Ухвала суду № 77364157, 24.10.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

24 жовтня 2018 року Справа № 915/1141/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

за позовом: Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. І. Виговського, 18)

в інтересах держави

в особі: Первомайського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 36)

до відповідача: Іноземного підприємства «Первомайський гранітно-щебеневий кар’єр» (55230, Миколаївська область, Первомайський район, с. Кінецьпіль)

про: відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій в сумі 258859,07 грн.,

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2018 року Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № (15-34)6447 від 10.10.2018 про стягнення з Іноземного підприємства «Первомайський гранітно-щебеневий кар’єр» на користь Первомайського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року в сумі 258859,07 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню прокурору за наступними підставами.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В обґрунтування підстав для звернення до суду з позовом для захисту інтересів позивача прокурор зазначає, що:

Позивачем 06.12.2017, 19.01.2018, 15.02.2018, 12.03.2018 та 14.05.2018, 18.06.2018, 18.07.2018 скеровувались на адресу ІП «ПГЩК» листи щодо погашення сум заборгованості із відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідачем були отримані, проте в добровільному порядку борг не сплачено.

В подальшому позивачем подано до Миколаївського окружного адміністративного суду позов до ІП «ПГЩК» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 121914,76 грн. та одночасно з метою забезпечення сплати судового збору скеровано на адресу головного управління ПФУ в Миколаївській області лист від 03.04.2018 про виділення коштів для оплати судового збору.

Листом від 13.04.2018 за № 2727/08 головним управлінням відмовлено у сплаті судового збору у зв’язку із невідповідністю співвідношення суми судового збору із розміром суми боргу такому, який є достатньо великим для вжиття заходів судового захисту.

Крім того, позивачем під час подання попереднього позову щодо стягнення сум заборгованості подано його до неналежного суду та не забезпечено виконання вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір» щодо ініціювання перед судом питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Таким чином, прокурор вважає, що такі дії державного органу свідчать про неефективний захист ним інтересів держави та є підставою для звернення прокурора до суду з метою захисту цих інтересів.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_1 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У позові, що подано до господарського суду, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" тим, що на даний час діяльність Пенсійного фонду України внаслідок існування заборгованостей за платежами до фонду, є збитковою, що призводить до виникнення потреби у покритті існуючого дефіциту за рахунок коштів Державного бюджету України. Відсутність розрахунків з органами Пенсійного фонду істотно шкодить інтересам держави, оскільки перешкоджає в здійсненні своєчасного та в повному обсязі фінансування пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства, зумовлює необхідність покриття даних витрат з Державного бюджету, а отже не спрямування їх на інші пріоритетні галузі.

Таким чином, на думку прокурора, в даному випадку наявний як суспільний, так і державний інтерес.

Водночас, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі за текстом – Інструкція № 21-1).

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

У випадку, якщо підприємство не виконує вищезазначений обов’язок у Пенсійного фонду України в особі його територіальних підрозділів виникає право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

У якості неналежного виконання Первомайським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області обов’язків щодо стягнення з ІП «ПГЩК» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій прокурор фактично зазначає лише обставину щодо неможливості самостійної сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Так, прокурор у встановленому законом порядку не підтвердив підстав для представництва у спірних відносинах інтересів Первомайського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, оскільки з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач може і має бажання захищати інтереси держави та вживає для цього певні заходи.

Крім того, в позові прокурор посилається на те, що Первомайською місцевою прокуратурою при опрацюванні інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області встановлено факт несплати Іноземним підприємством «Первомайський гранітно-щебеневий кар’єр» витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Водночас, прокурором не надано до суду доказів того, що ним проведено відповідні перевірки саме Первомайського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області з питань дотримання останнім законодавства та встановлені факти неналежного виконання останнім своїх функцій, що є підставою для представництва інтересів держави прокурором.

При цьому, відсутність у Первомайського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області коштів на сплату судового збору не є підставою для звернення прокурора з позовом в інтересах держави до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даних спірних відносинах відсутні передбачені законом виключні випадки, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає поверненню прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу прокурора і на інші недоліки позовної заяви № (15-34)6447 від 10.10.2018, яка не відповідає вимогам ст. ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

По-перше, позовна заява не містить відомостей, передбачених ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

1) в ній не вказано ідентифікаційного коду юридичної особи – прокуратури в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, що суперечить вимогам п. 2 ч. 3 ст. 162. Так, прокурор вказує ідентифікаційний код 02910048. У той же час, з отриманого на запит судді витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.10.2018 за № НОМЕР_1 вбачається, що вказаний ідентифікаційний код належить іншій юридичній особі, а саме:

Повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності: ПРОКУРАТУРА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ;

Ідентифікаційний код юридичної особи: 02910048;

Місцезнаходження юридичної особи: 54030, МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛ., МІСТО МИКОЛАЇВ, ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ СПАСЬКА, БУДИНОК 28;

2) в ній відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 3 ст. 162).

По-друге, до позовної заяви не додано всіх наявних у прокурора доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України), а саме доказів звернення позивача до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІП «ПГЩК» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 121914,76 грн.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч. 8 ст. 174 ГПК України).

Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174, ст. ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області № (15-34)6447 від 10.10.2018 та додані до неї документи повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Додатки (лише на адресу прокурора):

- позовна заява № (15-34)6447 від 10.10.2018 з доданими до неї документами та конверт.

Суддя О.Г. Смородінова