Ухвала суду № 77348502, 23.10.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4929/15-к

провадження №1-кп/619/544/18

УХВАЛА

іменем України

23 жовтня 2018 року м. Дергачі

Колегія суддів Дергачівського районного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Калиновської Л.В.,

суддів Жорняк О.М., Калмикової Л.К.,

за участю секретаря судового засідання – Суржкової В.В.,

прокурора Лимарь В.Л.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню №22015220000000121 від 13.03.2015 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 27 ч.3. ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України -

ВСТАНОВИЛА:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшов затверджений обвинувальний акт від 12.11.2015 по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 27 ч.3. ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України.

Відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень зазначений обвинувальний акт отримано головуючим суддею.

Ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.

Захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, обґрунтовуючи його тим, що він не відповідає вимогам ст.ст.291,109 КПК України, а саме в реєстрі матеріалів досудового розслідування «Повідомлення про підозру від 23.08.2015» та «Повідомлення про підозру від 11.11.2015» включені в перелік процесуальних рішень, хоча повідомлення про підозру є процесуальною дією, а не є рішенням, яке у відповідності до вимог ст.110 КПК України оформлюється постановою на стадії досудового розслідування. При повідомленні про підозру винесення постанови не передбачено.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судове засідання, та вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, зазначивши, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання захисників.

Дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

За змістом ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Аналіз змісту зазначених вимог закону у сукупності свідчить про те, що конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду. Разом з тим, обвинувальний акт повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але й формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті формулювання обвинувачення з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування та, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно за ст. 91 КПК України, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст.337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акту.

В порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 взагалі відсутня його обов'язкова складова, передбачена п.5 ч.2 ст.291 КПК України - формулювання обвинувачення, в обвинувальному акті викладено лише фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинувачених.

Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 91 КПК України подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення є обставиною, яка підлягає доказуванню в кримінальному провадженні.

Разом з тим, сторона обвинувачення в порушення вимог ч.1 ст.91 КПК України при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення в частині мотиву дій обвинувачених обмежилася загальними фразами щодо виникнення злочинного умислу.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, у серпні 2015 року (точну дату встановити слідством не виявилось за можливе) у громадянина ОСОБА_3, який перебував на території м. Харкова, виник злочинний умисел, направлений на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечних психотропних речовин та особливо небезпечних наркотичних засобів, що не є конкретно визначеним місцем вчинення злочину в розумінні кримінального закону, оскільки відсутня конкретна адреса.

Тобто, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не конкретизовано формулювання фактичних обставин з врахуванням всіх виявлених під час досудового розслідування обставин в повному обсязі з дотриманням вимог КПК України, не детально з'ясована та описана подія кримінального правопорушення, мотив та мета дій обвинувачених, що свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення та порушує право обвинувачених на захист.

Всі ці обставини свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому у даному випадку суд погоджується з доводами захисників про те, що є перешкодою для постановлення по справі законного і обгрунтованного та справедливого судового рішення,, що є безумовною підставою для повернення акту прокурору в порядку п. 3 ч. 2 ст. 314 КПК України та виконання вимог КПК України з дотриманням права підозрюваного на захист.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним, відповідно до ч.3 ст.374 КПК України.

Вказані обставини, згідно КПК України, є обов'язковими вимогами стосовно змісту обвинувального акту та фактичних обставин злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22015220000000121 від 13.03.2015 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 27 ч.3, ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Л. В. Калиновська

Судді: О.М. Жорняк

ОСОБА_6