Постанова № 77360864, 18.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2296/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі № 1640/2296/18, суддя Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, в якому просила суд:

- на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» зобов'язати Управління праці та соціального захист населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 з суми розміром 10500 грн., починаючи з 03.11.2011 р. і до 24.04.2018 року;

- зобов'язати відповідача подати, у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі №1640/2296/18 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернув уваги на зміст і підстави позову, неправильно встановив характер та норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин на підставі приписів Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», який є нормативно-правовим актом спеціальної дії, що регулює порядок та підстави компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, та зазначає, що щорічна разова грошова допомога до 5-го травня не може мати разовий характер, тому як відповідно до ст.ст. 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплачується щороку. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі № 1640/2296/18 та прийняти нове рішення.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є ветераном війни - інвалідом війни І групи, що підтверджується посвідченням серії Є № 069820 від 23.06.2005 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 01.02.2011 по справі №2а-1926/11/1609 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009 р. та 2010 р. у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 р. та 2010 р. відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 по справі №2а-1926/11/1609 постанову Київського районного суду м. Полтави від 01.02.2011 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009 р. та 2010 р. у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 р. та 2010 р. відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005 р., 2006 р., 2007 р. та 2008 р. відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишено без розгляду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Через тривале невиконання постанови суду ОСОБА_1 звернулася до Європейського суду з прав людини.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини №10035/07 від 15.06.2017 року "ОСОБА_2 проти України та 191 інші заяви" 24.04.2018 р. позивач отримала заборгованість по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 10500 грн.

Вважаючи право на соціальний захист порушеним, позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що щорічна соціальна допомога до 5-го травня має одноразовий характер, і відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата компенсації втрати частини доходів не передбачена.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного встановлено, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Положеннями Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії та заробітної плати (грошове забезпечення).

Згідно з пунктами 5 - 7 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 виходить, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Предметом судового розгляду цієї справи є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів позивача відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, а саме компенсації втрати частини доходів в зв’язку з порушенням терміну виплати разової щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік та 2010 рік 10500,00 грн., починаючи з 03.11.2011 року до 24.04.2018 року.

З матеріалів справи встановлено, що позивач просив здійснити виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік та 2010 рік, згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Довід апеляційної скарги, що щорічна разова грошова допомога до 5-го травня не має разового характеру, оскільки згідно законодавства повинна виплачуватися щорічно, кожного року, має систематичний характер через невизначений у часі щорічний гранічний термін виплати, колегія суддів не приймає, оскільки Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко встановлено, що щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога, а тому виплата компенсації втрати частини доходу, який має разовий характер через порушення встановлених строків їх виплати, не передбачена нормами вищезазначеного Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що щорічна соціальна допомога до 5-го травня має одноразовий характер, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата такої компенсації не передбачена.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі № 1640/2296/18 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі № 1640/2296/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 24.10.2018 р.