Рішення № 77358369, 24.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 жовтня 2018 р. №2040/7900/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1, викладене в рішенні від 28.04.2017р.;

- визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо не поновлення пенсії позивача;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова вчинити певні дії - провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 24.06.2015р. шляхом призначення її відповідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі, не меншомуза прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до виїзду за кордон отримував пенсію за віком, однак починаючи з 2015 року позивач безпідставно не отримує пенсію. Позивач вважає, що відповідач розповсюджує завідомо неправдиву інформацію про те, що громадяни України, які виїхали за кордон, не мають права на поновлення пенсії, оскільки немає на даний час механізму виплати пенсії громадянам України, які постійно проживають за кордоном, і з якими між Україною не укладено міжнародних договорів. Зважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач не скористався своїм правом надати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 24.09.2018р. відкрито спрощене провадження по даній адміністративній справі.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, з 01.09.1989 року має право на отримання пенсії за віком.

Як вбачається з позову, позивач 24.12.2014 року виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

З 2015 року позивач не отримує призначену пенсію за віком. У зв'язку з цим 20.04.2017р. представником позивача подано до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова (на даний час - Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова) особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії з 21.06.2014р. (а.с.39, 121-123)

Не отримавши письмової відповіді відповідача на подану заяву, представник ОСОБА_1 18.07.2018р. особисто прибув до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, та отримав рішення від 28.04.2017р. про відмову у поновленні виплати пенсії. Відповідач обґрунтував свою відмову тим, що позивачем не була дотримана вимога щодо особистого звернення за поновленням пенсії. Крім того, відповідач посилався на п.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: виплата пенсії, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договоромУкраїни, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. (а.с.40)

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, врегульовані Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV), виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-XII) передбачено: громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачується тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року по справі №1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Отже, положення п.2 ч.1 ст.49 та другого речення ст.51 Закону №1058-IV втрачають чинність з 7 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача виникли підстави для поновлення виплат пенсії громадянам України, які проживають за її межами з дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року.

Зі змісту рішення Конституційного Суду України вбачається, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Відповідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, бездіяльність Пенсійного фонду щодо не виплати пенсій вищезгаданим пенсіонерам з 07 жовтня 2009 року є незаконною, оскільки відсутні норми, які унеможливлювали виплату таких пенсій. Отже, відповідач безпідставно відмовив позивачу поновити виплату пенсійних виплат з 21.06.2014р.

Статті 24, 25 Конституції України гарантують громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно положень ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Європейський суд з прав людини у п.51 рішення у справі "Пічкур проти України" зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист громадян, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).

Тобто, громадянин України, проживаючи в Ізраїлі, має такі ж самі конституційні права, як і громадян України, який проживає на території України.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає: факт того, що позивач постійно проживає не на території України, а в Ізраїлі, не позбавляє його конституційних прав громадянина України, в тому числі права на отримання пенсії, оскільки він залишається при даних обставинах громадянином України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду К/800/14055/13 від 13 грудня 2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

З матеріалів справи вбчається, що позивач склав довіреність від 22.03.2017р. для представництва його інтересів, в тому числі і в органах Пенсійного фонду України, на ім'я ОСОБА_2. Довіреність видана строком на три роки, є чинною до 22.03.2020р., та скріплена апостилем. (а.с.205-209). Підстав вважати дану довіреність недійсною у суду немає.

На підставі зазначеної довіреності представником позивача було подано до відповідача заяву про поновлення пенсійних виплат від 22.03.2017р. Однак, відповідачем відмовлено у поновленні пенсії, в тому числі, у зв'язку з тим, що позивач подає заяву не особисто, а через представника. Суд вважає відмову відповідача у поновлені пенсії ОСОБА_1 з зазначених підстав незаконною.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та ст. 46 цього Закону.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року.

Відповідно п. 4.3. Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Положеннями ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Приписами статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачена індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач має право на перерахунок його пенсії відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням індексу інфляції та усіх доплат та надбавок відповідно до приписів чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне:

Відповідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Однак, вказана норма стосується виплати лише сум пенсії, що були нараховані, а в даному випадку цих сум не було нараховано. За таких обставин суд вважає, що позовна вимога щодо виплати компенсації втрати частини доходів не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване в даній справі управлінське рішення у формі відмови здійснити перерахунок пенсії з урахуванням наведених вище критеріїв, суд вважає, що його не можна вважати цілком законним та обґрунтованим, зокрема, прийнятим з урахуванням дійсних обставин справи та на підставі відповідних законодавчих актів.

В зв’язку з наведеним позовні вимоги про визнання такої відмови протиправною є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так само обґрунтованими суд вважає позовні вимоги про зобов’язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивача з проведенням індексації. При цьому суд зауважує, що задоволення вказаних позовних вимог забезпечить належний та повний захист прав позивача у спірних правовідносинах, гарантуватиме, що спір, який виник між сторонами, буде остаточно вирішений.

Керуючись ст.ст.257, 258, 262, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,– задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 28.04.2017р.

Визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо не поновлення пенсії позивача.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 24.06.2015р. шляхом призначення її відповідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код 41247824) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко