Рішення № 77352586, 16.08.2018, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/62/18

Провадження № 2/690/64/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року м.Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого – судді Здоровила В.А.

за участю секретарів Вельган А.І., Мельник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови м.Ватутіне Черкаської області ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації та зобов’язання її спростувати,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність, як громадянина, суперечить загальноприйнятим нормам етики і моралі, поширену відповідачем - міським головою м.Ватутіне Черккаської області ОСОБА_2 30.11.2017 на засіданні чергової 43-ої сесії 7-го скликання Ватутінської міської ради Черкаської області інформації про його образу словами: «І ти тоже такий» тобто «дебіл» при наступному діалозі: міський голова: «Дібіл, блін». ОСОБА_1: «Не обзивайте виборців., ОСОБА_1: «І я тоже такий?» та зобов’язати відповідача у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену 30.11.2017 на засіданні чергової 43-ої сесії 7-го скликання Ватутінської міської ради Черкаської області недостовірну інформацію в тому самому порядку, як була розповсюджена шляхом виступу з місця для головуючого на засіданні найближчої чергової (позачергової) сесії 7-го скликання Ватутінської міської ради Черкаської області про образу його словами: «І ти тоже такий», тобто «дебіл», посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2, який за результатами чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015 обраний міським головою м.Ватутіне Черкаської області, під час закриття чергової 43-ої сесії 7-го скликання Ватутінської міської ради Черкаської області 30.11.2017 та на початку виконання Державного гімну України, з місця для головуючого образив його наступними словами: «Міський голова:- дібіл, блін. ОСОБА_1: - Не обзивайте виборців. Не обзивайте виборця дебілом, будь-ласка. Міський голова: - І ти тоже такий. ОСОБА_1 - І я тоже такий? ». Даний вислів ОСОБА_2, як міського голови м.Ватутіне Черкаської області є таким, що суперечить нормам етики і моралі, принижує та ганьбить його честь і гідність, як громадянина, є недостовірною інформацією та підлягає спростуванню. А тому він і звернувся до суду з даним позовом, оскільки в позасудовому порядку вирішити даний спір не представилось можливим.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю та просить в позові відмовити, оскільки заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим. Позовні вимоги позивача ґрунтуються тільки на припущеннях. Він визнає, що дійсно у вказаний позивачем час мав місце вказаний діалог. Однак вказане прозвучало не на адресу позивача ОСОБА_1 чи когось іншого і було результатом його емоційного стану, оскільки засідання сесії міської ради закінчувалось досить гучно та емоційно. Ним не було названо жодного ім’я чи прізвища. Можливо дане висловлювання було результатом неналежного спрацювання технічного приладу з якого озвучується засідання сесії міської ради.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 30.11.2017 у сесійній залі Ватутінської міської ради Черкаської області відбулася 43-я сесія 7-го скликання, під час закриття якої міським головою ОСОБА_2 мав місце наступний діалог, а саме: «Міський голова:- дібіл, блін. ОСОБА_1: - Не обзивайте виборців. Не обзивайте виборця дебілом, будь-ласка. Міський голова: - І ти то же такий. ОСОБА_1 - І я то же такий? ». Даний факт визнається відповідачем та також стверджується показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були присутні на засіданні сесії міської ради і стверджують, що дійсно при закритті засідання сесії міської ради, під час звучання Державного гімну України, після вигуку ОСОБА_6 «Ганьба такому меру», прозвучав вказаний діалог, як вони всі вважають на адресу позивача. Однак зазначають, що міський голова ОСОБА_2 прізвище чи ім’я ОСОБА_1, чи когось іншого не називав.

В судовому засіданні встановлено, що вжиті відповідачем, у вказаному діалозі, образливі слова, не стосувалося конкретно позивача ОСОБА_1 чи когось іншого з громадян присутніх в сесійній залі Ватутінської міської ради Черкаської області 30.11.2017.

За змістом ст.94, 277 ЦК України, ст.32 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Як вказано у роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, викладених в абзацах 3 - 5 п.19 Постанови від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При розгляді справ даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст.277 ч.3 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ст.277 ЦК України ї ст.12 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Суд, дослідивши всі надані суду сторонами дакази, якими вони стверджуть обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виник спір. Перевіривши їх на їх належність та допустимість вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що дійсно 30.11.2017 у сесійній залі Ватутінської міської ради Черкаської області на засіданні 43-ї сесії 7-го скликання, під час закриття якої міським головою ОСОБА_2 було вжито слова-паразити, саме на адресу позивача ОСОБА_1, що принижує його честь та гідність, як громадянина, суперечить загальноприйнятим нормам етики і моралі, що давало б позивачу право на звернення до суду з даним позовом для судового захисту.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі наведеного та ст.269, 275, 277, 297 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та керуючись ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до міського голови м.Ватутіне Черкаської області ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації та зобов’язання її спростувати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2018 року.

Головуючий В.А. Здоровило