Рішення № 77358431, 24.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 жовтня 2018 р. № 2040/6276/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Савчук С.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 199 Б) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідас", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000441421 від 23 липня 2018 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000451421 від 23 липня 2018 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000461421 від 23 липня 2018 року;

визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у Харківській області з проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “ Мідас” і складання акта від 05.07.2018 №2741/20-40-14-21-07 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Мідас” (податковий номер 24347043), з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з: ТОВ “Продукт Групп” (податковий номер 41445134) за період листопад 2017, ТОВ “Продуктова Інноваційна Компанія” (податковий номер 41504550) за період січень 2018, ТОВ “Юнівест-Інвест” (податковий номер 40821979) за період листопад 2016, а також податкових зобов'язань по ланцюгу постачання та придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2016 року, листопад 2017 року та січень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акту перевірки, на підставі яких винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ “Мідас” мало реальні господарські операції у вказаних періодах з вказаними контрагентами (постачальниками), що підтверджується наданими відповідними документами, а тому податкові повідомлення-рішення складені за результатами вказаної перевірки є протиправними та підлягають скасуванню. Також вважає, що не відповідають вимогам закону дії посадових осіб відповідача з проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “Мідас” та складання акту перевірки за її наслідками.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог ТОВ "Мідас" заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, з підстав зазначених у відзові на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі наказу від 18.06.2018 р. № 4329 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Мідас” (податковий номер 24347043) з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносин з: ТОВ «Продукт Групп» (податковий номер 41445134) за період листопад 2017, TOB «Продуктова Інноваційна Компанія» (податковий номер 41504550) за період січень 2018, TOB «Юнівест-Інвест» (податковий номер 40821979) за період листопад 2016, а також податкових зобов’язань по ланцюгу постачання та придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2016 року, листопад 2017 року та січень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.07.2018 №2741/20-40-14-21-07, у висновках якого встановлені порушення ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та абз. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. і. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 140609 грн. в тому числі за листопад 2016 року на суму ПДВ 12386 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Юнівест-Інвест» (податковий номер 40821979) за листопад 2017 року на суму 91703 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Продукт Групп» (податковий номер 41445134), за січень 2018 року на суму ПДВ 36520 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Продуктова Інноваційна Компанія» (податковий номер 41504550), що призвело:

- в порушення ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 108879 грн., в тому числі за листопад 2016 в сумі 5138 грн., за листопад 2017 року 91561 грн., за січень 2018 року 12180 грн.;

- до заниження ПДВ до сплати в сумі 7580 грн. в тому числі за листопад 2017 року на

суму 4342 грн., за січень 2018 року на суму 3238 грн.;

- до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 29824 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 7882 грн., за січень 2018 року на суму 21942 грн.

Позивачем подано до ГУДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки від 19.07.2018 р. вих.№19/07 (т.2, а.с.152).

ГУДФС у Харківській області надано відповідь позивачу на заперечення на акт перевірки від 19.07.2018 р. вих.№19/07 в якій вказано, що заперечення були поданні з порушенням терміну встановленого ПКУ (т.2, а.с.139).

На підставі вказаних висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00000441421 від 23 липня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) та за штрафними (фінансовими) санкціями всього на суму 9475 грн.(т.2 а.с.140);

- податкове повідомлення-рішення №00000451421 від 23 липня 2018., яким позивачу зменшено грошові суми податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового Кодексу України у розмірі 108879 грн. та податкового кредиту у розмірі - 103205 грн. у податковому (звітному) періоді до податковим деклараціям за листопад 2016 року, листопад 2017 року та січень 2018 року (т.2 а.с. 141);

- податкове повідомлення-рішення №00000461421 від 23 липня 2018 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього у розмірі 29824 грн.(т.2 а.с.145).

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області №00000441421 від 23 липня 2018 року, №00000451421 від 23 липня 2018 року та №00000461421 від 23 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Продукт Групп» (код 41445134), TOB «Продуктова Інноваційна Компанія» (код 41504550), TOB «Юнівест-Інвест» (код 40821979).

Між ТОВ “Мідас” та ТОВ “Юнівест-Інвест” укладено договір поставки № 2811М від 28.11.2016 року (а.с.47, т.1), між ТОВ “Мідас” та ТОВ “Продукт Групп” укладено договір поставки № 24/11/17 від 24.11.2017 року (а.с.107, т.1) та між ТОВ “Мідас” та ТОВ “Продуктова Інноваційна Компанія” укладено договір поставки № 23/01/18 від 23.01.2018 року, в яких позивач э Покупець, а його контрагенти Постачальниками (а.с. 24, т.2).

Згідно умов вказаних договорів Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар виробничо-технічного призначення, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якої визначена у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по вказаним договорам поставки, позивачем до матеріалів справи надано: специфікації №1 від 28.11.2016 року (а.с. 50, т. 1), №1 від 27.11.2017 року (а.с. 110, т. 1), №1 від 23.01.2018 року (а.с. 27, т. 2); видаткові накладні № 9 від 30.11.2016 р. (а.с. 28, т.1), № 1127/02 від 27.11.2017 р. (а.с. 101, т.1), № 0123/03 від 23.01.2018 р. (а.с. 22, т.2); податкові накладі № 310 від 30.11.2016 року (а.с. 31 т. 1), № 66 від 27.11.2017 року (а.с. 105, т. 1), № 145 від 23.01.2018 року (а.с. 29, т. 2); оборотно-сальдову відомість № 631 за листопад 2016 року (а.с 33-45, т.1).

Представником позивача надані товарно-транспортні накладні №30 від 30.11.2016 р. (а.с 29, т.1), №27 від 27.11.2017 р. (а.с 102, т.1) та №08 від 23.10.2018 р., якими підтверджено відправку відповідного товару вказаними контрагентами позивачу (а.с 23, т.2).

Також надано, рахунки на оплату № 9 від 30.11.2016 року за яким позивач мав сплатити ТОВ “Юнівест-Інвест” 74316 грн. за відповідний товар (а.с. 27, т.1), №2711 від 27.11.2017 року (а.с. 100, т.1) за яким позивач мав сплатити ТОВ “Продукт Групп” 550218 грн. за відповідний товар та №2301 від 23.01.2018 року (а.с. 21, т.2) за якими позивач мав сплатити ТОВ “Продуктова Інноваційна Компанія” 219120 грн. за відповідний товар згідно умов вказаних вище договорів, специфікацій, видаткових та податкових накладних.

Платіжними дорученнями № 262 від 05.12.2016 року, підтверджено оплату позивачем товару ТОВ “Юнівест-Інвест” на суму 74316 грн. (а.с. 46, т.1), № 729 від 09.01.2018 року підтверджено оплату позивачем товару ТОВ “Продукт Групп” на суму 550218 грн. (а.с. 112, т.1) та № 797 від 26.02.2018 року підтверджено оплату позивачем товару ТОВ “Продуктова Інноваційна Компанія” на суму 219120 грн. на виконання вимог вказаних вище договорів поставки (а.с. 28, т.2).

Також, позивачем до матеріалів справи надані в повному обсязі копії первинної документації щодо подальшої реалізації придбаного у вказаних контрагентів товару іншім підприємствам, яка підтверджує факт подальшої реалізації товару.

З акту перевірки вбачається, що аналізом наданих до перевірки первинних документів та наявних баз даних по взаємовідносинах позивача з вказаними підприємствами-постачальниками встановлено відсутність підтвердження фактів (законного джерела) походження товарів (номенклатура придбання постачальником за даними ЄРПН товарів не відповідає номенклатурі поставлених на адресу ТОВ «Мідас» товарів).

Фактично ТОВ «Мідас» притягнуто до відповідальності за порушення ведення власної господарської діяльності його контрагентами - ТОВ “Продукт Групп”, ТОВ “Продуктова Інноваційна Компанія”, ТОВ “Юнівест-Інвест”.

Так, фіскальною службою в акті перевірки зроблений висновок щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі даних відносно господарської діяльності контрагентів, які зазначені в податковій інформації, яка отримана від: ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2017 року № 48/26-15-14-04-05 стосовно ТОВ “Юнівест-Інвест”; ГУ ДФС у Донецькій області від 20.12.2017 року № 001284/05-99-14-12/41445134 стосовно ТОВ “Продукт Групп”; ГУ ДФС у Донецькій області від 22.02.2018 року № 135/05-99-46-03/41504550 стосовно ТОВ “Продуктова Інноваційна Компанія”.

Однак, факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання, поряд з іншими наданими первинними документами вони не можуть бути підставою для визнання договорів нікчемними, а господарських операцій - безтоварними.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагента або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.

В акті перевірки вказано, що товарно-транспортна накладна №30 від 30.11.2016 щодо відправки відповідного товару ТОВ “Юнівест-Інвест” позивачу (а.с 29, т.1), не містить прізвища, ініціалів та посади осіб які здали та прийняли товар.

З цього приводу, суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначена вище правова позиція викладена, зокрема, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України “Щодо підтвердження даних податкового обліку” від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Приписами п.п. 14.1.36. п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Зокрема, відповідачем в акті перевірки вказано, що ТОВ “Юнівест-Інвест” є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205, 27, 212 Кримінального кодексу України, у зв’язку з чим позивач сумнівається в особі директора вказаного підприємства, яка підписувала первинну господарську документацію.

Суд звертає увагу на те, що відповідно ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, на час розгляду справи та на час складання договору поставки та всіх додаткових документів до нього, керівником ТОВ “Юнівест-Інвест” вказано ОСОБА_3, ПІБ та підпис якої стоїть на всіх документах отриманих від вказаного контрагента позивачем.

Факт порушення кримінального провадження не є беззаперечним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом. Вина будь-якої особи може бути встановлена тільки судом шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі, що є відсутнім у спірних правовідносинах.

Зазначена правова позиція неодноразово підтверджувалась Вищим адміністративним судом України. Як то в ухвалі від 22.04.2015 у справі №810/3964/14 було зазначено: “... щодо доводів відповідача про наявність кримінального провадження порушеного за фактом скоєно невстановленими особами фіктивного підприємництва, зокрема, створення і ТОВ “Гефест Альянс”, передбаченого ст. 205 КК України, в якому встановлено, що підписи в наданих на дослідження документах виконані невстановленими особами, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли це до уваги, оскільки останнє не є належним доказом у справі відповідно до ст. 62 Конституції України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток.

В той же час, ч. 2 ст. 61 Конституції України проголошує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто ТОВ «Мідас» не може бути притягнуто до відповідальності за порушення, вчинені його контрагентами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Приписами ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Приписами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та про встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства в перевіряємий період, є неправомірними, необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають діючим нормам податкового законодавства України.

На підставі вказаного вище, податкові повідомлення-рішення №00000441421 від 23 липня 2018 року, №00000451421 від 23 липня 2018 року, №00000461421 від 23 липня 2018 року Головного управління ДФС у Харківській області є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління ДФС у Харківській області з проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “Мідас” і складання за її наслідками акта від 05.07.2018 №2741/20-40-14-21-07, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Мідас»» від 18.06.2018 р. №4329 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1, ст.41, п.61.1., п.61.2 ст.61, п.п. 62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п78.1.1, п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового Кодексу України (т.2, а.с.215) та на підставі вказаного наказу, були видані направлення на перевірку №5987, №5988 від 21.06.2018 р.(т.2,а.с.213,214)

В свою чергу п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З положень наведеної норми кодексу випливає, що податковий орган може прийняти рішення про призначення перевірки платника податків не лише у випадку достеменного встановлення факту порушення таким платником закону, а і у випадку отримання інформації про можливе вчинення суб'єктом права податкового правопорушення.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується ст. 73 Податкового кодексу України, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1245.

Так, відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

З матеріалів справи встановлено, що запити відповідача від 29.01.2018р. №3066/10/20-40-14-21-16 (т.2,а.с.198) та від 30.03.2018р. №13118/10/20-40-14-21-06(т.2 а.с. 203) складені на підставі та в межах його повноважень, з дотримання передбачених вище норм законодавства.

На вказаний запит від 29.01.2018р. позивачем надана відповідь від 20.02.2018 року не в повному обсязі (а.с.202, т.2), а на запит від 30.03.2018 року позивачем надана відповідь від 23.04.2018 року, у якій ТОВ «Мідас» відмовилось надати пояснення щодо виявлених порушень та документи на підтвердження дотримання податкового валютного та іншого законодавства. (т.2, а.с. 207).

Отже, враховуючи, що позивачем на обґрунтовані запити відповідача не було надано пояснень та документального підтвердження дотримання податкового валютного та іншого законодавства, у відповідача виникли підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мідас» у відповідності вимог п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Пунктом 86.1. ст.85 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Суд дійшов висновку, що відповідач правомірно видав наказ про призначення позапланової документальної виїзної перевірки, а отже дії посадових осіб відповідача щодо складання акту перевірки за її наслідками, відповідають вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління ДФС у Харківській області з проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “МІДАС” і складання акта від 05.07.2018 №2741/20-40-14-21-07 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд.199 Б, код ЄДРПОУ 24347043) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000441421 від 23 липня 2018 року;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000451421 від 23 липня 2018 року;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000461421 від 23 липня 2018 року

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській (код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 3785,86 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят п’ять гривень вісімдесят шість копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд.199 Б, код ЄДРПОУ 24347043).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.