Рішення № 77353001, 22.10.2018, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/667/18

Номер провадження № 2/708/282/18

Р і ш е н н я

Іменем України

22 жовтня 2018 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі – Тендітної Л.В.,

з участю відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) у зв’язку з несплатою аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що згідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2015 року, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12.11.2015 року і до досягнення ним повноліття.

За рішенням суду 17.12.2015 року було видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні у Центральному відділі ДВС м. Черкаси та в Соснівському відділі ДВС м. Черкаси, а пізніше був переданий до Чигиринського районного відділу ДВС.

Відповідач ухилявся від сплати аліментів або сплачував їх не в повному обсязі, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку державного виконавця Чигиринського районного відділу ДВС станом на 20.06.2018 року складає 23636,53 грн.

З урахуванням цієї заборгованості розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить 7606,85 грн.

Вважає, що заборгованість по аліментах виникла з вини відповідача, оскільки він про обов'язок сплачувати аліменти на утримання сина знав, тому щобув присутній в судовому засіданні під час розгляду справи щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

А тому просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 7606,85 гривень.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача пеню по сплаті аліментів в сумі 7606,85 грн., пояснивши суду, що відповідач умисно ухилявся від сплати аліментів на утримання сина і проплату проводив не в повному обсязі, що було враховано виконавчою службою при розрахунку заборгованості по аліментах.

Відповідач спочатку позов визнав частково, а в останньому судовому засіданні – повністю, погодившись сплатити пеню в сумі 7016,10грн., та пояснив суду, що він виплачував аліменти на утримання сина стільки, скільки міг.

Вислухавши сторін, вивчивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2015 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12.11.2015 року до досягнення ним повноліття.

При цьому, судячи з вище зазначеного рішення суду, відповідач був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи щодо стягнення з нього аліментів, тобто, був обізнаний про обов’язок їх сплачувати.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з наданого позивачкою розрахунку заборгованості по аліментах, проведеного державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Черкаси, заборгованість відповідача по сплаті аліментів за час перебування виконавчого документа на виконанні у їх відділі за період з 12.11.2015 року по 01.08.2016 року станом на 01.08.2016 року становить 6718,89 грн.

Як вбачається з наданого позивачкою розрахунку заборгованості по аліментах № 1771/14.2-31 від 26.06.2017 року, проведеного державним виконавцем Соснівського районного суду м. Черкаси, заборгованість відповідача по сплаті аліментів за час перебування виконавчого документа на виконанні у їх відділі за період з 01.09.2016 року по 01.04.2017 року станом на 01.04.2017 року, з урахуванням часткового погашення ним боргу в сумі 2979,41 грн., становить 11295,61 грн.

А згідно до наданого розрахунку заборгованості по аліментах № 3545 від 20.06.2018 року, проведеного державним виконавцем Чигиринського районного відділу ДВС, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті аліментів за весь час перебування виконавчого документа на виконанні станом на 20.06.2018 року, з урахуванням часткового погашення ним боргу в сумі 10678,23 грн., становить 23636,53 грн., що в сукупності свідчить про те, що відповідач сплачував аліменти на утримання сина не в повному обсязі.

Ст. 196 Сімейного кодексу України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене статтею 196 Сімейного кодексу України, не пов'язується з обов'язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.

За положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Оскільки, згідно з положеннями Сімейного кодексу України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

В постанові Верховного суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81 цс 13 сформульована обов'язкова для всіх судів України правова позиція, де зазначено, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що в період з 16.11.2015 року по 31.05.2018 року відповідач не в повному розмірі сплачував аліменти на утримання сина, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментах, яка після врахування всіх сум, сплачених відповідачем в рахунок аліментів на утримання сина, виходячи з наданого суду державним виконавцем Чигиринського районного відділу ДВС розрахунку заборгованості по аліментах від 19.10.2018 року, станом на 01.06.2018 року становить 23186,45 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти й періодично їх сплачував протягом всього часу, а також знав про існування заборгованості по аліментах.

З урахуванням цього суд вважає встановленою вину відповідача у простроченні сплати аліментів та виникнення в зв’язку з цим заборгованості за вказаний позивачкою період.

Виходячи з постанови ОСОБА_4 Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц та беручи до уваги наданий позивачкою розрахунок пені за несплату аліментів, останньою здійснено розрахунок пені за іншою формулою, ніж зазначено у даній постанові.

Однак позивачка категорично відмовилася здійснювати перерахунок суми пені з врахуванням правової позиції ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеної у вище вказаній постанові від 25.04.2018 року, наполягаючи на стягненні тієї суми пені, яку вона зазначила в позовній заяві, але з врахуванням останнього розрахунку заборгованості по аліментах,здійсненим державним виконавцем Чигиринського районного відділу ДВС, що випливає із її заяви.

У зв`язку з цим суд змушений при стягненні пені враховувати наданий позивачкою розрахунок неустойки (пені) та стягнути з відповідача пеню за період з 16.11.2015 року по 31.05.2018 року в розмірі 7016,10 грн., враховуючи при цьому наданий суду Чигиринським районним відділом ДВС розрахунок заборгованості по аліментах від 19.10.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Всупереч зазначеним нормам, відповідачем не доведено відсутності його вини у простроченні сплати аліментів.

Розмір заборгованості по аліментах відповідачем в судовому порядку не оспорено.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України відповідач зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у зв’язку із задоволенням позовних вимог позивачки суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 180, 196 Сімейного кодексу України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 № 3, ст., ст. 10, 81, 89,141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, 02.06.2015року народження, за період з 16.11.2015 року по 31.05.2018 року в сумі сім тисяч шістнадцять гривень 10коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі сімсот чотири гривні 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 24 жовтня 2018 року.

Головуюча