Рішення № 773624, 18.06.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2007 р.

Справа № 8/104-1819

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль

до відповідача: Військової частини А-1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості за послуги електрозв'язку на суму 33 527 грн. 86 коп.

За участю представників:

позивача: Казанської Н. Ю. - юрисконсульта, довіреність № 18-02/41 від 25.04.2007р.;

відповідача: Жмінки І. В. –юрисконсульта, довіреність № 200 від 05.02.07 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

В судовому засіданні 14.05.07р. позивач по справі заявив клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суд зменшити ціну позову з 33 527 грн. 89 коп. на суму 33 527 грн. 86 коп., у зв`язку із допущеною у позовній заяві опискою. Розгляд справи 14.05.07р. було відкладено на 29.05.07р. у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача та необхідністю витребовування судом нових доказів.

В судовому засіданні 29.05.07р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про надання можливості сторонам провести взаємозвірку розрахунків за Договорами про надання послуг електрозв`язку. Ухвалою суду від 29.05.07р. розгляд справи відкладено на 18.06.07р., та зобов`язано сторони провести взаємозвірку розрахунків за договорами про надання послуг електрозв`язку № 219 та № 46, укладеними між сторонами по справі 13.06.2003р. та 14.02.2006р. та надати суду Акт звірки, підписаний повноважними представниками сторін (ініціативу покладено на позивача).

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”, м. Київ, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Військової частини А-1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль –33 527 грн. 86 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку згідно договорів № 219 від 13.06.2003 р., та №46 від 14.02.2006р., з яких 26 602,76 грн. основного боргу, 1 271,98 грн. пені за порушення строку виконання грошових зобов’язань, 1 148,99 грн. річних та 4 504,13 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач представив розрахунок боргу за надані послуги електрозв’язку, Договори № 219 від 13.06.2003р. та № 46 від 14.02.2006р. про надання послуг електрозв’язку, карточку обліку розрахунків за послуги зв’язку.

Відповідач в судове засідання 18.06.2007р. прибув, позов визнає.

Крім того, представники сторін представили суду Акт звірки розрахунків між Центром телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ „Укртелеком” та розпорядником коштів 2100000 державного, місцевого (підкреслити) бюджету 1474 В/Ч А-1769 за надані телекомунікаційні послуги, з якого вбачається, що станом на 01.03.2007 року сума боргу Військової частини А-1769 перед Центром телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком" становить 26 602 грн. 76 коп. основного боргу.

В судове засідання 18.06.07р. відповідач звернувся із заявою б/н, б/д (зареєстровано канцелярією суду 18.06.07р. за вх. №16684) про припинення провадження у справі в частині стягнення 11 150грн. основного боргу, у зв’язку із її сплатою, в підтвердження представив копії платіжних доручень №204 від 15.06.07р. на суму 5 895,15грн. та №184 від 23.05.07р. на суму 5 254,85грн. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що військова частина А1769 не є розпорядником бюджетних коштів, та зменшити розмір пені заявлений до стягнення позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив часткове погашення боргу відповідачем, питання зменшення розміру пені залишив на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

13 червня 2003 року та 14 лютого 2006 року між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг, як Підприємством зв’язку, та Військовою частиною А-1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль, як Споживачем, були укладені Договори про надання послуг електорозв’язку № 219 та № 46.

Враховуючи, що п.7.1 Договорів №219 від 13.06.2003р. та №46 від 14.02.2006р. сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років, тобто до 13.06.2008р. та до 14.02.2011р. - до правовідносин між сторонами по даному спору застосовуються норми Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг згідно якого, в силу ст.901,903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 3.2.8 вказаних договорів відповідач зобов’язався вчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Як вбачається з п. 4.2 Договору, Споживач оплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою – авансовою з поданням рахунків системою оплати. У разі застосування якої (п.4.6 Договору), Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.

Як вбачається із наданих позивачем документів, зокрема: картки обліку розрахунків, за період з 01.02.2004 р. по 31.03.2007 року, розрахунку боргу, Акту звірки розрахунків між Центром телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ „Укртелеком” та розпорядником коштів 2100000 державного, місцевого бюджету 1474 В/Ч А-1769 за надані телекомунікаційні послуги заборгованість споживача по оплаті послуг зв’язку становить 26 602 грн. 76 коп.

Відповідно до вимог ст. ст.509,526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплатити отримані ними телекомунікаційні послуги.

Всупереч згаданих приписів закону, положень договору відповідач, станом на час розгляду справи в суді свою заборгованість не погасив, а надіслану позивачем на його адресу претензію (попередження) № 5 від 28.02.2007 року, залишив без відповіді та задоволення.

Однак, в судовому засіданні 18.06.07р. представник відповідача повідомив суд про часткове погашення боргу перед позивачем на суму 11 150грн., про що свідчать представлені в матеріалах справи копії платіжних доручень №204 від 15.06.07р. на суму 5 895,15грн. та №184 від 23.05.07р. на суму 5 254,85грн.

За даних обставин, суд визнає обґрунтованими, правомірними та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з Військової частини А-1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль –15 452 грн. 76 коп. основного боргу за надані послуги електрозв’язку згідно договорів № 219 від 13.06.2003р. та № 46 від 14.02.2006р.; в частині стягнення з відповідача 11 150грн. основного боргу, припиняє провадження у справі, згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача 4 504 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 1148грн. 99 коп. річних.

Пунктом 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”, передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 271 грн. 98 коп., нарахованої в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 01.09.2006 р. по 28.02.2007 р. за прострочення оплати за надані послуги зв’язку, такими, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та закону України “Про телекомунікації”.

Проте, як стверджує відповідач та встановлено в судовому засіданні, Військова частина А-1769 є державною бюджетною установою, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою головним управлінням оборонного планування генерального штабу збройних сил України № 339/06 від 15.05.2006р.

Відповідно до Закону України ”Про збройні сили України” № 1934-ХІІ від 06.12.1991 року, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування витрат Міністерства оборони України на виконання покладених на нього завдань здійснюється Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів, що виділяються у встановленому законом порядку на виконання цих завдань, або додаткових коштів (надходжень).

Приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України і не має додаткових прибутків, керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (п.3 ст.83 ГПК), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 10% від нарахованої, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) задовольнити частково, а саме: стягнути з Військової частини А-1769, м. Тернопіль - 127 грн. 20 коп. пені. В задоволенні решта частині вимог щодо стягнення 1 144 грн. 78 коп. пені суд відмовляє.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 323 грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113 грн. 97 коп., покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509,526,901,903Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2,4,12,33,34,43,44,49,75,80,82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 08112997) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 01188052) - 15 452 грн. 76 коп. основного боргу, 127 грн. 20 коп. пені за порушення строку виконання грошових зобов’язань, 1 148 грн. 99 коп. річних, 4 504 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 437 грн. 79 коп. в повернення судових витрат.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 11 150грн. основного боргу.

4. В задоволенні вимог щодо стягнення 1 144 грн. 78 коп. пені відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила