі території. Відтак, на думку обвинувачення, існує реальна можливість переховуватись від суду, продовжувати злочинну діяльність, під час перебування на волі можуть впливати на свідків, іншим чином перешкоджати встановленню об’єктивної істини при розгляді кримінального провадження в суді. Прокурором також зазначено, що син ОСОБА_2 ОСОБА_4 є активним учасником терористичної організації «ДНР» та він проживає на непідконтрольній Україні території.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував щодо продовження запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, та зазначив, що його підзахисний не має наміру переховуватись від суду та не стане вчиняти злочини, оскільки не має схильності до такої поведінки. Заперечив, щодо доводів прокурора про можливу втечу ОСОБА_2 на непідконтрольну тимчасово окуповану території спростовуються тим фактом, що у нього була така можливість через процедуру обміну Мінськими угодами, однак він відмовився. Також звертав увагу суду на практику Європейського суду з прав людини та зазначив на тривалість перебування в місцях попереднього ув’язнення, а також, що сама лише тяжкість статті не може бути підставою для продовження виняткового запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Суд, розглядаючи клопотання прокурора, щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, приймає до уваги наведені прокурором ризики, а саме те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, наявність родинних зв’язків на непідконтрольній українській владі території. Відтак, у суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від суду, продовжувати вчиняти інші злочини, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Таким чином, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За наведених вище обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Кобилянського А.Г. щодо продовження обвинуваченим запобіжних заходів у виді тримання під вартою – задовільнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 19.10.2018 до 17.12.2018 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору прокуратури Вінницької області для відома.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: