Рішення № 77363547, 18.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2018 Справа № 905/1592/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Нарожна М.С.,

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м.Київ, бул.ОСОБА_1, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії (49101, м.Дніпро, вул. Херсонська, 26)

до відповідача: ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Адмірала Нахімова, 86, код ЄДРПОУ 25987680)

про стягнення 5 327,06 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про стягнення 5327,06грн.

Ухвалою суду від 05.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1592/18; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016р. в частині не відшкодування наданих протягом серпня 2016р. – грудня 2016р. телекомунікаційних послуг. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі №905/1746/17 було стягнуто з ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на користь ПАТ “Укртелеком” заборгованість у сумі 77741,67грн., яка станом на 20.08.2018р. у зв’язку з чим позивачем нараховані: 3% річних – 1693,28грн., інфляційні втрати – 3633,78грн. за період з 29.11.2017р. по 20.08.2018р.

Відповідач у відзиві від 01.10.2018р. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Повідомляє, що ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради перебуває в стані припинення, у зв’язку з відсутністю коштів на рахунках за відповідною бюджетною класифікацією, виконати судове рішення у добровільному порядку не є можливим. Зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку передбачені не були.

В судове засідання 18.10.2018 року представники сторін не з’явилися.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” (далі – постачальник) в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” та ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (далі – платник) укладений договір №12І200-60/16 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016р. (далі – договір).

Відповідно до п.1.1 предметом цього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів, користування радіоточкою) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг за рахунок міського бюджету, згідно рішення сесії міської ради, проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п.1.2).

Згідно з п.2.1.1 договору, постачальник зобов’язується надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг відповідно до затверджених тарифів і в обсязі, передбаченим платником у кошторисі доходів та видатків на фінансування цих пільг.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що постачальник зобов’язується щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника: до 25 числа місяця, що настає за звітним, на електронних носіях та на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою “2-пільга”, встановленою п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” (зі змінами); до 15 числа місяця, що йде за звітним, надавати платнику списки та розрахунки, необхідні для фінансування за рахунок місцевого бюджету; до 10 числа подавати платнику наряди на встановлення телефонів та списки інвалідів 1-ої та 2-ої груп, необхідні для фінансування за рахунок обласного бюджету; до 03-го числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

Платник, згідно розділу 2.2 договору, зобов’язується: проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного реєстру, та звіряти інформацію, що знаходиться в реєстрі, з інформацією, яка надходить від виконавця, а в разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; на протязі п’яти днів здійснювати перерахування коштів, передбачених на фінансування пільг, які компенсують витрати виконавця щодо послуг зв’язку населенню, що мають право на пільги; передбачати кошторисом доходів та витрат кошти, які будуть спрямовані на фінансування пільг, що відповідатимуть витратам виконавця, в межах виділеного платнику фінансування за рахунок міського бюджету.

Відповідно до п.6.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків за надані пільги - до повного виконання зобов’язань за цим договором.

Умови цього договору поширюються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2016р. (п.6.2).

Виходячи зі змісту позовної заяви, на виконання умов договору №121200-60/16 від 22.01.2016р. та вимог чинного законодавства України, позивач в період з серпня 2016р. по грудень 2016р. надав послуги зв’язку на пільгових умовах на суму 77741,67грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. (повний текст підписано 13.10.2017р.) у справі №905/1746/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/1746/17 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ “Укртелеком”, м.Київ до ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 77741,67грн. задоволені; стягнуто з ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” заборгованість у сумі 77741,67грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600,00грн.

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі №905/1746/17 набрала законної сили, та, у відповідності до статті 129-1 Конституції України, є обов'язковою до виконання, і створені нею наслідки не можуть не прийматися судом до уваги.

Як вказує позивач, станом на теперішній час стягнута з відповідача постановою суду від 28.11.17р. у справі №905/1746/17 сума основного боргу в розмірі 77741,67грн. є непогашеною, у зв’язку з чим було нараховано 3% річних в сумі 1693,28грн., та інфляційні втрати в сумі 3633,78грн. за період з 29.11.2017р. по 20.08.2018р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.11, ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме: постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі №905/1746/17, підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем заборгованість за надані послуги зв’язку на пільгових умовах за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року на суму 77741,67грн. (основного боргу), яка станом на теперішній час з боку відповідача не погашена.

Доказів погашення вказаної заборгованості суду не надано.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відтак, порушення відповідачем виконання зобов’язання щодо погашення заборгованості є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів.

З огляду на вищенаведене, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 1693,28грн. за період з 29.11.2017р. по 20.08.2018р.

Суд, перевірив розрахунок заборгованості із застосуванням 3% річних, та встановив його арифметично вірним, у зв’язку з чим сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі - 1693,28грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 3633,78грн. за період з 29.11.2017 року по 20.08.2018 року.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України викладеним в Постанові “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно приписів п.1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України викладеним в Постанові “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань…

Отже, в даному випадку, вірним є період нарахування інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по липень 2018 року.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості із застосуванням індексу інфляції, встановив, що розмір інфляційних втрат складає 3633,78грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Посилання відповідача на відсутність у нього зобов’язання з проведення розрахунків з позивачем внаслідок відсутності бюджетних коштів є безпідставними, оскільки, виходячи з аналізу частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2016р., не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. №11/446.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії, до відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, про стягнення 5327,06грн. – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії, 3633,78грн. – інфляційних збитків, 1693,28грн. – 3% річних; 1762,00грн. – витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”; місцезнаходження: 01601, м.Київ, бул. ОСОБА_1, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766;

Дніпропетровська філія Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”; місцезнаходження: 49101, м.Дніпро, вул. Херсонська, 26.

Відповідач: ОСОБА_2 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради; місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Адмірала Нахімова, 86, код ЄДРПОУ 25987680.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна