Ухвала суду № 77346032, 18.10.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 535/913/18

Номер провадження 1-кп/530/123/18

У Х В А Л А

18.10.2018 р. м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем’янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І. з участю прокурора Зимогляд В.О., захисника обвинуваченої ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області об’єднані обвинувальні акти та додані до них документи за обвинуваченням ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185,ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

З Полтавського апеляційного суду до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшли для розгляду об’єднані обвинувальні акти та додані до них документи за обвинуваченням ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185,ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України, які ухвалою суду від 17.10.2018 року призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні, суд дослідивши обвинувальні акти та додані до них документи відносно обвинуваченої ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185,ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України приходить до висновку про можливість призначення їх до судового розгляду з наступних підстав.

Згідно з наданими до суду обвинувальними актами, складеними слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено. Таким чином, заслухавши прокурора, який доповів про можливість призначення об’єднаних обвинувальних актів та доданих до них документів до судового розгляду, розглянувши клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника адвоката ОСОБА_2, які заперечували стосовно задоволення клопотання прокурора, просили суд змінити запобіжний захід на більш м’який, так як в обвинуваченої погіршився стан здоров’я, остання характеризується позитивно за час перебування в Полтавській установі виконання покарань №23, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора стосовно обрання обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та призначення справи до судового розгляду з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 21.08.2018 року ОСОБА_1 було продовжено міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженні у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У зв'язку зі спливом строку з дня обрання заходу забезпечення кримінального провадження, а саме, тримання під вартою ОСОБА_1 суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності обрання тримання під вартою.

Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є:1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідка; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі може уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, умисне ухилення обвинуваченої від суду, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Обвинувачена ніде не працює, неодноразово судима, заробітку немає, розлучена, постійного місця проживання не має, перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показань, а тому є наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан її здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці її проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_1 обвинувачується в крадіжці , що є злочином середньої тяжкості та грабежі , що є тяжким злочином, крім цього ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 21.08.2018 року ОСОБА_1 було продовжено міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою закінчується 19.10.2018 року.

При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_1 не є співрозмірною терміну перебування останньої під вартою з моменту затримання і по даний час.

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вона, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на її матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні операції об'єднаних сил та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачена може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченої яка раніше судима, беручи до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, що відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів , за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілих та свідків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо обвинуваченої виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_1 розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною, обвинуваченою покладених на неї обов'язків та не може бути завідомо непомірним для неї.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу обвинуваченої , суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків та зумовити її належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачену такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 176,177,179,184,186,187,193, 194, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі об’єднаних обвинувальних актів та доданих до них документів за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 9 листопада 2018 року о 10 год. 00 хвилин, в залі Зіньківського районного суду Полтавської області, за участю прокурора, обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника адвоката ОСОБА_2, всіх потерпілих.

Обрати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, українці, громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючій, розлученій, проживає без реєстрації в селищі Котельва, вулиця Миру, 31 ,Полтавської області, постійного місця проживання не має , раніше судимій - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят ) днів.

Строк дії запобіжного заходу рахувати з 12 год.50 хв. 18 жовтня 2018 року по 12 год. 50 хв. 17 грудня 2018 року.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_1 звільняється з-під варти в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченою, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП( №23).

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджують внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена ОСОБА_1 зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов'язана роз'яснятиїй , або заставодавцю обов'язки , покладенні на обвинувачену та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за вказаною обвинуваченою адресою.

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою.

Роз'яснити обвинуваченій, що у разі невиконання нею покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до неї може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Котелевського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_3

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, вручити прокурору, обвинуваченій.

В судове засідання на 10 год. 00 хв. 9 листопада 2018 року, доставити обвинувачену ОСОБА_1, яка утримується під вартою в Полтавському слідчому ізоляторі № 23 ( м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -