Ухвала суду № 77364090, 16.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Личаківська, 128, м. Львів,79014

УХВАЛА

16.10.2018 р. Справа № 914/1351/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

за участю секретаря Чопко К.М.

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал”, м.Київ

про вимоги до боржника: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” на суму 140 067 155,00 грн.

у справі № 914/1351/16 за заявою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд”, м. Київ

про: банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест” (вул. Суховоля, 61, м. Трускавець, Львівська область, 82200, ідентифікаційний код 30439207)

за участю представників:

від кредиторів:

ТзОВ “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал”: ОСОБА_2 – представник, ОСОБА_3 - директор

Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області: не з’явився

ТзОВ “Фінансова компанія “Ідеа Капітал”: ОСОБА_4– директор, ОСОБА_5 - представник

ПАТ “Європейський газовий банк”: не з’явився

ТзОВ “Торгівельна дистрибуційна компанія “ВЕСТ”: не з’явився

ФОП ОСОБА_6: не з’явився

ФОП ОСОБА_7: не з’явився

ПрАТ “Трускавецькурорт”: не з’явився

ТзОВ „Овочі - фрукти”: не з’явився

ТзОВ „Агробізнес”: не з’явився

ТзОВ «Вілік Буд»: ОСОБА_8 - представник

ТзОВ «ЛАКШМІ-8»: не з’явився

ТзОВ «Лангруп»: не з’явився

ліквідатор: ОСОБА_9 - арбітражний керуючий

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” (вул. Суховоля, 61, м. Трускавець, Львівська область, 82200, ідентифікаційний код 30439207), провадження у якій порушено ухвалою суду від 01.06.2016 р. (суддя Артимович В.М. ) за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вілік Буд”, за загальним порядком провадження у справі про банкрутство.

Оголошення про порушення справи про банкрутство № 914/1351/16 офіційно оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України 01.06.2016 р.

07.07.2016 р. на розгляд суду надійшла заява ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (далі також - ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал») про визнання кредитором у даній справі від 29.06.2016 р. на суму 140 067 155,00 грн. Згідно штемпеля на поштовому конверті вбачається направлення вказаної заяви на адресу суду 30.06.2016 р., що свідчить про те, що заяву подано в строк, передбачений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою суду від 08.07.2016 р. заяву ТзОВ “ФК “Стандарт Кепітал” прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2017 р. у справі № 914/1351/16(яку залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р.) грошові вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” визнано повністю в сумі 140 069 911,00 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, з яких 2 756,00 грн. (судовий збір) - перша черга; 140 067 155,00 грн. (основний борг) - четверта черга.

Постановою Верховного Суду від 26.07.2018 р. у справі № 914/1351/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" ОСОБА_10 задоволено частково. Ухвалу господарського суду Львівської області від 17.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 щодо розгляду грошових вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" у справі №914/1351/16 скасовано. Справу №914/1351/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Як підставу для скасування Верховним Судом рішень судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази виконання кредитором ухвали господарського суду Львівської області від 08.07.2016 у даній справі, якою зобов'язано кредитора надати до суду оригінали документів, доданих до заяви для огляду суду, що свідчить про недотримання господарським судом першої інстанції належного, повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій про доведеність таких кредиторських вимог ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» до боржника, які ґрунтуються на договорах факторингу, є передчасними та такими, що прийняті без дослідження всіх належних доказів у справі.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 914/1351/16 в частині розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” з грошовими вимогами до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” розподілено судді Морозюку А.Я.

Ухвалою суду від 26.09.2018 р. прийнято справу в частині розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” з вимогами до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” в сумі 140 067 155,00 грн. до розгляду, судове засідання призначено на 16.10.2018 р.

16.10.2018 р. від ТзОВ “ФК “Стандарт Кепітал” на адресу суду надійшло письмове пояснення №16/10-2 від 16.10.2018 р. (з додатками) та клопотання про долучення доказів №16/10-2 від 16.10.2018 р.

16.10.2018 р. ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» подало на адресу суду заперечення №103 від 16.10.2018 р. щодо визнання грошових вимог ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до ТзОВ «Трускавецьінвест».

В судовому засіданні 16.10.2018 р. представники ТзОВ “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” вимоги заяви з вимогами до боржника підтримали з підстав наведених у заяві, письмових поясненнях та з посиланням на матеріали справи.

Ліквідатор банкрута не заперечував проти задоволення заявлених вимог ТзОВ “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал”.

Представник ТзОВ «Вілік Буд» не заперечив проти заявлених ТзОВ “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” вимог.

Присутні в судовому засіданні представники ТзОВ “Фінансова компанія “Ідеа Капітал” заперечили проти вимог ТзОВ “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” з підстав зазначених у запереченні щодо визнання грошових вимог ТзОВ “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” до ТзОВ «Трускавецьінвест», просили відмовити в задоволенні заяви повністю.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належно повідомлені про дату,час та місце судового засідання.

У відповідності до частини 3 статті 3 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 р., судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі також - Закон про банкрутство) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» звернулось до суду з заявою про визнання кредиторських вимог в межах строку передбаченого статтею 23 Закону про банкрутство, що підтверджується тим, що згідно штемпеля на поштовому конверті заяву відправлено на адресу суду 30.06.2016 р.

Відповідно до визначень статті 1 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Предметом розгляду, в даному випадку, є грошові вимоги ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» до ТОВ «Трускавецьінвест» (як до поручителя) на суму 140 067 155,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Дексатгруп» (кредитор), ТзОВ «Трускавецьінвест» (поручитель) та ТзОВ «Вілік Буд» (боржник), в забезпечення виконання Договорів підряду № 05/04-12 від 04.04.2012 р. та №03/04-12 від 03.04.2012 р., були укладені договори поруки №05/04-12П2 від 04.10.2014 р. та №03/04-12П2 від 05.10.2014 р.

Між ТОВ «Куксинель» (кредитор), ТОВ «Трускавецьінвест» (поручитель) та ТОВ «Вілік Буд» (боржник), в забезпечення виконання Договорів підряду № 01/06-12 від 07.06.2012 р., №02/04-12 від 04.04.2012 р., №02/06-12 від 11.06.2012 р., №03/04-12 від 05.04.2012 р.,№03/06-12 від 13.06.2012 р., № 23/07-12 від 23.07.2012 р., були укладені договори поруки № 01/06-12/П2 від 07.10.2014 р.; №02/04-12/П2 від 07.10.2014 р.; № 02/06-12/П2 від 07.10.2014 р.; №03/04-12/П2 від 07.10.2014 р.; № 03/06-12/П2 від 13.10.2014 р.; № 23/07-12/П2 від 23.10.2014 р.

Між ТОВ «Прядко» (кредитор), ТОВ «Трускавецьінвест» (поручитель) та ТОВ «Вілік Буд» (боржник), в забезпечення виконання Договорів підряду № 02/04-12 від 04.04.2012 р., № 01/04-12 від 04.04.2012 р., були укладені договори поруки №02/04-12/П2 від 05.10.2014 р. та №01/04-12/П від 05.10.2014 р.

Між ТОВ «Украгроіндекс» (кредитор), ТОВ «Трускавецьінвест» (поручитель) та ТОВ «Вілік Буд» (боржник), в забезпечення виконання Договорів підряду № 03/04-12 від 04.04.2012 р. та № 23/02-12 від 23.02.2012 р., були укладені договори поруки №03/04-12/П2 від 05.10.2014 р. та № 23/02-12/П2 від 05.10.2014 р.

За умовами вказаних договорів поруки, порукою забезпечувались вимоги кредиторів (ТОВ «Декстагруп», ТОВ «Куксинель», ТОВ «Прядко», ТОВ «Украгроіндекс») щодо виконання Боржником (ТОВ «Вілік Буд») комплексу робіт за основними договорами (Договорами підряду) в терміни, передбачені основними договорами та/або сплати штрафних санкцій, передбачених Розділом 8 основних договорів, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договорів.

Між ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7» (кредитор), ТОВ «Трускавецьінвест» (поручитель) та ТОВ «Вілік Буд» (боржник), в забезпечення виконання Договорів купівлі-продажу №1/09-12 від 25.09.2012 р., був укладений договір поруки № 1/09-12П/П2 від 20.06.2014 р.

Між ПП «Радуга Буд» (кредитор), ТОВ «Трускавецьінвест» (поручитель) та ТОВ «Вілік Буд» (боржник), в забезпечення виконання Договору купівлі-продажу №12-040313 від 04.03.2013 р., був укладений договір поруки №1-040313П2 від 12.06.2014 р.

За умовами вказаних договорів поруки, порукою забезпечувались вимоги кредиторів (ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7», ПП «Радуга Буд») щодо виконання Боржником (ТОВ «Вілік Буд») вказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням цих договорів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами основного договору, оскільки обсяг зобов'язань боржника забезпечених порукою, визначений саме основним договором. Якщо у договорі поруки не вказано умови забезпечення зобов'язання (розмір та строк виконання зобов'язання, розмір процентів тощо), проте останнє визначено таким чином, що дає змогу суду встановити, яке зобов'язання було або буде забезпечене порукою, або в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами, то такий договір не можу бути визнаний судом недійсним в силу статей 203, 215, 533 ЦК України.

Цивільний закон не містить заборони щодо укладення договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому, проте пов'язує можливість звернення кредитора до поручителя з реальним існування зобов'язання і його дійсністю.

За таких обставин суд відзначає, що визначений відповідними договорами поруки обсяг зобов'язань поручителя, який узгоджувався з умовами основних договорів (договорів підряду та купівлі-продажу векселів) включав, зокрема обов'язок повернення грошових сум (авансу) в разі невиконання (неналежного виконання) цих договорів у визначений ними строк.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Вимога до поручителя може бути пред'явлена виключно за умови настання обставин, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 553 ЦК України - у випадку порушення зобов'язання боржником. Факт порушення зобов'язання (невиконання або неналежного його виконання) боржником як підстава вимоги до поручителя має встановлюватися в кожному конкретному випадку.

Наявними в матеріалах справи листами №8-20/03 від 21.03.2016 р.; №7-20/03 від 21.03.2016 р.; №9-20/03 від 21.03.2016 р.; №10-20/03 від 21.03.2016 р.; №12-20/03 від 21.03.2016 р. та №11-20/03 від 21.03.2016 р., адресованими відповідно ТОВ «Дексатгруп», ТОВ «Куксинель», ТОВ «Прядко», ТОВ «Украгроіндекс», ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7» та ПП «Радуга Буд», підтверджується факт визнання ТОВ «Трускавецьінвест», як поручителем, своїх зобов’язань за відповідними договорами підряду та купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 140 067 155,00 грн.

Відтак, в ТОВ «Трускавецьінвест», як поручителя, існують зобов’язання за відповідними договорами підряду та купівлі-продажу векселів паперів перед первісними кредиторами (ТОВ «Дексатгруп», ТОВ «Куксинель», ТОВ «Прядко», ТОВ «Украгроіндекс», ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7» та ПП «Радуга Буд»).

Доводи ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» щодо припинення порук ТОВ «Трускавецьінвест» за зобов’язаннями ТОВ «Вілік Буд» згідно договорів підряду та купівлі-продажу векселів, з покликанням на приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України, є такими що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за змістом договорів підряду на виконання робіт підтверджуються зобов’язання підрядника (ТОВ «Вілік Буд») повернути суму отриманого авансу у разі, якщо він не закінчить виконання робіт у строк, визначений для їх виконання, тобто до 31.03.2016 р. Також, змістом договорів купівлі-продажу векселів підтверджуються зобов’язання продавця (ТОВ «Вілік Буд») передати вексель в будь-якому випадку не пізніше ніж 31.03.2016 р., а у разі його не передання у встановлений строк – повернути покупцям сплачені кошти. Наведене вказує на відсутність правових підстав для висновку про припинення відповідних договорів поруки.

01.04.2016 р. між ТОВ «Декстагруп» (клієнт, Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» (фактор) укладено Договір факторингу №01-04/16-01; між ТОВ «Куксинель» (клієнт, Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» (фактор) укладено Договір факторингу №01-04/16-02; між ТОВ «Прядко» (клієнт, Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» (фактор) укладено Договір факторингу №01-04/16-04; між ТОВ «Украгроіндекс» (клієнт, Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» (фактор) укладено Договір факторингу №01-04/16-07; між ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7» (клієнт, Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» (фактор) укладено Договір факторингу №01-04/16-06; між ПП «Радуга Буд» (клієнт, Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» (фактор) укладено Договір факторингу №01-04/16-05 (далі – договори факторингу).

За умовами наведених вище Договорів факторингу (зміст є аналогічним), Клієнт (ТОВ «Декстагруп», ТОВ «Куксинель», ТОВ «Прядко», ТОВ «Украгроіндекс», ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7», ПП «Радуга Буд») зобов'язався передати у власність Фактору (ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал»), а Фактор - прийняти право вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором; одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення; винагорода фактора за фінансування клієнта відповідно до цих договорів полягає у дисконтуванні суми боргу, що складають предмет прав вимоги; винагорода вважається отриманою фактором у момент сплати фактором суми фінансування; права вимоги переходять від Клієнта до Фактора у дату відступлення (в дату підписання цього договору), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення.

Вказаними договорами передбачено, що одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

Винагорода фактора за фінансування клієнта відповідно до цього договору полягає у дисконтуванні суми боргу, що складають предмет прав вимоги. Винагорода вважається отриманою фактором у момент сплати фактором суми фінансування.

За умовами договорів факторингу права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення (в дату підписання договорів), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до Закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Відтак, ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» набуло, на підставі договорів факторингу, права вимоги до ТОВ «Трускавецьінвест», як до поручителя за договорами підряду та купівлі-продажу векселів та, відповідно, права на звернення до суду з заявою про визнання його вимог, які виникли на підставі таких договорів факторингу.

Відповідно до висновків, викладених в пункті 35 постанови Верховного Суду від 27.06.2018 р. по справі №922/2250/16 (щодо розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» до ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни"(як до поручителя) на ту-ж суму 140 067 155,00 грн. та на підставі тих-же договорів факторингу що й у даній справі, укладених ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» з ТОВ «Декстагруп», ТОВ «Куксинель», ТОВ «Прядко», ТОВ «Украгроіндекс», ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7», ПП «Радуга Буд»), в межах провадження справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленному законом порядку його недійсним.

В цьому контексті господарським судом відзначається, що грошові вимоги ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» обґрунтовані вищезазначеними договорами, які є чинними, не оскаржені та не визнані недійсними у встановленому законодавством порядку.

Відтак, господарський суд відхиляє доводи ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» про необґрунтованість заявлених ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» грошових вимог з мотивів недійсності (фіктивності) договорів, як такі, що зроблені без врахування змісту ст. 204 ЦК України.

Також господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» грошових вимог до боржника, оскільки по-перше: таке право надане процесуальним законом лише стороні по справі, якою в даній частині справи ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» не являється; по-друге: наявними по справі доказами не підтверджується того, що звертаючись з відповідними грошовими вимогами до боржника ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» пропущено строк позовної давності.

Встановлюючи розмір зобов’язань ТОВ «Вілік Буд» за договорами підряду та купівлі-продажу векселів, виконання яких забезпечувалося порукою ТОВ «Трускавецьінвест», господарським судом відзначається, що рішеннями у справах господарського суду Харківської області, які набрали законної сили (а саме: ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2016 р. у справі №922/1023/16, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017 р. у справі №922/1023/16; ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2017 р. у справі №922/2250/16, яка залишена без змін Постановою Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №922/2250/16 - роздруківки вказаних судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень наявні в матеріалах справи) встановлена наявність заборгованості у ТОВ «Вілік Буд» в розмірі 92 150 146,26 грн. за договорами підряду на виконання робіт, укладеними між ТОВ «Вілік Буд» та: ТОВ «Дексатруп» (договори №05/04-12 від 04.04.2012 р., №03/04-12 від 03.04.2012 р.), ТОВ «Куксинель» (договори № 01/06-12 від 07.06.2012 р., №02/04-12 від 04.04.2012 р., №02/06-12 від 11.06.2012 р., №03/04-12 від 05.04.2012 р.,№03/06-12 від 13.06.2012 р., № 23/07-12 від 23.07.2012 р.), ТОВ «Прядко» (договори №01/04-12 від 04.04.2012 р., №02.04.2012 від 04.04.2012 р.), ТОВ «Украгроіндекс» (договори №03/04-12 від 04.04.2012 р.,№ 23/02-12 від 23.02.2012 р.), а також наявність заборгованості у ТОВ «Вілік Буд» в розмірі 47 917 008,74 грн. за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладеними між ТОВ «Вілік Буд» та: ПП «Радуга Буд» (договір №12-040313 від 04.03.2013 р.) та ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7» (договір №1/09-12 від 25.09.2012), що разом складає 140 067 155,00 грн.

Загалом, як встановлено в межах цих господарських справ №922/1023/16 та №922/2250/16, заборгованість ТОВ «Вілік Буд» (боржника) перед кредиторами (ТОВ «Декстагруп», ТОВ «Куксинель», ТОВ «Прядко», ТОВ «Украгроіндекс», ТОВ «ОСОБА_11 ОСОБА_7», ПП «Радуга Буд») за вказаними договорами, виконання яких в кожному випадку забезпечувалося порукою, зокрема ТОВ «Трускавецьінвест», складала 140 067 155,00 грн.

Згідно практики Європейського Суду України, наведеної зокрема, у рішенні «Трофимчук проти України» №4241/03, від 28.10.2010, Європейським судом з прав людини зазначено, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.

Згідно Рішення Європейського Суду України «Яременко проти України» №. 32092/02, від 12.06.2008, Судом зазначено, що визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується.

За наведених обставин, керуючись приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, а також виходячи з процесуальної економії та доведеності фактів щодо розміру заборгованості за відповідними договорами, господарський суд вважає відсутніми підстави досліджувати вказані обставини знов при встановленні обставин виникнення грошових вимог ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал».

При цьому, наявні матеріалах справи докази дозволяють достатньо обґрунтовано стверджувати те, що обставини, встановлені стосовно ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» в межах господарських справ №922/1023/16 та №922/2250/16 (які стосуються тих самих правовідносин, що й у даній справі), не спростовані належними та допустимими доказами будь-якою з осіб, які не брали участі у цих справах, в яких такі обставини були встановлені.

Також господарський суд констатує, що будь-ким з учасників даної справи про банкрутство не представлено належних та допустимих доказів виконання вказаних грошових зобов'язань як ТОВ «Трускавецьінвест» (поручителем), так і ТОВ «Вілік Буд» будь-кому з кредиторів (первісному чи новому).

Слід також відзначити, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

При цьому, слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

В контексті оглянутих в судовому засіданні 16.10.2018 р. оригіналів документів, якими ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», на його думку, підтверджує заявлені вимоги, суд звертає увагу на те, що в даному випадку заявлені кредитором вимоги і факт наявності відповідних документів підтверджені також рішеннями судів у справах №922/1023/16 та №922/2250/16. При цьому слід звернути увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №922/2250/16 суд касаційної інстанції не заперечив щодо висновку суду апеляційної інстанції щодо преюдиційності для справи №922/2250/16 обставин, встановлених у справі №922/1023/16.

При цьому, судом не приймаються як достатньо обґрунтовані, сумніви ТОВ «ФК «Ідея Капітал» щодо виконання окремих доказів не в той час, коли вони датовані, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях.

Відтак, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків, передбачених абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України щодо неприйняття судом до уваги письмових доказів, поданих ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» разом із заявою від 29.06.2016 р. про визнання кредитором.

Також, не є підставою для неприйняття судом цих доказів до уваги і доводи ТОВ «ФК «Ідеа Капітал», що такі подавалися кредитором поза межами тридцятиденного строку, відведеного на заявлення кредиторських вимог, оскільки сама заява з кредиторськими вимогами подана протягом цього строку, а відповідні додаткові докази – до постановлення судом рішення в цій частині справи.

При цьому судом відзначається, що відповідні доводи ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» ґрунтуються на довільному тлумаченні приписів ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки такі встановлюють наслідки для самої заяви про визнання кредитором, поданої з пропуском цього строку, а не доказів, якими обґрунтовуються заявлені грошові вимоги.

За таких обставин господарський суд, розглянувши заяву ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» про грошові вимоги до боржника, вважає їх обґрунтованими в сумі 140 067 155,00 грн. та такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а відтак є конкурсними та підлягають включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника. Також підлягає включенню в першу чергу реєстру вимог кредиторів боржника сплачений заявником судовий збір в сумі 2 756,00 грн.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 23, 25, 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 6 ст. 12, 234 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Грошові вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Стандарт Кепітал” (01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4; ідентифікаційний код 38489695) визнати повністю в сумі 140 069 911,00 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест”, з яких: 2756,00 грн. (судовий збір) – перша черга; 140 067 155,00 грн. (основний борг) – четверта черга.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, і може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 256, ст. 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повний текст ухвали складено 24.10.2018 р.

Суддя Морозюк А.Я.