Рішення № 77347235, 19.10.2018, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 682/2515/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Самолюк А.В.

з участю

представників позивача Малишевої Ю.М., Піголь Р.С.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання

в с т а н о в и в:

до Острозького районного суду Рівненської області на новий розгляд передано справу за позовом комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання до ОСОБА_3

На обгрунтування позовної заяви КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" зазначає, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 та опалювальна площа вказаної квартири становить 58,6 м2.

Вказуючи, що опалення багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 здійснюється від теплової мережі централізованого теплопостачання через газову котельню, що знаходиться на балансі КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" та ОСОБА_3 надавались послуги з централізованого теплопостачання, які відповідач не оплачувала.

Зазначає про те, що станом на 01.07.2014 року відповідач має заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 7933 грн. 22 коп., посилаючись на вимоги ст.68 ЖК України, ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків.

Водночас, в позовній заяві зазначає, що договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води між КП "Славутське ЖКО" та відповідачем не укладався, однак послуги з теплопостачання зазначеної квартири надавались.

Вказав, що згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року, власник або наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зазначає, що нарахування за послуги з централізованого теплопостачання для населення здійснювалося відповідно до тарифів, затверджених рішенням Славутської міської ради №38 від 17.02.2011 року "Про встановлення тарифів на послуги централізованого теплопостачання для населення та бюджетних установ", згідно якого оплата за 1 м2 опалювальної площі становила 7,58 грн.

Окрім того, 11.12.2017 року на адресу суду надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач вказує, що рішенням Славутської міської ради від 30.04.2010 року затверджено договір про надання послуг, згідно з яким КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" визнано виконавцем послуг з теплопостачання у м.Славута, окрім того, за період з 2006 року між позивачем та майже усім власниками квартир в будинку АДРЕСА_1 укладено договори про надання послуг з централізованого опалення, однак відповідач від підписання такого договору щодо квартири НОМЕР_2 ухиляється.

Вказуючи, що відповідно до вимог п.5.56 ДБН В.2.2 24/2009 "Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будівель", опалення будинку АДРЕСА_1 здійснюється через газову котельню, що знаходиться на балансі позивача, таким чином, виробником теплової енергії і виконавцем послуг є КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" .

Зазначає, що відповідач, не отримавши у встановленому порядку дозволу, самостійно провела відключення квартири від системи централізованого опалення. Окрім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №160, внесено зміни до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 року, які унеможливлюють відключення від мережі центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку та дозволяють таке відключення лише в будинку в цілому.

Окрім того, вказує, що 08.12.2014 року Острозьким районним судом Рівненської області винесено рішення у справі за позовом КП "Славутське житлово-комунальне підприємство", яким ОСОБА_3 зобов'язано відновити систему центрального опалення в квартирі АДРЕСА_1.

Зазначає, що неналежне виконання ОСОБА_3 обов'язків, покладених на неї чинним законодавством, призвело до утворення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Вказуючи, що відключення від централізованої системи опалення, що проведене відповідачем самовільно, не є підставою для звільнення від оплати послуг з теплопостачання, від яких позивач не відмовлявся і не припиняв їх надання, посилаючись на ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позов просить задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та пояснив, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Вказує, що договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води між КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" та нею не укладався, однак послуги з теплопостачання зазначеної квартири надавались і станом на 01.07.2014 року ОСОБА_3 має заборгованість за теплопостачання в сумі 7933 грн. 22 коп.

Вказав, що згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року, власник або наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пояснив, що нарахування плати за послуги з централізованого теплопостачання для населення здійснювалося відповідно до тарифів, затверджених рішенням Славутської міської ради №38 від 17.02.2011 року "Про встановлення тарифів на послуги централізованого теплопостачання для населення та бюджетних установ", згідно якого оплата за 1 м2 опалювальної площі становить 7,58 грн.

Окрім того, пояснив, що згідно договору про надання послуг, затвердженого рішенням Славутської міської ради від 30.04.2010 року, КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" є виконавцем послуг з теплопостачання у м.Славута.

Вказує, що між позивачем та майже усім власниками квартир в будинку АДРЕСА_1 уже укладено договори про надання послуг з централізованого опалення, однак відповідач від підписання такого договору щодо квартири №119 ухиляється.

Пояснив, що відповідно до вимог п.5.56 ДБН В.2.2 24/2009 "Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будівель", опалення будинку АДРЕСА_1 здійснюється через газову котельню, що знаходиться на балансі позивача, таким чином, виробником теплової енергії і виконавцем послуг є КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" .

Зазначає, що відповідач, не отримавши у встановленому порядку дозволу, самостійно провела відключення квартири від системи централізованого опалення. Окрім того, відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №160, відключення від мережі центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку є не можливим, а дозволено таке відключення лише в будинку в цілому.

Вказуючи, що відключення від централізованої системи опалення, що проведене відповідачем самовільно, не є підставою для звільнення від оплати послуг з теплопостачання, від яких позивач не відмовлявся і не припиняв їх надання, позов просить задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні позов не визнала, в подальшому в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Окрім того, 11.01.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечила проти позову та пояснила, що 21.12.2010 року згідно договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1, однак, ні вона, ні будь-які орендарі ніколи там не проживали.

Зазначає, що з 28.02.1997 року зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_3, окрім того, з 27.02.2009 року виїхала до Італії, де і перебуває на законних підставах на даний час.

Вказує, що у зв'язку із перебуванням за межами України в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по квітень 2014 року не могла фактично отримувати комунальні послуги.

Водночас, зазначає, що про відокремлення від мережі централізованого опалення повідомляла КП "Славутське житлово-комунальне підприємство".

Окрім того, відповідачем зазначено, що належна їй квартира розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку та в стояку будинку під її квартирою в усіх інших квартирах відсутнє централізоване опалення та будь-які інші комунікації, через які позивач міг би фактично постачати теплову енергію, що свідчить про відсутність технічної можливості в КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" для надання таких послуг.

Одночасно, вказує, що відсутність договору між позивачем та відповідачем про надання житлово-комунальних послуг є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, а обраний КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" спосіб захисту своїх прав є передчасним, окрім того, зазначає, що вона не відмовлялася від укладення договору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та пояснив, що 21.12.2010 року відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №5354 та Державному реєстрі речових прав за №4270759, ОСОБА_3, з метою подальшого проживання, придбала квартиру АДРЕСА_1.

Однак, з 2009 року по даний час відповідач на законних підставах перебуває в Італії, що підтверджує ту обставину, що ОСОБА_3 фактично не могла та не отримувала комунальні послуги.

Вказує, що відповідач у встановленому порядку, з метою отримання дозволу на відключення квартири від системи централізованого опалення, звернулася до КП "Славутське житлово-комунальне підприємство".

Окрім того, пояснив, що у зв'язку із проривом води в житловому будинку по АДРЕСА_1 було викликано уповноважених осіб КП "Славутське житлово-комунальне підприємство", якими було від'єднано та заглушено стояк будинку під квартирою, що належить ОСОБА_3, що позбавляє позивача технічної можливості з надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії в квартиру НОМЕР_2.

Вказуючи, що відповідач не мала фактичної змоги отримувати послуги з теплопостачання, у зв'язку із перебуванням в республіці Італія та через відсутність технічної можливості надання таких послуг, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_5 в суді пояснила, що ОСОБА_3 на період своєї відсутності уповноважила її наглядати за квартирою АДРЕСА_1, яку вона придбала в грудні 2010 року.

Вказує, що влітку 2011 року ОСОБА_3 проводила ремонті роботи у вказаній квартирі та вирішила зробити індивідуальне опалення, оскільки в квартирі була відсутня тепла вода та встановленні батареї опалення, які її не влаштовували.

Зазначає, що в інтересах відповідача зверталася до міського керівництва, з метою відключення квартири від централізованого опалення, посилаючись на те, що усі квартири, що знаходяться під квартирою НОМЕР_2 уже на той час були відключені від централізованого теплопостачання, після чого в квартирі встановили індивідуальний газовий котел та почали готувати документи для отримання письмового дозволу.

Вказує, що в жовтні 2011 року було виявлено, що в квартирі ОСОБА_3 протікає труба, внаслідок чого було затоплено квартиру на четвертому поверсі, та після прохання робітників, які проводили ремонт квартири НОМЕР_2, працівники з житлово-комунального об'єднання від'єднали квартиру НОМЕР_2 від централізованого опалення, заглушивши стояк в підвалі будинку, однак не може вказати, чи заварювали труби безпосередньо в квартирі НОМЕР_2.

Пояснила, що до моменту відключення квартири ОСОБА_3 від мережі централізованого опалення, вона сплачувала рахунки останньої за надання їй житлово-комунальних послуг. Вказала, що після відключення, рахунки на сплату послуг надходили, однак вона їх не сплачувала, оскільки послуги з теплопостачання фактично не надавалися.

Окрім того, вказала, що в 2011 році особисто зверталася із заявою ОСОБА_3 до КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" з проханням надання дозволу на відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованої мережі опалення, у зв'язку із встановленням індивідуального опалення квартири, однак жодної відповіді від позивача не надходило.

Зазначила, що вона не бачила жодних договорів чи повідомлень про необхідність укладення договору між позивачем та ОСОБА_3, водночас вказала, що з січня 2013 року по 2015 рік не проживала в м.Славута.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснила, що проживає навпроти квартири АДРЕСА_1 та була знайома з попередніми власниками вказаної квартири.

Зазначила, що їй було відомо, що новий власник квартири проводить ремонтні роботи та, з метою огляду проведеного ремонту, перебуваючи в квартирі НОМЕР_2, бачила, що в ній відсутнє підключення до мережі централізованого опалення, а встановлений індивідуальний котел.

Окрім того, вказала, що з моменту придбання квартири ОСОБА_7, у ній ніхто не проживав.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що близько 20 років проживає в квартирі, що знаходиться на другому поверсі в будинку по АДРЕСА_1 в м.Славута в тому ж під'їзді, де розташована квартира НОМЕР_2, яка належить для ОСОБА_3

Вказує, що їй відомо, що ОСОБА_3 близько 10 років тому у вказаній квартирі зробила індивідуальне опалення, встановивши котел Окрім того, пояснила, що у їхньому під'їзді індивідуальне опалення встановлено в дванадцятьох квартирах, зокрема і тих, що знаходяться під квартирою НОМЕР_2, а лише три залишилося під'єднаними до центральної мережі теплопостачання.

Окрім того, вказала, що в квартирі НОМЕР_2, з моменту її придбання ОСОБА_3 по даний час, ніхто не проживає.

Свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що на даний час він є головою ОСББ "Солодовий" і йому відомо, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3

Вказав, що з 01.12.2016 року будинок, в якому знаходиться вказана квартира було передано в управління ОСББ та при обході території ним було з'ясовано, що три стояки під квартирою НОМЕР_2 перекриті, зокрема два - взагалі відрізані, а один був в робочому стані та труби, через які здійснюється передача теплової енергії, були холодні.

Зазначив, що технічно можливим, за умови, якщо в квартирі не відрізані труби, є подача теплової енергії лише в дві кімнати квартири НОМЕР_2.

Вказав, що ззовні квартири видно трубу парапетного котла, у зв'язку з чим він зрозумів, що у вказаному житлі встановлене індивідуальне опалення.

Окрім того, вказав, що в усіх квартирах, що знаходяться під квартирою НОМЕР_2, встановлено індивідуальне опалення.

Свідок ОСОБА_10 в суді пояснила, що ОСОБА_3 є її матір'ю та з 1997 року зареєстрована в АДРЕСА_3.

Вказала, що в жовтні 2009 року ОСОБА_3 поїхала в Італію, де проживає на даний час, за виключенням періодичних відпусток.

Пояснила, що їй відомо, що в грудні 2010 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1, однак ніколи там не проживала.

Зазначила, що відповідач, маючи намір провести ремонтні роботи та встановити індивідуальне опалення у вказаній квартирі, зверталася із заявою про відключення квартири НОМЕР_2 від мережі централізованого опалення. Пояснила, що орієнтовно в 2011 році в квартирі матері було встановлено індивідуальний газовий котел.

Суд, вислухавши представників позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання доведений і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З договору купівлі-продажу від 21.12.2010 року та витягу про державну реєстрацію прав встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка дає визначення термінів, що вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будників та споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою не укладено письмовий договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території на підставі Типових договорів.

Проте, відсутність договору між сторонами на надання житлово-комунальних послуг, не звільняє від відповідальності за оплату цих послуг виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

З аналізу змісту ч.3 ст.6, ч.1 ст.630 ЦК України, ст.19-21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача таких послуг.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, а за змістом ст. 20, 21 Закону України "про житлово-комунальні послуги" обов'язок по укладенню договору про надання житлово-комунальних послуг, в тому числі про надання послуг з теплопостачання, покладений як на виконавця цих послуг, так і на споживача - власника житла.

При вирішенні спору, суд виходить і з того, що про факт придбання квартири відповідач не поставила до відома позивача і за таких умов саме у відповідача виник обов'язок ініціювати питання укладення з позивачем договору про централізоване теплопостачання квартири.

Відтак, відсутність між споживачем та виконавцем житлово-комунальних послуг договору про надання цих послуг, укладеного у письмовій формі, не звільняє споживача від обов'язку оплачувати отримані та спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з ст.68 ЖК України, п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Такий же обов'язок закріплено положеннями ст. ст. 67 і 68 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до вимог ст.25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковий період.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області №46 від 25.01.2007 року "Про впорядкування відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг", рішенням Славутської міської ради №10-42/2010 від 30.04.2010 року КП "Славутське житлово-комунальне підприємство" визначено виконавцем послуг з теплопостачання у м.Славута.

Згідно рішення виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області №38 від 17.02.2011 року, встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. В судовому засіданні встановлено, що лише у вересні 2014 року (тобто не в період за який виникли спірні правовідносини) було встановлено факт відключення відповідачем належної їй квартири від системи централізованого теплопостачання.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири позивача від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла, як і не містять доказів, зокрема відповідної проектної документації, щодо встановлення у квартирі автономного газового опалення, на що посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень по позову. Не надав таких доказів відповідач і в судовому засіданні, незважаючи на те, що і з цього приводу судом йому надавався час для з'ясування зазначеного питання.

При цьому, на підтвердження факту відхилення кількісних і якісних показників послуг, які надає підприємство з теплопостачання, належних доказів, якими відповідно до вимог ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №63 є акти-претензії, відповідач суду не надала і такі нею та представником підприємства у спірний період не складалися.

Таким чином, при вирішенні спору суд бере до уваги і те, що безперечних і належно оформлених доказів того, що послуги з теплопостачання надавались позивачем неякісно чи не в повному обсязі відповідач суду не надав, а саме такі докази можуть бути належними та допустимими при вирішенні зазначеного спору.

Окрім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно пункту 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем.

В судовому засіданні відповідачем не надано доказів відсутності відгалуження від стояків в межах квартири відповідача не надано. В той же час, допитаний в якості свідка голова ОСББ "Солодовий" ОСОБА_9 підтвердив наявну технічну можливість подачі теплоносія до кімнат квартири відповідача станом на час передачі будинку для ОСББ - 01.12.2016 року.

Таким чином, позивач виконав свій обов'язок щодо надання послуг централізованого опалення, а тому відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги.

Відсутність відповідача на території України в період надання послуг з теплопостачання, про що вказує відповідач та свідки, не вказує на те, що такі послуги їй не надавались і не може бути підставою для відмови в позові.

Згідно вказаних тарифів, при відсутності лічильників тепла оплата за послуги теплопостачання в опалювальний сезон становить 7,58 грн. за 1 м2 опалювальної площі.

З розрахунку заборгованості споживачів теплової енергії щодо споживача ОСОБА_3 вбачається, що відповідачу, як споживачу, для оплати послуг теплопостачання відкрито особовий рахунок 1657 та в період з жовтня 2011 року по липень 2014 року відповідач не оплачувала послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим станом на 01.07.2014 року виникла заборгованість в сумі 7933 грн. 22 коп.

При вирішенні спору судом береться до уваги і те, що відповідачкою правильність застосування позивачем розміру встановлених тарифів не оспорювалась.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і в даному випадку такою дією є надання КП "Славутське ЖКО" послуг централізованого опалення, постачання гарячої води та їх отримання ОСОБА_3 Таким чином, відсутність договору про надання послуг з теплопостачання не є підставою для невнесення плати за вказані послуги.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В зв'язку з тим, що відповідачем не надано суду доказів в підтвердження того, що нею належним чином виконувалися обов'язки щодо сплати за послуги теплопостачання, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості є обґрунтованими, а тому з ОСОБА_3 на користь КП "Славутське ЖКО" необхідно стягнути 7933 грн. 22 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 243 грн. 60 коп. судового збору, а тому за правилами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 243 грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору.

На підставі ст.11 ЦК України, ст.68, 162 ЖК України, Закону України "Про теплопостачання", керуючись ст.ст.5, 12, 13, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (жит. АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (місцезнаходження: м.Славута, вул.Миру, 14 а, код ЄДРПОУ 34432514) 7933 грн. 22 коп. заборгованості спожиту теплову енергію та 243 грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.10.2018 р.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_11