Ухвала суду № 77353055, 17.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/545/18 Справа № 711/3541/18 Категорія: 537, 539 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4при секретарі ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6засудженогоОСОБА_7захисникаОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали клопотання за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про застосування положень норм зворотної дії кримінального закону у часі, що пом’якшує покарання та поліпшує становище особи,

ВСТАНОВИЛА:

03.05.2018 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку у відповідність, а саме: заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі не більше 15 років. У клопотанні засудженого ОСОБА_7 ставиться питання про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України та кримінально-процесуального кодексу України щодо гуманізації кримінальної відповідальності від 15.04.2008», а саме: п. 4 ст. 5 КК України слідує, що якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище. На думку засудженого ОСОБА_7 станом на теперішній час вимоги Закону України «Про внесення змін до КК України та КПК України щодо гуманізації кримінальної відповідальності від 15.04.2008» не виконані, оскільки за період відбуття покарання ним по теперішній час кримінальний закон змінювався декілька разів, оскільки КК України (в редакції 1960 року) в період часу з 29.12.1999 року по 04.04.2000 року діяв у редакції, де не було покарання вищого, ніж 15 років позбавлення волі. Просив вирок Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року в частині міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі скасувати та призначити покарання в межах 15 років позбавлення волі.

Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року у відповідність відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції засудженим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подано апеляційні скарги, в яких апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_7

В обґрунтування доводів апеляційної скарги засуджений ОСОБА_7 посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а також порушення вимог Конституції України та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Так, у вироку за яким його засуджено до довічного позбавлення волі його дії кваліфіковано за ст. 93 КК України (1960 року), а міру покарання суд призначив за ч. 2 ст. 115 КК України (2001 року), хоча, на думку засудженого, повинен був призначити міру покарання за ст. 93 КК України (1960 року) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29.12.1999 року, яким скасовано смертну кару. Таким чином, міра покарання, ст. 93 КК України (1960 року) станом на 03.11.1999, не перевищувала б п’ятнадцяти років, що дало б можливість застосувати зворотну дію закону в часі щодо нього. Також зазначає, що в період з 29.12.1999 року по 04.04.2000 року законодавством не передбачалось покарання вище п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7, в своїй апеляційній скарзі з посиланням на вимоги ч. ч. 2, 5 ст. 5 КК України, ст. 93 КК України (1960 року) в редакції чинній після 29.12.1999 року та рішення Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29.12.1999 року, зазначає, що оскільки ОСОБА_7 вчинив злочин до 29.12.1999 року, йому не могло бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі і смертна кара, а лише позбавлення волі на строк не більше 15 років. З огляду на вказані обставини, вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що полягає у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Крім цього, захисником ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подано заяву про зміну апеляційних вимог, в якій захисник з посиланням на ч. 3 ст. 31 КПК України зазначає, що суд першої інстанції розглянув клопотання ОСОБА_7 про приведення вироку у відповідність одноособово, а не колегіально у складі трьох суддів чи судом присяжних. З огляду на вказані обставини, просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2018 року.

Заслухавши доповідача, думку засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8, які просили задовольнити вимоги заяви про зміну апеляційних вимог, думку прокурора, який просив задовольнити заяву ОСОБА_8 про зміну апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що заява про зміну апеляційних вимог підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.

Вказаних вимог процесуального закону суд першої інстанції не дотримався, оскільки розглянув клопотання ОСОБА_7, якого засуджено до довічного позбавлення волі одноособово, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст.ст. 409, 412, 413 КПК України підставою для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

Зазначені обставини є істотним порушенням кримінального процесуального закону тому ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 у відповідність підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вказана обставина вливає на прийняття законного та обгрунтованого рішення у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, ст.ст. 418, 419, 537-539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 у відповідність – скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :