Рішення № 77346277, 24.10.2018, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/325/18

Номер провадження 2-а/540/12/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2018 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка адміністративну справу за позовом завідувача Машівського РС УДМС України в Полтавській області ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про примусове видворення іноземця за межі території України, -

в с т а н о в и в :

у травні 2018 року завідувач Машівського РС УДМС України в Полтавській області ОСОБА_3 звернулася до суду зі вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те, що відповідач являється громадянином Російської Федерації, перебуває на території України в порушення правил перебування іноземців в Україні, за що відносно нього складено протокол за ознаками ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, який не сплачено. ОСОБА_2 не має статусу біженця, обставини, які б забороняли примусове повернення його з України, відсутні. У зв'язку з наведеним, позивач просить прийняти рішення про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 26.04.2017 р., з терміном дії до 26.04.2027 р. та заборонити йому подальший в'їзд на територію України строком на 5 років.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що він проживає в Україні, а саме в смт Машівка Полтавської області більше 35 років - з дитинства, тут живе його дитина та батьки, він має у власності житло, їхати йому нікуди. Також пояснив, що проходив службу в армії на території України, документи, надані ним суду, він збирав для подачі до міграційної служби, але подав їх запізно і в прийняттті документів йому було відмовлено.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 - відповідач по справі, є громадянином Російської Федерації, паспорт НОМЕР_1, виданий 26.04.2017 р. (а.с. 13), прибув в Україну 18.12.2017 року.

Після закінчення вказаного терміну ухиляється від виїзду з України, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 9, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки після 90 денного терміну перебування в Україні за її межі не виїхав та нелегально перебуває на території України.

За порушення правил перебування в Україні відносно ОСОБА_2 завідувачем Машівського РС УДМС України в Полтавській області ОСОБА_3 23.03.2018 р. складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 203 КУпАП та 23.03.2018 р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., який на даний час не сплачений (а.с.8,9).

В порядку ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», щодо громадянина Російської Федерації головним спеціалістом Машівського РС УДМС України в Полтавській області Шепель Н.В. прийнято рішення про примусове повернення з України, яким відповідача зобов'язано виїхати за межі України до 07.04.2018 р. (а.с.6).

З вищевказаним рішенням громадянин ОСОБА_2 був ознайомлений 23.03.2018 р. та зобов'язався його виконати не пізніше 07.04.2018 р., що підтверджується його підписом (а.с. 6,7). ОСОБА_2 надав пояснення 23.03.2018 р. в яких повідомив, що він прибув в Україну 18.12.2017 р. за паспортом громадянина РФ, через пункт пропуску «Сеньківка», приїхав в Україну до своїх батьків, які є громадянами України, з метою подати дозвіл на імміграцію, але не виїхав вчасно з України, захворівши і не встиг зібрати необхідні документи, також зазначив що свою вину визнає. Крім цього повідомив, що протягом січня-березня 2018 року притягався до адміністратвиної відповідальності передбаченої ч.2 ст.178, ч.2 ст.175-1, ч.2 ст.173-2, ч.1 ст.178, ч.1 ст.175-1, ч.1 ст.173-2, ч.1 ст. 173-2 КУпАП. До кримінальної відповідальності на території України не притягувався. (а.с.7).

У термін, передбачений для добровільного виконання оголошеного рішення про примусове повернення, ОСОБА_2не залишив територію України.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У судовому засіданні відповідач визнав, що перебуває на території держави Україна незаконно та мав до 07 квітня 2018 року виїхати з неї, натомість не виїхав.

Таким чином суд приходить до висновку про існування підстав для застосування примусового видворення відповідача за межі України. Відповідно до ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 46 КАС України іноземці, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України. Питання примусового повернення іноземців та осіб без громадянства визначені у ст. 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Так, за ст.26 названого Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Згідно з ч.3 п.1.8. Інструкції «Про порядок про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженою наказом МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150, позовні заяви територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС про примусове видворення іноземців подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного органу, підрозділу за наявності однієї з таких підстав, а саме, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземці будуть ухилятися від виконання рішення про примусове повернення.

Однак, відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948р.) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966р.) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

За статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право особи на повагу до приватного і сімейного життя, відповідно до положень якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи факт тривалого і безперервного проживання відповідача в належному йому на праві спільної часткової власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з сім'єю, наявність у відповідача дитини - сина ОСОБА_7, який народився в смт Машівка Полтавської області та є громадянином України (а.с.41-43), суд приходить до висновку про ненавмисне порушення відповідачем законодавства про правовий статус іноземця та існування мети та підстав для подальшого проживання на території України, що, на думку суду, не свідчить про грубе порушення відповідачем законодавства України, а тому правових підстав для примусового видворення суд не вбачає та вважає що в задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає що примусове видворення відповідача призведе до втручання в право на сімейне життя останнього. В той час, як належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб суду не подано.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 288, ч. 19 ст. 289 КАС України за подачу позовних заяв, передбачених даною статтею, судовий збір не справляється, а отже підстав для розподілу витрат пов'язаних з розглядом справи не має, оскільки вони сторонами не були понесені. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 241, 243, 246, 289, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову завідувача Машівського РС УДМС України в Полтавській області ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про примусове видворення іноземця за межі території України - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд Полтавської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Машівський РС УДМС України в Полтавській області, місце знаходження: смт Машівка, вул. Незалежності, 154, Полтавська область, інші відомості відсутні.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Російської Федерації, паспорт НОМЕР_1, виданий 26.04.2017 р. термін дії 26.04.2027 р., житель АДРЕСА_1, інші відомості відсутні.

Суддя С.М.Косик