Рішення № 77358007, 16.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2475/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання відмови у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, в якому позивач просила суд

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриттявитрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” від 01.10.2014 року № 505, за період з 12.11.2015 р. по 12.11.2017 р.;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” від 01.10.2014 року № 505, за період з 12.11.2015 р. по 12.11.2017 р.у сумі 10 608,00 грн (десять тисяч шістсот вісім грн 00 коп).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що Управлінням праці та соціального захисту населення м. Чернігова їй, як працездатній непрацюючій особі, та її доньці, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на термін з 19.01.2015 р. по 18.07.2015 р. Але згодом, 18.05.2015 р., виплата допомоги була припинена через те, що вона не працевлаштувалась, що підтверджується листом УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради № 5400/04 від 07.06.2018 р.

У червні 2015 року вона з сім’єю переїхала до м. Сєвєродонецька та згодом звернулась до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради, де її разом з донькою ОСОБА_2 було взято на облік внутрішньо переміщених осіб, про що було надано відповідну довідку № 91904577 від 07.10.2015 р..

02.11.2015 р. позивач працевлаштувалась на посаду головного спеціаліста відділу зовнішніх зносин та протокольної роботи управління інвестиційної політки та зовнішніх зносин Луганської обласної державної адміністрації.

12.11.2015 р. вона подала до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради довідку про своє працевлаштування та заяву на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Але згідно інформації, відображеної у листі, відповідно до Постанови КМУ від 31.03.2015 року № 212 та п. З Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505, враховуючи довідку-атестат УПтаСЗН м. Чернігова, її не було включено до розрахунку.

Згідно п. 3 Порядку особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

12.11.2015 р. вона звернулася до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради не про поновлення призначеної допомоги, виплата якої була припинена, а про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на новий шестимісячний строк, тому посилання на порушення п. 7 Порядку є безпідставним.

Вважає, що УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради безпідставно було відмовлено їй в наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання починаючи з 12.11.2015 р. по 12.11.2017 р. у розмірі 442 грн на місяць. Таким чином, за цей період вона недоотримала допомогу на загальну суму 10 608,00 грн (десять тисяч шістсот вісім грн 00 коп).

Надалі, у зв’язку із зміною фактичного місця проживання, 13.05.2017 р. Позивачем була отримана нова довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 45771 від 13.05.2017 р.

Позивач вважає дії відповідача щодо не призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протиправними, та просила суд задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін (арк. спр. 1).

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року відкладено розгляд справи (арк.спр.26).

16.10.2018 за вх. № 26865/2018 через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду від відповідача надійшов відзив на позов (арк. спр. 32-33), в якому зазначено, що відповідач позовних вимог не визнає, зокрема, зазначив, що через те, що позивач не працевлаштувався в період призначення щомісячної грошової допомоги, УПтаСЗН м.Чернігова не було зроблено перерахунок грошової допомоги як працездатній працюючій особі. Згідно п.3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається. 07.10.2015р. позивача разом з дочкою, ОСОБА_2, було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПтаСЗН м.Сєвєродонецька, про що було надано довідку №919045771. 12.11.2015р. позивач надав заяву про призначення щомісячної грошової компенсації. Заяву було розглянуто. Але, враховуючи довідку-атестат УПтаСЗН м.Чернігова та п.3 Порядку, позивача не було включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ від 31.03.2015 №212, допомогу було призначено чоловіку позивача та її дочці - як дитині до 18-ти років.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, станом на час розгляду справи перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, що підтверджується довідкою від 13.05.2017 № 45771 (а.с. 11-14, 17).

З листа Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 07.06.2018 № 5400/04 (а.с.6) вбачається, що згідно довідки-атестата, наданої управлінням праці та соціального захисту населення м.Чернігова, позивач з 19.01.2015 перебувала на обліку внутрішньо переміщених осіб разом з дочкою, ОСОБА_2 03.10.2007р.н. в УПтаСЗН м.Чернігова.

УПтаСЗН м.Чернігова позивачу було призначено грошову допомогу як працездатній непрацюючий особі відповідно до п.7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014р. №505 (далі Порядок), із скороченням терміну призначення та зменшенням суми виплати (протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється), наступним чином:

з 19.01.2015р. по 18.03.2015р. у розмірі 442,00грн.+884,00грн.(на дочку) щомісячно;

з 19.03.2015р. по 18.05.2015р. у розмірі 221,00грн.+884,00 грн. (на дочку) щомісячно;

з 19.05.2015р. по 18.07.2015р. у розмірі 0,00 грн.+884,00 грн. (на дочку) щомісячно.

Через те, що позивач не працевлаштувалася в період призначення щомісячної грошової допомоги, УПтаСЗН м.Чернігова не було зроблено перерахунок грошової допомоги як працездатній працюючій особі. Згідно п.3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

07.10.2015, у зв’язку з переїздом до м.Сєвєродонецька, позивача разом з дочкою, ОСОБА_2, було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПтаСЗН м.Сєвєродонецька, про що було надано довідку №919045771 (а.с.16).

02.11.2015 позивач працевлаштувалась на посаду головного спеціаліста відділу зовнішніх зносин та протокольної роботи управління інвестиційної політики та зовнішніх зносин Луганської обласної державної адміністраціїё що підтверджується записом № 6 трудової книжки (а.с. 8-10).

У зв’язку з працевлаштуванням 12.11.2015 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної грошової компенсації (а.с. 39-40).

Заяву було розглянуто. Але, враховуючи довідку-атестат УПтаСЗН м.Чернігова та п.3 Порядку, позивача не було включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ від 31.03.2015 №212, допомогу було призначено чоловіку позивача та її дочці - як дитині до 18-ти років на наступний період: з 12.11.2015р. по 11.05.2016р. у розмірі 1326 грн. щомісячно (а.с.54).

Заяви позивача про подовження щомісячної адресної допомоги від 01.04.2016 (а.с.55), 03.10.2016 (а.с.61) та від 13.05.2017 (а.с.68) було розглянуто та подовжено щомісячну адресну допомогу чоловіку (як працюючій особі) та дочці - як дитині до 18-ти років на наступним чином:

з 01.04.2016р. по 30.09.2016р. у розмірі 1326 грн. щомісячно (а.с.60);

з 03.10.2016р. по 02.04.2017р. у розмірі 1326 грн. щомісячно (а.с.65);

з 13.05.2017р. по 12.11.2017р. у розмірі 1326грн. щомісячно (а.с.73).

Відповідно до п.3 Порядку, позивача не було включено до розрахунку.

Згідно заяви від 13.11.2017, було взято на облік внутрішньо переміщених осіб доньку позивача, ОСОБА_3, 21.10.2017р.н. та надано відповідну довідку № НОМЕР_1. 13.11.2017 (а.с.78).

13.11.2017 позивач надала заяву про подовження щомісячної адресної допомоги.

Заяву було розглянуто та подовжено допомогу чоловіку, ОСОБА_4 як працюючій особі, позивачу - як особі, що доглядає за дитиною до 3-х років, а ОСОБА_2 та ОСОБА_2 Анісії - як дітям до 18-ти років наступним чином:

з 13.11.2017р. по 19.01.2018р. у розмірі 2400 грн. щомісячно (а.с.80).

Зазначений вище лист відповідача містить також посилання на підстави, за яких позивачу було відмовлено у продовженні виплат щомісячної адресної допомоги за заявами від 12.11.2015, від 01.04.2016, від 03.10.2016 та від 13.05.2017, а саме: відповідно до вимог пунктів 3, 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (а.с.6-7).

Суд приймає рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів та таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

02.09.2014 прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706).

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) врегульовано Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі Порядок № 505).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною першою статті 4 Закону № 1706 передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Довідкою від 06.01.2016 № 919051981 підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім’ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім’ї).

Загальний розмір допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім’ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім’ї - 5000 гривень.

Якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім’ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сімї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також предявляє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сімї.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Відповідно до п.5 Порядку для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою.

Згідно із п. 7 Порядку якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сімї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобовязані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Для отримання інформації про періоди реєстрації працездатних членів сімї, яким призначено грошову допомогу, у державній службі зайнятості, Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб державній службі зайнятості, яка протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію про періоди реєстрації цих осіб як безробітних чи осіб, які шукають роботу.

Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім’ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Аналіз вищезазначених норм Порядку № 505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Разом з цим суд звертає увагу на те, що положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги. Також Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З 02.11.2015 ОСОБА_1 працевлаштувалася та працює на даний час, що підтверджено копією трудової книжки, а тому відмова відповідача у призначенні адресної допомоги позивачу за заявами від 12.11.2015, від 01.04.2016, від 03.10.2016 та від 13.05.2017 є протиправною.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При наданні оцінки доводам та запереченням відповідача суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги є доведеним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі за період з 12.11.2015 по 12.11.2017 без прийняття обґрунтованого рішення.

Отже, ефективним захистом порушених прав позивача є саме визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв від 12.11.2015, від 01.04.2016, від 03.10.2016 та від 13.05.2017, а також зобов’язання відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати щомісячної адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі за період з 12.11.2015 по 12.11.2017, за таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням частини другої статті 5 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн згідно з квитанцією від 17.08.2018 № 35 (а.с. 2).

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 139, 241-246, 250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання відмови у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 24179564, місцезнаходження: 93414, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) щодо відмови ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв від 12.11.2015, від 01.04.2016, від 03.10.2016 та від 13.05.2017.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 24179564, місцезнаходження: 93414, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) за заявами від 12.11.2015, від 01.04.2016, від 03.10.2016 та від 13.05.2017 щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» за період з 12.11.2015 по 12.11.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 24179564, місцезнаходження: 93414, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5