Ухвала суду № 77357913, 23.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

23 жовтня 2018 року м.Київ 320/5590/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області,

про визнання протиправним та скасування індивідуального акта

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення двадцять сьомої сесії Богданівської сільської ради VІІ скликання Броварського району Київської області «Про визнання виконавцем послуг на території містечка малоповерхової забудови «Нова Богданівка в селі Богданівка Броварського району Київської області» від 24 квітня 2018 року № 853-27-VII.

Крім того, разом із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач зазначає, що оскаржуване рішення надає протиправної правомочності Обслуговуючому кооперативу «Об'єднання співвласників житлових будинків «Нової Богданівки» в частині обмеження її права на вільний доступ до житлового будинку, який перебуває у її спільній сумісній власності, а також в частині порушення її права на вільне пересування внаслідок чинення перешкод мережею охорони Обслуговуючого кооперативу.

Позивач наголошує, що на даний час внаслідок фізичного не допуску охороною Обслуговуючого кооперативу, який здійснює свої повноваження на підставі оскаржуваного рішення, вона та більшість громади містечка малоповерхової забудови «Нова Богданвка» в межах села Богданівка, повністю позбавлені можливості безперешкодного доступу до власного житлового будинку.

Разом з цим, позивач звертає увагу суду, що на її думку, оскаржуване рішення містить очевидні ознаки протиправності та порушення її прав і свобод.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача до закінчення розгляду справи по суті й набрання рішенням суду законної сили спричинить безлад в реалізації її прав на вільне пересування й користування майном, а також не буде сприяти ефективному захисту та (або) поновленню порушених її прав, а також прав інших мешканців.

За наведених обставин, позивач просив суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення двадцять сьомої сесії Богданівської сільської ради VІІ скликання Броварського району Київської області «Про визнання виконавцем послуг на території містечка малоповерхової забудови «Нова Богданівка в селі Богданівка Броварського району Київської області» від 24 квітня 2018 року № 853-27-VII.

Розглянувши заяву про забезпечння позову, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та при цьому, суд повинен, зокрема, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до пункту 17 цієї Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зауважує, що принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду та передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Суд наголошує, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

У свою чергу, як встановлено судом, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що Обслуговуючим кооперативом «Об'єднання співвласників житлових будинків «Нової Богданівки» обмежується її право на вільний доступ до власного житлового будинку, а також порушується її право на вільне пересування внаслідок чинення перешкод мережею охорони Обслуговуючого кооперативу.

Тобто, з наведеного вбачається, що вказані позивачем спірні відносини виникли у неї з Обслуговуючим кооперативом «Об'єднання співвласників житлових будинків «Нової Богданівки», у той час як відповідачем по справі є Богданівська сільська рада Броварського району Київської області.

При цьому, суд звертає увагу, що вирішення спору про обмеження права користування власністю або недопуск до об'єктів приватної власності, не належить до юрисдикції адміністративного суду, та може бути вирішено лише у порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд також зазначає, що у даному випадку, з урахуванням предмету та підстав спору, така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Крім того, суд зауважує, що враховуючи вимоги частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку є неможливим також оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, проаналізувавши зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі судового рішення, або обставин які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або ускладнювали б відновлення таких прав та інтересів при виконанні судового рішення у межах заявлених позовних вимог.

Тобто, обставини, передбачені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії акта, що стосуються предмета спору - у даному випадку відсутні.

Таким чином, судом суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адмінітсративного судочинства України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.