Ухвала суду № 77357768, 24.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/2307/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

суддів: Костенко Г.В., Слободянюк Н.І.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправними та скасування висновку та рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, у якому просив:

визнати неправомірним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності, затверджений рішенням від 03.05.17 №13, про невідповідність ОСОБА_1, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності;

визнати неправомірним та скасувати рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді Протоколу зборів від 03.05.17 №13, в частині затвердження висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність ОСОБА_1, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.18 позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом разом з доказами поважності причин його пропуску.

23.10.18 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.

Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У межах даного судового провадження позивач оскаржує висновок Громадської ради доброчесності, затверджений рішенням від 03.05.17 №13, про невідповідність ОСОБА_1, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності, а також рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді Протоколу зборів від 03.05.17 №13, в частині затвердження висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність ОСОБА_1, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.

Оспорюваний висновок складений відповідачем 03.05.17 та розміщений на офіційному веб-порталі Громадської ради доброчесності.

Спірний висновок затверджений у межах процедури проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання під час конкурсу на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що оголошений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 07.11.16.

У матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 щодо відомостей, викладених у висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, підписані позивачем 12.05.17 та того ж дня подані до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зареєстровані Комісією 13.05.17 за вх. №32дпс-624/16-Д/5.

Як зазначають позивач та третя особа, 15.05.17 Вищою кваліфікаційною комісією суддів України проведено співбесіду з ОСОБА_1 При цьому, за твердженням третьої особи, присутній на співбесіді представник Громадської ради доброчесності оголосив висновок від 03.05.17 про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Позов до суду подано 14.12.17, тобто з пропуском позивачем шестимісячного строку від дати ухвалення спірного рішення.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Наведеною нормою процесуального закону визначено, що у разі пропуску позивачем строку звернення до суду його позов залишається без розгляду лише за відсутності доказів поважності причин пропуску такого строку.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення чи тлумачення поняття поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що відповідний строк має відраховуватись з 21.06.17 - дати одержання позивачем рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15.05.17 №74/вс-17 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, оскільки саме після ознайомлення з цим рішенням він довідався, що єдиною підставою для його ухвалення був висновок Громадської ради доброчесності від 03.05.17. При цьому позивач зауважує, що з висновком Громадської ради доброчесності від 03.05.17 його не ознайомлено, копію такого висновку йому не вручено, а розміщений на веб-сторінці Громадської ради доброчесності висновок не містить жодних підписів, що не дає можливість його ідентифікувати як офіційний документ.

Оцінюючи наведені доводи позивача, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу приписів частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

А відповідно до частини другої цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України від 23.02.06 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.97 №475/97-ВР і набула чинності для України 11.09.97.

У пункті 53 Рішення від 31.07.12 у справі "Шаповалов проти України" Європейський Суд з прав людини нагадав, що відповідно до його практики пункт 1 статті 6 Конвенції втілює "право на суд", за яким право доступу до суду, тобто право ініціювати в судах провадження у цивільних справах, становить лише один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), Series A № 18, стор. 18, пункт 36). Для того, щоб право доступу (до суду) було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити акт, який є втручанням в її права (див. рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

У свою чергу, у справі "Белле проти Франції" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права.

Згідно з пунктом 45 Рішення Суду від 12.07.01 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини": "... Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні. Це є особливо актуальним стосовно права доступу до суду, з огляду на те провідне місце, яке право на справедливий судовий розгляд посідає в демократичному суспільстві".

У зв'язку з наведеним, приписи статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду не можуть застосовуватися судом суто формально. Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних відносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

На переконання суду, наслідки пропуску строку звернення до суду мають застосовуватись у разі наявності сумніву щодо можливості встановлення об'єктивної істини у спорі внаслідок значного сплину часу.

Разом з цим, у цій справі пропуск позивачем строку звернення до суду не є значним.

До того ж, позивача своєчасно не ознайомлено зі змістом спірного рішення.

Спірні відносини не вичерпані та є актуальними. Зокрема, колегія суддів враховує, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.10.18 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посади суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, 23.10.2018 - до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посади суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Також суд враховує, що правова оцінка спірним відносинам може бути надана шляхом заслуховування пояснень сторін та третіх осіб, а також дослідження зібраних у справі письмових доказів. Наведене, на переконання суду, дає можливість встановити об'єктивну істину у справі та вирішити спір по суті.

За вищевикладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду, у зв'язку з чим відповідний строк належить поновити.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Оскільки позивачем усунуті недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 08.10.18, справу належить призначити до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Керуючись статтями 5, 6, 122, 123, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Адміністративну справу призначити до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05 листопада 2018 року о 14:00, що відбудеться у приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, Полтавська область, 36039.

У судове засідання викликати учасників справи.

Повідомлення відповідача про розгляд справи додатково здійснити шляхом надсилання копії цієї ухвали суду разом з повісткою про виклик на адресу електронної пошти Громадської ради доброчесності (info@grd.gov.ua), а також шляхом розміщення оголошення про виклик представника на офіційному веб-порталі судової влади України (http://court.gov.ua/fair/sud1670).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.

Головуючий суддя О.О. Кукоба

суддя Г.В. Костенко

суддя Н.І. Слободянюк