Рішення № 77365188, 24.10.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/64/2018

130/2311/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

за участі: секретаря Росовської О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в м.Жмеринці адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області Синька Миколи Анатолійовича про оскарження рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_1 27.09.2018 року звернувся з цим позовом до Жмеринського міськрайонного суду із вимогами визнати незаконною та скасувати постанову інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області Синька М.А. серії НК №383856 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 17.09.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень (а.с.1-5). У адміністративному позові представник позивача виклав наступну позицію. Постановою інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області Синька М.А. від 17.09.2018 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. Постанова мотивована тим, що керуючи транспортним засобом "ГАЗ РУТА А 0483", номерний знак НОМЕР_1, о 08 годині 50 хвилин 17.09.2018 року на а/д М-21 Виступовичі – Житомир – Могилів-Подільський водій автобуса, що надає послуги по перевезенню пасажирів за маршрутом "Жмеринка – Олексіївка" керував із технічними несправностями, а саме на задній правій осі коліс встановлено зовнішню шину, що з ознаками до появи індикатора зношування, що визнано порушенням п.31.1 ПДР України та п.7,3,1,5 ДСТУ 3649-2010, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КУпАП. Вважає вказану постанову інспектора поліції протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не додано жодного доказу, які б свідчили про порушення ОСОБА_2 норм законодавства. Під час огляду автобусу співробітник поліції здійснював лише візуальний огляд коліс "на око", при цьому жодних вимірювальних засобів не застосовувалося. Окрім того, в порушення вимог Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів при їх експлуатації, затвердженого Наказом МВС України від 13.10.2008 року №534, інспектором не було складено акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу та не вручено позивачу копію цього акту. Зазначене колесо використовувалося у якості запасного, усі колеса транспортного засобу "ГАЗ РУТА" під керуванням ОСОБА_2 були приведені у відповідність 17.09.2018 року, про що свідчать фото транспортного засобу із станції технічного обслуговування.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 01.10.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.15). Відповідачу було встановлено строк до 16.10.2018 року для подачі відзиву до суду на позовну заяву та зобов’язано відповідача в строк до 12.10.2018 року надати матеріали на підставі яких виносилась оскаржувана постанова серії НК №383856 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 17.09.2018 року стосовно ОСОБА_2

На виконання вимог ухвали, відповідачем відзиву на позовну заяву та матеріалів, до суду не надано. Представник Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 просила надати додатковий строк для підготовки та надання додаткових доказів, проте, до теперішнього часу відзиву суду не представлено.

За приписами ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що у встановлений до 16.10.2018 року судом строк та надалі відповідачем за фактом отримання ним 11.10.2018 року копій ухвали про відкриття провадження та адміністративного позову з додатками, досі не подано відзиву на позов, а також всупереч зобов’язань суду не представлено матеріали, на підставі яких виносилася оскаржувана постанова, вказану бездіяльність слід визнати власною несумлінністю відповідача, оскільки, судом вжиті належні заходи щодо об’єктивного розгляду справи та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів, надто з огляду на визначений законом обмежений строк судового розгляду таких адміністративних спорів.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд встановив таке.

З копії оскаржуваної постанови інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області Синька М.А. серіі НК №383856 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 17.09.2018 року вбачається, що 17.09.2018 року о 08 годині 50 хвилин на а/д М-21 Виступовичі – Житомир – Могилів- Подільський водій ОСОБА_2, що надає послуги по перевезенню пасажирів за маршрутом "Жмеринка – Олексіївка" керував транспортним засобом "ГАЗ – Рута", державний номерний знак НОМЕР_1 із технічними несправностями, а саме на задній правій осі коліс встановлено зовнішню шину, що з ознаками до появи індикатора зношування, чим порушив п.31.1 ПДР України та п.7,3,1,5 ДСТУ 3649-2010, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною ч.2 ст.121 КУпАП, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.(а.с.7)

Будь-які інші докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП суду у встановленому порядку не представлені.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ч.2 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання яких не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи серед іншого про порушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121 цього Кодексу.

Згідно ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, тощо.

Пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" містить роз'яснення, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази подані позивачем суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зміст оскаржуваної постанови серії НК №383856 від 17.09.2018 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КУпАП не відповідає вимогам ст.283, 284 КУпАП, оскільки у ній не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення за відсутності вказівки фактичного значення залишкової висоти малюнку протектора, лише яке у порівнянні із відповідним його обмеженням, встановленим п.п."а" п.31.4.5. Правил дорожнього руху та п.7.1 ДСТУ 3649-2010 для автобусів, може визначати наявність у діях водія складу такого правопорушення за наведених обставин. При цьому судом визначається безпідставним посилання відповідача в оскаржуваній постанові на ознаки до появи індикатора зношування без вказівки його значення та марки самої шини, оскільки такі індикатори виробниками виготовляються в індивідуальному дизайні, відтак їх індикація має різні особливості.

Також судом визнаються грунтовними доводи представника позивача щодо неправомірного нездійснення відповідачем складання за результатами перевірки транспортного встановленої форми Акту, та його невручення водію, а також у разі незгоди останнього з результатами перевірки нездійснення застосовання засобів фото- і кінозйомки, відеозйомки для збереження результатів цієї перевірки, всупереч обов’язкам, визначеним пунктом 3 розділу І та пунктом 4 розділу ІІ Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затвердженого наказом МВС України від 13.10.2008 року №534, обставини чого відповідачем не спростовані.

Суд не приймає до уваги представлені у додатку до адміністративного позову фотознімки, оскільки вони, хоча й датовані днем дати подій, які зазначені в оскаржуваній постанові, однак не передують їм, відтак не становить їх спростування, що втім також не спростовує наведених вище висновків суду стосовно неправомірності рішення відповідача.

Отже, щодо обставин та вказаних доказів, на які посилається позивач у своєму позові, відповідач у відповідності до вимог ч.2 ст.77 КАС України заперечень не подав, відтак покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності власного рішення, яке є предметом оскарження, не виконав, у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем були безпідставно порушені оскаржені права позивача, позовні вимоги є достатньо обґрунтованими та доведеними відповідними доказами, оскаржувана постанова за наслідком недоведеності відповідачем її правомірності підлягає визнанню незаконною та скасуванню судом, відтак позов слід задоволити у повному обсязі, а провадження в адміністративній справі – закрити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.7, 121, 255, 251, 252, 277-2, 278, 280, 285 КпАП України, ст.2, 5, 6, 9, 12, 14, 19, 20, 22, 32, 72, 77, 94, 121, 122, 139, 143, 192, 241-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області Синька Миколи Анатолійовича серії НК №383856 від 17.09.2018 року про накладення за ч.2 ст.121 КпАП України адміністративного стягнення на ОСОБА_2 у виді штрафу в розмірі 680 гривень, провадження в адміністративній справі щодо нього закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному адміністративному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя Вернік В.М.