Рішення № 77363689, 17.10.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2018 м. Ужгород Справа № 907/281/18

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.

розглянувши матеріали справи №907/281/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "ЮНІСОН", м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ІВРМ", м.Ужгород

про стягнення суми 1500000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, у відповідності до ст.ст.1212 ЦК України

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 1500000,00 грн. безпідставно отриманих коштів за договором №ІВ1.08.13 від 30.09.2013 року про надання послуг впровадження, супроводу та розробки програмного забезпечення "Online BanQ", у відповідності до ст.ст.1212 ЦК України.

Публічне акціонерне товариство "Банк "ЮНІСОН" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 500 000грн. як безпідставно набутих. Пояснив, що на виконання умов укладеного з ТОВ "ІВРМ"(відповідачем у справі) Договору №1В1.08.13 від 30.09.2013 на надання послуг з впровадження, супроводу та розробки програмного забезпечення "Online BanQ", ним було сплачено відповідачу передоплату у розмірі 600 000грн. та поетапно ще 900 000 грн., а також додаткові платежі за впровадження та завершення 1-го етапу та впровадження 2-го етапу ще 448000 грн. Однак, виконані відповідачем роботи практичного застосування не мали, оскільки були недоробленими та з помилками; роботи про запланованому 3-му етапі товариством-виконавцем здійснено не було. Посилаючись на те, що програмне забезпечення Online BanQ не було створене, перераховані відповідачу кошти є такими, що набути ним без достатніх підстав. Відтак, посилаючись на ст. 1212 ЦК України просить суд повернути їх в судовому порядку.

Ухвалою суду від 17.04.2018 позов товариства залишено без руху, у зв'язку з виявленими недоліками, після усунення яких ухвалю суду від 07.05.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі; постановлено розглянути справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В ході проведення підготовчого провадження відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з'явився. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав достатньо часу та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та із врахуванням принципу змагальності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

В ході судового розгляду справи по суті на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача доказів. Вказаним клопотанням позивач просить суд зобов'язати відповідача-товариство з обмеженою відповідальністю "ІВРМ" надати докази виконання ним робіт за Договором №1В1.08.13 від 30.09.2013 на надання послуг з впровадження, супроводу та розробки програмного забезпечення "Online BanQ" та об'єму їх надання.

Оскільки вказане клопотання заявлено з пропуском встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України, суд залишає його без задоволення відповідно до ч. 1 ст. 81 цього ж Кодексу.

Далі, на адресу суду 17.10.2018 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу: Акту про стан виконання зобов'язань за договором з додатками на 2 аркушах.

Відповідно до ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи наведену норму, надісланий суду позивачем як доказ у справі Акт про стан виконання зобов'язань є таким, що поданий з порушенням встановленого строку та без обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк, до того ж, без доказів надіслання його копії відповідачу, відтак не береться судом до уваги.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.10.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Банк "ЮНІСОН"(замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІВРМ"(виконавець) 30 вересня 2013 року укладено Договір №1В1.08.13 на надання послуг з впровадження, супроводу та розробки програмного забезпечення "Online BanQ"(з наступними додатковими угодами ), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з впровадження, підтримки та супроводу програмного забезпечення Online BanQ в порядку і строки, визначені умовами Договору та Додатками до нього, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку і строки, визначені Договором.

Порядок виконання і приймання робіт визначений сторонами у розділі 3 Договору.

Так, відповідно до п. 3.2 роботи виконуються в строк і відповідно до умов, викладених в Додатку №1 до Договору і в наступних додатках, форма яких визначена в Додатку №2.

Сторони також домовились, що замовник може відкликати замовлені роботи шляхом направлення координатором замовника відповідного повідомлення на електронну пошту координатора виконавця. Якщо виконавець почав виконання робіт по специфікації, яка відкликається, він зобов'язаний негайно зупинити їх виконання. При цьому, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю вартість фактично виконаної роботи.

Відповідно до п. 6.1 вартість Online BanQ, яка розробляється (надається) виконавцем з межах Договору, складає 1 800 000грн. в т. ч. ПДВ.

Оплата проводиться поетапно. Так, вартість програмного забезпечення сплачується наступним чином: передоплата у розмірі 600 000грн. протягом 10-ти днів з моменту підписання Договору, та протягом 20 місяців, починаючи з календарного місяця, наступного за місяцем підписання Акту прийому-передачі робіт по Етапу №1, рівними частинами по 60 000грн. до 10 числа кожного місяця.

Вартість робіт з впровадження Online BanQ сплачується наступним чином: передоплата в розмірі 168 000грн. протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Договору; 112 000грн. протягом 10- ти днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт по Етапу №1; 168 000грн. протягом 10- ти днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт по Етапу № 2; 112 000грн. протягом 10-ти днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт по Етапу № 3.

Строк дії договору встановлений: протягом двох років з моменту його підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Додатковою угодою № 5 від 03.04.2015 року сторони погодили, що надання послуг, вказаних в п. 2.3 і 2.4. буде припинено виконавцем 31 травня 2015 року. Також, виконавець зобов'язався завершити виконання робіт по Етапу №3 і передати їх замовнику згідно з Актом приймання-передачі до 15 травня 2015 року. У випадку, якщо закінчення робіт по Етапу № 3 та їх передача замовнику буде проведена після 31 травня 2015 року, то надання послуг за Договором по Етапу №3 продовжуються до моменту завершення робіт по Етапу №3 і підписання відповідного Акту. У такому випадку, сторони зобов'язані одночасно з Актом приймання-передачі робіт по Етапу №3 підписати Додаткову угоду про припинення надання послуг за Договором.

На виконання умов Договору в частині оплати вартості програмного забезпечення 02.10.2013 замовником(позивачем) було сплачено передоплату в розмірі 600 000грн., а в період з липня 2014 до вересня 2015 року щомісячно по 60 000грн. ще 900 000грн.(матеріали справи містять копії платіжних доручень на вказану суму).

Крім того, на виконання п. 6.4.1. позивач перерахував відповідачу в якості передоплати за впровадження програмного забезпечення суму 168 000грн., та 112 000грн. після підписання Акту приймання-передачі робіт від 05.06.2014 по Етапу №1.

Відповідно до п. 6.4.3 Договору позивачем було проведено передоплату в розмірі 168 000грн. внаслідок чого виконавцем було розпочато роботи по Етапу №2, які завершені, як стверджує позивач, відповідно до Акту приймання-передачі від 26.12.2016 року(копії якого не долучено до матеріалів справи).

Доказів про виконання Етапу № 3 матеріали справи не містять.

Посилаючись на те, що всі етапи розробки та впровадження програмного забезпечення Online BanQ виконавцем проведено не було, позивач вважає, що програмне забезпечення, як предмет Договору №1В1.08.13 не було створено. Саме тому, вважаючи, що перераховані відповідачу кошти є такими, що набути ним без достатніх підстав, посилаючись на ст. 1212 ЦК України звернувся до суду з позовом повернути сплачені ним відповідачу-виконавцю кошти в розмірі 1 500 000грн. в судовому порядку.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та оцінивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в позові з таких підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отримання чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Так, між сторонами у спорі укладений Договір. Саме на його виконання позивачем було перераховано відповідачу кошти як оплату за програмне забезпечення та виконані роботи. Доказів припинення договірних відносин матеріали справи не містять, як не містять і належних доказів перерахування оспореної суми поза межами вказаного Договору.

Більше того, існує домовленість сторін про продовження строку дії договору до повного його виконання, а після вказаної події припинення відносин повинно бути оформлено відповідною Додатковою угодою (положення Додаткової угоди № 5 від 03.04.2015 року).

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, проведення між сторонами у спорі розрахунків за зобов'язаннями, що виникли внаслідок укладення між ними договору, повинні здійснюватися відповідно до умов та в межах вказаного Договору, в т. ч. із застосуванням заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. При цьому, сторони повинні керуватися виключно нормами зобов'язального права.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 1 500 000 грн. безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають. Поряд з цим, позивач не позбавлений права звернутися з позовом до відповідача щодо стягнення коштів з інших підстав, зокрема з підстав не виконання чи неналежного виконання договору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати на відшкодування сплати судового збору у розмірі 22500грн. належить віднести на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 27, 42, 46, 73-79, 86, 129, 202, 222, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.10.2018.

Суддя О.В. Васьковський