Рішення № 77358037, 12.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 р. № 2040/5550/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 2040/5550/18 за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови прийняти заяву з доданими документами у ОСОБА_3 ОСОБА_4, щодо продовження строку перебування в ОСОБА_5;

- визнати законними підстави перебування на території України ОСОБА_3 ОСОБА_4 до виконання рішення суду;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти заяву з доданими документами щодо продовження строку перебування в ОСОБА_5 ОСОБА_4 та прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_3 ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посвідка на тимчасове проживання в ОСОБА_5 була дійсною до 17 липня 2018 року. У зв'язку з чим, ОСОБА_3 ОСОБА_4 в період з кінця червня 2018 року до початку липня 2018 року звертався із заявою та відповідним пакетом документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для продовження строку посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5. Проте, відповідач вже неодноразово відмовляв в прийнятті вказаної заяви. Враховуючи викладене, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти заяву з доданими документами щодо продовження строку перебування в ОСОБА_5 ОСОБА_4 та прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_3 ОСОБА_4.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що позивач із жодними письмовими заявами щодо вчинення дій по продовженню строку дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5 до ГУ ДМС України в Харківській області не звертався, а тому, підстави для задоволення позову відсутні. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

За обліками ГУ ДМС України в Харківській області значиться, що громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_4 прибув на територію України в 2014 році з метою навчання.

03.08.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати йому посвідку на тимчасове проживання в ОСОБА_5, підставою для видачі нової посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5 слугувало воз'єднання сім'ї з громадянкою України, на підтвердження чого надав свідоцтво про укладення шлюбу.

За результатами проведеної перевірки щодо наявності відомостей, що перешкоджають проживанню іноземця чи особи без громадянства в ОСОБА_5, ГУ ДМС України в Харківській області 03.08.2016 прийнято рішення видати ОСОБА_3 ОСОБА_4 посвідку на тимчасове проживання в ОСОБА_5 серії ТР № 143490терміном дії до 03.08.2017.

06.07.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив продовжити строк дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5.

За результатами проведеної перевірки щодо наявності відомостей, що перешкоджають проживанню іноземця чи особи без громадянства в ОСОБА_5, ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення від 17.07.2017 щодо продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5 ОСОБА_4 посвідку до 17.07.2018.

В позовній заяві позивач зазначає, що в період з кінця червня 2018 року до початку липня 2018 року звертався із заявою та відповідним пакетом документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для продовження строку посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5. Проте, відповідач вже неодноразово відмовляв в прийнятті вказаної заяви.

У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22.09.2011 (далі - ОСОБА_1 № 3773-VI) правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, у разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

Статтею 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в ОСОБА_5 на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України

Статтею 4 Закону № 3773-V передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Зокрема, відповідно до частин 13, 14 статті 4 Закону № 3773-V іноземці та особи без громадянства, які прибули в ОСОБА_5 з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання; іноземці та особи без громадянства, які прибули в ОСОБА_5 з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 затверджено порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322).

Відповідно до пунктів 1, 4 Порядок № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в ОСОБА_5, посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в ОСОБА_5 з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.

Пунктом 16 Порядку № 322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів / територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 322 працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в ОСОБА_5, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Пунктами 39, 40 Порядку № 322 передбачено, що для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 і 4 пункту 7 цього Порядку);

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

У разі коли обмін посвідки здійснюється у зв'язку із закінченням строку її дії, додатково подаються документи, зазначені у пункті 33 цього Порядку

Відповідно до пп. 11 п. 33 Порядку № 322 для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в ОСОБА_5 з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", уклали шлюб з громадянами України: документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати; паспорт громадянина України, з яким іноземець перебуває у шлюбі, який подається особисто громадянином України. Оригінал документа повертається громадянину України, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

Згідно з пунктом 42 Порядку № 322 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Позивач під час розгляду справи стверджував, що в період з кінця червня 2018 року до початку липня 2018 року звертався із заявою та відповідним пакетом документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для продовження строку посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5.

Суд зазначає, що підставою для видачі посвідки на постійне проживання, строк дії якої, позивач має намір продовжити слугувало воз'єднання сім'ї з громадянкою України.

Так, на підтвердження вказаного, ОСОБА_3 ОСОБА_4 надав до суду свідоцтво серії І-ВЛ № 277137, яке свідчить про укладення шлюбу між позивачем та ОСОБА_7 27.11.2015.

Також, позивач в судовому засіданні зазначив, що від шлюбу має п'ятеро дітей, на підтвердження чого долучив до матеріали справи свідоцтва про їх народження.

Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_8, повідомила про те, що дійсно в період з кінця червня 2018 року до початку липня 2018 року позивач звертався із заявою та відповідним пакетом документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для продовження строку посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5, проте, у прийнятті вказаної заяви йому було відмовлено. При цьому, свідок підтвердила, що вона разом із позивачем тричі звертались до відповідача, але службовою особою відповідача, обов'язком якої є прийняття документів, в усному порядку повідомлено про закінчення строку звернення із спірним питанням. Свідок наголосила, що перші два звернення позивача відбувались без пропуску строку звернення.

Враховуючи викладені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області протиправно відмовляло позивачу в прийнятті заяви з доданими документами щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови в прийнятті заяви з доданими документами у ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5 та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_3 ОСОБА_4 з доданими документами щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5 у відповідності до норм чинного законодавства України.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_3 ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_9 Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_9 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, прийняття рішення про продовження строку перебування на території України є дискреційним повноваженням відповідача, а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_3 ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги позивача про визнання законними підстави перебування на території України ОСОБА_3 ОСОБА_4 до виконання рішення суду не підлягають задоволенню, оскільки, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачений такий спосіб захисту.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що повернення особи до країни, де їй загрожує катування або нелюдське чи таке, що принижує людську гідність поводження чи покарання, буде порушенням ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає право особи на повагу до приватного і сімейного життя, відповідно до положень якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (місцезнаходження: вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код: 37764460) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови в прийнятті заяви з доданими документами у ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_3 ОСОБА_4 з доданими документами щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в ОСОБА_5 у відповідності до норм чинного законодавства України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ідентифікаційний код: 37764460) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко