Рішення № 77348326, 24.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2867/18

Номер провадження 2/623/1041/2018

РІШЕННЯ

іменем України

24 жовтня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В.

судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/2867/18 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог, пояснення сторін.

У серпні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ “ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 12968,50 гривень, посилаючись на те, що 11.03.2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н (далі договір), де відповідачка отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У порушення умов договору, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала в результаті чого має заборгованість за кредитом станом на 04.07.2018 року в сумі 12968,50 гривень, яка складається з наступного :

5796,15 грн.- нараховано відсотків за користування кредитом;

-7648,57 грн. – нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф ( фіксована частина);

-593,74 грн. – штраф ( процентна ставка).

Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ “ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 12968,50 грн. та покласти на відповідача витрати пов'язані з розглядом справи у суді.

Частиною 5 статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь -якої зі сторін про інше.

Оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача в судове засідання не з’явися, разом з позовом надав клопотання про підтримання позову, розгляд справи без їх участі, та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 09 жовтня 2018 року через канцелярію суду надала відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з неї нарахованої пені та штрафних санкцій та завищеної процентної ставки за відсотками, в обґрунтування посилається на те, що згідно Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року м. Ізюм, Харківської області включено до списку населених пунктів де проводиться АТО, а тому банк не повинен нараховувати пеню та штрафні санкції за період з 14.04.2014 року по 30.10.2014 року, а також з 02.12.2015 року до закінчення проведення АТО, також відповідачка посилається на те, що позивачем не надано доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг ( виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Оскільки долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг , не містить підпису позичальника, відповідачка вважає, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника вона була належним чином ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, а тому і збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки є незаконним, і нараховані таким чином відсотки не підлягають стягненню.

22 жовтня 2018 на електрону пошту суду позивачем надіслана відповідь на відзив в якій останній посилається на те, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши цю заяву відповідач ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним картам, розташованим на сайті банку., тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано право для ознайомлення з Умовами та Правилами в письмову вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Відповідно до розпорядження КМУ № 79-р від 07.02.2018 року м. Ізюм не включено до списку населених пунктів, де проводиться АТО. Також позивач вказує на те, що розмір процентів, тип процентної ставки ( фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Позивач зазначає, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати( дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами .

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд, перевірив матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 11.03.2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н (далі договір), де відповідачка отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 10-26).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 була ознайомлена з наявними в матеріалах справи Умовами та правилами. Відповідачка, користуючись кредитними коштами, періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом ( а.с.6-10).

Що стосується укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору та його складових, то, як зазначалося раніше, підписавши 11.03.2011 року заяву, ОСОБА_2 надала свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідачка суду не надавала.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами. Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_2 суду не надавала.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 шляхом підписання заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачкою фактів підписання вказаних вище заяви про отримання банківських послуг .

Встановлено, що за умовами договору банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів у році.

ОСОБА_2 з підписаною заявою/договором клієнт повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердила, що повною мірою розуміє та зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил, а також підтвердила ознайомлення з обов'язком самостійно знайомитися із внесеними змінами на сайті (адреса сайту вказана у заяві).

При незгоді зі змінами Умов та Правил банку клієнт може звернутися в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреним особам.

Заява про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходила, відповідач активно користувалася карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості.

Справжність підпису, що міститься в анкеті-заяві, відповідачем не оскаржувалась. Клопотань щодо призначення судових експертиз щодо цього не заявлялось.

Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, ОСОБА_2 не надала.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 61-5591св18.

Згідно із розрахунком заборгованості відповідачка станом на 04.07.2018 року має заборгованість в сумі 12968,50 гривень, яка складається з наступного :

-5796,15 грн.- нараховано відсотків за користування кредитом;

-7648,57 грн. – нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф ( фіксована частина);

-593,74 грн. – штраф ( процентна ставка) ( а.с.6-10).

Посилання ОСОБА_2 на те, що банк не мав права змінювати процентну ставку в односторонньому порядку є також безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та Правил передбачено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта,зокрема у виписці за картрахунком, згідно з пунктом 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до пункту 1.1.3.1.9 Умов та Правил банк зобов'язаний надавати власнику способом, зазначеним у заяві, виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SМS-повідомлень.

Як передбачено в пункті 1.1.2.1.5. Умов та Правил отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.10 Умов та Правил встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т.д. використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправка SМS - повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР - пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS - терміналах та інші засоби комунікації.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4 Умов та Правил при незгоді із змінами правил чи тарифів банку клієнт зобов’язаний звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

Як вбачається з матеріалів справи з такими заявами ОСОБА_2 до банку не зверталася.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та Правил позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.1.5.25 Умов та Правил передбачено, що за несвоєчасну сплату послуг, які передбачені договором, клієнт платить банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 1.1.7.13 Умов та Правил позичальник зобов'язується сплачувати комісії та інші платежі, встановлені банком за обслуговування клієнта, відповідно до встановлених тарифів.

Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 факт підвищення відсоткової ставки не заперечувався.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.05.2011 року процентну ставку встановлено в розмірі 30 % за користування кредитом, з вересня 2014 року процентну ставку збільшено до 34,80 % за користування кредитом, а з 01 квітня 2015 року - до 43,20 % за користування кредитом, з 01 червня 2015 року по вересень 2016 року процентна ставка періодично змінювалась з 29,00% до 36,00%, а з вересня 2016 року була змінена до 36,00% (а. с. 6,10).

Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 та в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі за № 61-1415св18, від 14 березня 2018 року у справі за № 61-6187св18, від 04 квітня 2018 року у справі за № 61-2067св18.

Матеріали справи містять копії SMS-повідомлення, направлені банком на номер мобільного телефону ОСОБА_2 у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року, з яких вбачається, що банком своєчасно та належним чином повідомлено позичальника про зміну тарифів відповідно з 01 вересня 2014 року в розмірі 2,9 % щомісячно та з 01 квітня 2015 року в розмірі 3,6 % щомісячно.

Норми права, що регулюють правовідносини під час розгляду справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення – невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

В зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідача підлягають стягненню неповернені кредитні суми, заборговані відсотки з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 7648,57 грн. ( розрахунок якої не надано позивачем) та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 593,74 грн – штраф (процентна складова), то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно довідки відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ізюмської міської ради в Харківській області станом на 26.09.2018 р. відповідачка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.40).

ОСОБА_3 Харківської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р.

При таких обставинах, зважаючи на те, що пеня нарахована за період, який пізніше 14 квітня 2014 року, та імперативну заборону на її стягнення, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання позивача у відповіді на відзив на Розпорядження КМУ № 79-р від 07.02.2018 року суд не бере до уваги, оскільки цим розпорядженням внесеннізміни у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", а не в розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» .

На підставі ст.141ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідачів понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77,81, 141,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії МН № 624977 виданий Ізюмським МРВ ГУМВС України в Харківській області 03.02.2004 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, п/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором в розмірі 5796 (п’ять тисяч сімсот дев'яносто шість) гривень 15 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 787 (сімсот вісімдесят сім) гривень 56 копійок, а всього 6583 (шість тисяч п’ятсот вісімдесят три) гривні 71 копійку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Т.Д. Бєссонова