Постанова № 77360749, 23.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5699/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 13.08.2018, суддя Панченко О.В., м. Харків повний текст складено 13.08.18 по справі № 2040/5699/18

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Мажарка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 10 липня 2018р. №4942 "Про проведення фактичної перевірки Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018р., по справі № 2040/5699/18 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Відповідач у доводах апеляційної скарги вказує на те, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, перевіряючи були допущені до перевірки, її проведено та за результатами перевірки складено акт, у зв'язку з чим предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Мажарка" є платником податку, зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як основний платник в Південній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з 18.09.2002р.

Головним управлінням ДФС у Харківській області 10.07.2018р. з посиланням на наявність інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Мажарка" доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, прийнято наказ №4942 "Про проведення фактичної перевірки Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" за період з 01.01.2018р. по теперішній час.(а.с.53).

Контролюючим органом 12.07.2018р. здійснено вихід за податковою адресою платника податку для вручення наказу від 10.07.2018 №4942 "Про проведення фактичної перевірки Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" та пред'явлення направлень № 1716, №1715 від 12.07.2018 на проведення фактичної перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.07.2018 року № 2999/20-40-13-14-08-31923749.

Позивач, вважаючи, що контролюючим органом сформовано спірний наказ всупереч вимогам чинного законодавства, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не залучено до матеріалів справи жодних доказів, які б слугували підставкою для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання відповідно п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями п.75.1. ст.75 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст. 80 Податкового кодексу України.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.

Зі змісту спірного наказу № 4942 від 10.07.2018 року, судом встановлено, що контролюючим органом в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем вказані підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

У наказі від 10.07.2018 року відповідачем зазначено про наявність інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплатити ПОСП «Мажарка» доходів від заробітної плати.

Контролюючим органом надано до суду доповідну записку за підписом заступника начальника управління- начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 05.07.2018 року, яка адресована заступнику начальника ГУ ДФС у Харківській області та в якій повідомлено про те, що на підприємстві здійснюється виплата середньої заробітної плати на рівні нижчому, ніж законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати, розмір земельних ділянок для оброблення на одного найманого працівника свідчить про ймовірний факт використання виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету (а.с. 55).

На вказану доповідну записку відповідач посилається як на фактичну підставу (наявність інформації) призначення перевірки в розумінні п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Судом першої інстанції вказаним обставинам надана оцінка, та зроблено висновок про неналежність підстав призначення фактичної перевірки.

Проте, судом першої інстанції не надано оцінку тій обставині, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на неналежність підстав призначення перевірки та недоліки в оформлення Наказу, але не заперечував, що перевіряючи були допущені до перевірки, провели її та за результатами проведеної перевірки склали акт від 23.07.2018 року за № 2999/20-40-13-14-08-31923749 (а.с. 47-49).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених Кодексом, зокрема згідно до пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України), а допуск посадових осіб контролюючих органі до її проведення здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України (п. 80.5).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання, у випадках передбачених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Таким чином, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної, щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у рішенні від 20.02.2018 року у справі № 826/1205/16.

Таким чином, оскільки позивач не скористався правом не допуску на перевірку, висновок суду першої інстанції про задоволення позову про скасування наказу на проведення перевірки є помилковим.

Окрім того, у даній справі, враховуючи суть позовних вимог та обставини допуску перевіряючих до перевірки, суд не перевіряє та не надає оцінку наявності, достатності та правомірності підстав призначення перевірки, належності оформлення наказу, оскільки мотиви відмови у задоволенні позову полягають саме у тому, що, в даному випадку, предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, встановлених за результатами проведеної перевірки.

Пунктом 4 ч .1 статті 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно частини 2 статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково застосована норма матеріального права, а саме ст. 81 Податкового кодексу України в частині наслідків допуску до проведення перевірки при оскарженні Наказу на проведення фактичної перевірки, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 289, 310, 315, 321, 323, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 по справі № 2040/5699/18 скасувати.

Адміністративний позов Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ТаційСудді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 24.10.2018.