Рішення № 77364136, 16.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа №914/857/18

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Оселя-2”, м. Львів,

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача-2: Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу, м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Львівська обласна державна адміністрація, м.Львів,

про визнання недійсною (незаконною), скасування Ухвали Львівської міської ради № 1242 від 25.10.2007 р. у частині надання у постійне користування Львівському професійному коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу земельної ділянки пл.. 0,5169 га на ОСОБА_2,38 (п. 1.2 вказаної ухвали) та ОСОБА_3 на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №184975 від 05.12.2007р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_4- представник;

від відповідача 1: ОСОБА_5- представник;

від відповідача 2: ОСОБА_6- представник;

від третьої особи: ОСОБА_7- представник.

Суть спору: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Оселя-2” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу про визнання недійсною (незаконною), скасування Ухвали Львівської міської ради № 1242 від 25.10.2007 р. у частині надання у постійне користування Львівському професійному коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу земельної ділянки пл.. 0,5169 га на ОСОБА_2,38 (п. 1.2 вказаної ухвали) та ОСОБА_3 на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №184975 від 05.12.2007 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Львівської міської ради від 25.10.2007р. №1242 вирішено передати Львівському професійному коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу у постійне користування земельні ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови, у тому числі, земельну ділянку на вул.І. ОСОБА_2,34а площею 0,5443 га для обслуговування житлового будинку з навчально-виробничими приміщеннями за функцією використання - землі житлової забудови.

В той же час, 21 березня 2001 року власниками квартир будинку №34-а по вул. І.Пулюя у м. Львові, було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оселя-2» для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Позивач вважає, що оскільки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №34-а по вул. І.Пулюя у м. Львова «Оселя-2» є управителем відповідного будинку №34-а по вул. Пулюя у м. Львова, саме позивач а не відповідач-2, має право на отримання у постійне користування на підставі ст.42 Земельного кодексу України земельну ділянку для його обслуговування.

Також позивач стверджує, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, а тому Львівська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою та приймати оспорювань ухвалу, а тому така є незаконною та підлягає скасуванню.

Обставини справи: ухвалою від 14 травня 2018 року суд залишив без руху позовну заяву Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Оселя-2” до Львівської міської ради та до Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу про визнання недійсною (незаконною), скасування Ухвали Львівської міської ради № 1242 від 25.10.2007 р. та ОСОБА_3 на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №184975 від 05.12.2007 р., та надав позивачу час для усунення недоліків.

Оскільки позивачем було усунено недоліки позовної заяви, ухвалою від 06 червня 2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 03 липня 2018 року.

21.06.2018р. відповідач-1 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив. Свої заперечення відповідач-1 мотивує тим, що наказом департаменту житлового господарства виконкому Львівської міської ради №7-д від 11.03.1997р. «Про зміну статусу гуртожитку ПТУ №27, ВАТ «Південьзахіделектро-мережбуд» на вул. І. Пулюя, 34а» затверджено висновок міжвідомчої комісії Франківського району про технічну можливість переобладнання приміщень секції № 2 гуртожитку СПТУ №27, ВАТ «Південьзахіделектромережбуд» на вул. І. Пулюя, 34а в житлові квартири.

Наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста №1610/120-07 від 05.03.1998р. було затверджено акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації переобладнання частини гуртожитку училища під житлові квартири в будинку №34а на вул. ОСОБА_2

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 18.09.2001р. №1175 «Про затвердження ідеальних долей між співвласниками будинку №34а на вул. І.Пулюя» було затверджено ідеальні долі будинку №34а на вул. І.Пулюя відповідно до займаних приміщень між ВПУ №27 та житловим будинком.

Відповідно до свідоцтва про право власності на частину будинку від 08.10.2001р., 17/100 частини будинку № 34а на вул. І.Пулюя в м. Львові перебуває в загальнодержавній власності з правом оперативного управління у Державного вищого професійного училища №27 м. Львова.

За згодою Міністерства освіти і науки України ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3715 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму відомчого житлового будинку № 34-а на вул. І. Пулюя», коледжем передано у власність територіальної громади міста Львова на баланс Львівського комунального підприємства «Сокільницьке» частину житлового будинку № 34а по вул. І. Пулюя, а саме - 83% будинку, за винятком частини, що складає 17% будинку та яка перебуває на балансі Коледжу, є ізольованою від решти будівлі, використовується для забезпечення навчального процесу, містить навчальний готель, навчальний ресторан, навчальні аудиторії тощо.

Таким чином, на земельній ділянці (0,5443 га) за адресою: м. Львів, вул. І. Пулюя, 34а розташований житловий будинок, який перебуває на праві спільної часткової власності:

- позивач володіє 83% будинку, саме така частина будинку перебуває на балансі ОСББ «Оселя-2»;

- держава володіє 17% будинку, функцію управління якого здійснює Міністерство освіти і науки України.

Відповідач зазначає, що право користування земельною ділянкою припиняється лише шляхом надання добровільної відмови від права користування, в той же час добровільної відмови відповідача-2 від права користування земельною ділянкою по вул. І.Пулюя,34а, немає.

Також відповідач №1 посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2016 року у справі № 914/1375/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду за позовом ОСББ «Оселя-2» до Львівської міської ради, Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу, третя особа: Міністерства освіти та науки України про припинення права користування земельною ділянкою відмовлено у позові.

03.07.2018р. відповідачем-2 також подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в позові відмовити. Відповідач -2 посилається на те, що право постійного користування земельною ділянкою по вул. І.Пулюя, 34а у м.Львові вже було предметом розгляду у справі № 914/1375/16. Також відповідач вважає, що позовна заява подана з порушенням предметної підсудності, а позивачем пропущено строк позовної давності.

В підготовчому засіданні 03.07.2018р. розгляд справи було відкладено на 10.07.2018р. у зв’язку із неявкою представників відповідачів.

В підготовче засідання 10.07.2018р. з’явилися представники сторін. Представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Львівської обласної державної адміністрації. Також представник позивача подав відповідь на відзив відповідачів.

В підготовчому засіданні 10.07.2018р. оголошувалась перерва до 19.07.2018р.

В підготовче засідання призначене на 19.07.2018р. з’явився представник позивача та представник відповідача-1. Представник позивача подав клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви в якій просив суд визнати недійсною (незаконною), скасувати Ухвалу Львівської міської ради № 1242 від 25.10.2007 р. у частині надання у постійне користування Львівському професійному коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу земельної ділянки пл.0,5169 га на ОСОБА_2,38 (п. 1.2 вказаної ухвали) та ОСОБА_3 на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №184975 від 05.12.2007 р.

Відповідно до положень ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Таким чином законодавець передбачив можливість уточнення позивачем позовних вимог на стадії підготовчого провадження.

Оскільки позивач скористався своїм правом та уточнив позовні вимоги, суд прийняв дану заяву до розгляду.

У зв'язку із неявкою представника відповідача-2, підготовче засідання було відкладено на 01.08.2018р.

19.07.2018р. відповідач-2 подав через канцелярію суду клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача. Зокрема відповідач звернув увагу на те, що офіційне листування щодо передачі оспорюваного права користування земельною ділянкою між Львівським ПКГТРС і ОСББ «Оселя-2» велось задовго до квітня 2015 рок. Зокрема відповідач долучив копію листа Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму від 05.03.2015р. №65, який був відповіддю на лист ОСББ «ОСЕЛЯ-2» від 24.02.2015р. №24/02/15 щодо надання згоди на вилучення земельної ділянки у м.Львові на вул ОСОБА_2,34а.

20.07.2018р. позивач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково обґрунтував свою позицію щодо позовних вимог.

В підготовче засідання 01.08.2018р. з’явилися представники відповідачів. Позивач не забезпечив явки представника, причин неявки не повідомив.

Ухвалою від 01.08.2018р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 30.08.2018р.

30.08.2018р. представник позивача долучив через канцелярію суду копію протоколу про створення ОСББ «Оселя-2».

В підготовчому судовому засіданні 30.08.2018р. оголошувалась перерва до 03.09.2018р.

03.09.2018р. представником відповідача-2 через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області подано заяву, до якої долучено копії Державного акту на право користування землею Б №059310, Ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3715 “Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму відомчого житлового будинку № 34-а на вул. І. Пулюя”, ОСОБА_3 приймання державною комісією будинку від 1977 р.

Судом було розглянуто клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою від 03.09.2018р. суд закрив підготовче провадження у справі №914/857/18 та призначив розгляд спарив по суті в судовому засіданні на 17.09.2018р.

В судовому засіданні 17.09.2018р. розгляд справи відкладався на 27.09.2018р. у зв’язку із неявкою представника позивача та подачею ним клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 27.09.2018р. оголошувалась перерва до 16.10.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві, уточненні прохальної частини позовної заяви, відповіді на відзив та матеріалах справи. Також подав письмову заяву щодо помилки, допущеної в уточненні прохальної частини позовної заяви (вх.№38850/18 від 16.10.2018 р.), в якій зазначив, що при уточненні позовних вимог ним було допущено помилку, а саме він мав на увазі, що слід визнати недійсною (незаконною), скасувати Ухвалу Львівської міської ради № 1242 від 25.10.2007 р. у частині надання у постійне користування Львівському професійному коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу земельної ділянки пл.0,5443 га на ОСОБА_2,38 (п. 1.3 вказаної ухвали) та ОСОБА_3 на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №184975 від 05.12.2007 р.

Представники відповідача проти позову заперечили, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзивах, запереченні на відповідь відзив та поясненнях наданих в судових засіданнях.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що спірна земельна ділянка площею 0,5443 га (кадастровий номер 4610136900:09:002:0053) перебуває на праві постійного користування у Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму, цільове призначення: обслуговування житлового будинку з навчально-виробничими приміщеннями. Та на момент винесення оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 25.10.2007р. №1242 згідно чинного на той момент законодавства, зокрема, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень міських рад входило розпорядження землями в межах населених пунктів, в тому числі Львівська міська рада мала повноваження розпоряджатися спірною земельною ділянкою пл.0,5443 га на ОСОБА_2,38 у м. Львові.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, об’єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом власності українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.10.2007 р. Львівська міська рада прийняла ухвалу №1242 Про користування Львівським вищим професійним училищем ресторанного сервісу та туризму земельними ділянками на вул. І.Пулюя, 34а, 36, 38 у м. Львові.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як визначено ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, а тому Львівська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою та приймати оспорювань ухвалу, а тому така є незаконною та підлягає скасуванню. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить в тому числі розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Поряд з цим відповідно до ч.1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною 3 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Однак, суд звертає увагу на те, що п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 27.04.2007 р., яка була чинна на момент прийняття оскаржуваної ухвали), визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин було встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не доведено та не надано докази того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель, переданих у приватну власність чи до земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї). А тому, враховуючи наведене, відповідач правомірно розпорядився спірною земельною ділянкою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі тощо.

Отже, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Щодо тверджень позивача в обґрунтування позовних вимог про те, що оскільки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №34-а по вул. І.Пулюя у м. Львова «Оселя-2» є управителем відповідного будинку №34-а по вул. Пулюя у м. Львові, саме позивач а не відповідач-2, має право на отримання у постійне користування на підставі ст.42 Земельного кодексу України земельну ділянку для його обслуговування.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,5443 га (кадастровий номер 4610136900:09:002:0053) перебуває на праві постійного користування у Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму, цільове призначення: обслуговування житлового будинку з навчально-виробничими приміщеннями, про що свідчить ОСОБА_3 на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №184975 від 05.12.2007 р.

Суд звертає увагу на те, що статтею 141 Земельного кодексу України чітко визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою. Однак, в матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови відповідача-2 від права користування спірною земельною ділянкою. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування підставності та правомірності вилучення спірної земельної ділянки у відповідача-2.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що право постійного користування земельною ділянкою по вул. І.Пулюя, 34а у м.Львові вже було предметом розгляду у справі № 914/1375/16.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2016 року у справі № 914/1375/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду за позовом ОСББ «Оселя-2» до Львівської міської ради, Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу, третя особа: Міністерства освіти та науки України про припинення права користування земельною ділянкою відмовлено у позові.

Даним рішенням суду встановлено, що «…на земельній ділянці (0,5443 га) за адресою: м. Львів, вул. І. Пулюя, 34а розташований житловий будинок, який перебуває на праві спільної часткової власності: 1. Позивач володіє 83% будинку, саме така частина будинку перебуває на балансі ОСББ “Оселя-2”; 2. Держава володіє 17% будинку, функцію управління якого здійснює Міністерство освіти і науки України.

З огляду на вищенаведене, безпідставним та необґрунтованим видається вимога позивача про припинення права користування відповідачем земельною ділянки повністю, так як останній є один із співвласників спільного житлового будинку та має право на користуванням й частиною земельної ділянки для його обслуговування, а також для обслуговування навчально-виробничих приміщень».

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що у даній справі приймають участь ті ж самі сторони, факти встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 02.08.2016 р. є преюдиціальними, а тому обставини щодо правомірності користування спірною земельною ділянкою відповідачем-2, у межах даної справи не потребують доказування.

Частиною 1 статті74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, беручи до уваги наведені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною та скасування Ухвали Львівської міської ради №1242 від 25.10.2007 р. та акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ 184975 від 05.12.2007 р. слід відмовити за безпідставністю.

Щодо вимог відповідача-2 про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд зазначає наступне

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв’язку із його необґрунтованістю, підстав для застосування строку позовної давності немає.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.10, 20, 73-76, 79, 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку №34-а по вул. Пулюя у м. Львові «Оселя-2» про визнання недійсною та скасування Ухвали Львівської міської ради №1242 від 25.10.2007 р. та акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ 184975 від 05.12.2007 р. – відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 25.10.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.