Рішення № 77357949, 23.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 р. № 2040/5867/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волошина Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області протиправними, що висловлюється у невиконанні Закону України "Про звернення громадян" ст. 15, ст. 20 розгляду заяви від 19 лютого 2018 року, в порушенні строку розгляду;

- стягнути з Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області суму моральної шкоди у розмірі 50 (п'ятдесят) тисяч гривень, розмір суми відповідає вимогам розумності та справедливості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19.02.2018 року він звернувся з заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян» до Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області, проте не отримав в передбачений Законом строк відповідь на заяву. Також, позивач зазначив, протиправна бездіяльність відповідача свідчить про наявність заподіяної моральної шкоди та наявності причинного зв’язку між шкодою та протиправною бездіяльністю заподіювача шкоди, у зв’язку з чим просить стягнути з Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області суму моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 04.09.2018 о 14:00 год.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 р. замінено первісного відповідача - Шевченківське відділення поліції Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області на належного відповідача – Шевченківський відділ поліції Головного управління національної поліції в Харківській області.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду клопотання, відповідно до якого повідомив, що на призначеному судовому засіданні 23.10.2018 р. позивач буде відсутній у зв’язку з стаціонарним лікуванням, на підтвердження чого надає копію зворотної сторінки направлення з надписом «госпіталізація на 22.10.2018 р. (14 палата)» за підписом зав. відділення.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування вказаного клопотання, копія запису не містить доказів в підтвердження перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

ОСОБА_2 того, через канцелярію суду 04.10.2018 р. (вх. №01-26/51342/18) від позивача надійшло клопотання про витребування для огляду та вивчення матеріалів перевірки по виконанню заяви від 06.02.2018 р. суб’єктом владних повноважень, що відповідає вимогам завдання адміністративного судочинства у вирішенні даного спору.

Суд зазначає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки предметом розгляду даної справи є дії Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області щодо невиконання Закону України "Про звернення громадян" ст. 15, ст. 20 при розгляді заяви від 19 лютого 2018 року, докази, які просить витребувати позивач не стосуються предмету доказування в даній адміністративній справі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача, у строк, визначений в ухвалі суду від 07.08.2018 року, не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 19.02.2018 року звернувся із письмовою заявою до Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області, відповідно до якої просив керуючись ст. 3 Конституції України повідомити номер кримінального провадження по заяві від 06.02.2018 р. стосовно посадової особи управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 та видати Витяг з реєстру досудових розслідувань, який позивач може отримати особисто до 23.03.2018 р. включно, отримавши інформацію про час, місце, даті отримання даного процесуального документу на вказаний вище мобільний телефон.

Проте, у встановлений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" місячний строк відповіді від Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області на своє звернення позивач не отримав.

Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю з боку відповідача позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення врегульовано Законом України "Про звернення громадян".

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення встановлені у ст.5 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Таким чином, надання відповіді відділом поліції Головного управління національної поліції в Харківській області є обов’язковим.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, серед іншого: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Статтею 20 того ж Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

При цьому, ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» визначено які саме звернення не підлягають розгляду та вирішенню, а саме, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що 19.02.2018 року на адресу Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області надійшло звернення ОСОБА_1, яке було отримано відповідачем, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції та підписом завідувача канцелярії Головного управління національної поліції в Харківській області. (а.с.13).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. витребувано у Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області докази надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19.02.2018 р. та направлення вказаної відповіді позивачу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 р. повторно витребувано у Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області докази надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19.02.2018 р. та направлення вказаної відповіді позивачу.

Відповідачем до канцелярії суду надано копію відповіді, яку, як стверджує відповідач, було надано ОСОБА_1.

Згідно вказаної відповіді від 14.03.2018 р. №8249/119/60/03-2018 повідомлено позивача, що Шевченківським відділом поліції Головного управління національної поліції в Харківській області його звернення розглянуто. У зв’язку з тим, що відсутні конкретні дані про ознаки кримінально-караного діяння, заява не підлягає внесенню до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань. Також, позивачу було роз'яснено його право на оскарження прийнятого рішення в порядку передбаченому ст. 16 (розгляд скарг громадян) ст. 17 (термін подання скарг) ЗУ «Про звернення громадян».

На підтвердження факту надіслання позивачу листа-відповіді від 14.03.2018 р. №8249/119/60/03-2018 відповідачем не надано жодного доказу, та взагалі не вказано про надіслання вказаної відповіді позивачу.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області із заявою від 19.02.2018 р., яка отримана відповідачем 19.02.2018 року, однак всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян» відповідь на вказану заяву відповідачем не надана, суд вважає що дії Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області щодо невиконання ст. 15, ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", а саме, розгляду заяви від 19 лютого 2018 року з порушенням строку розгляду є протиправними.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає, що аналіз ст. 23 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що моральна шкода має полягати саме у: фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позивачем наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправна бездіяльність відповідача свідчить про наявність заподіяної моральної шкоди та наявності причинного зв’язку між шкодою та протиправною бездіяльністю заподіювача шкоди.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров’я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

ОСОБА_2 того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 50000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області суму моральної шкоди у розмірі 50 (п'ятдесят) тисяч гривень, розмір суми відповідає вимогам розумності та справедливості є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не було надано відповіді на звернення позивача протягом встановленого законом строку, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних відносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про звернення громадян», а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. ОСОБА_2, б. 25 А, кв. 8, м. Харків, 61075, код 20058176) до Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області (вул. Толбухіна, буд. 103, м. Харків, 61051) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати дії Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області щодо невиконання ст. 15, ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", а саме, розгляду заяви від 19 лютого 2018 року з порушенням строку розгляду, протиправними.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин