Вирок № 77343885, 23.10.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5069/17

№1-кп/243/139/2018

ВИРОК

Іменем України

23 жовтня 2018 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Старовецького В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Каліух К.М.

прокурора Фалендиш І.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов'янського міськрайонного суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця с. Карповка Слов’янського району Донецької області, гр-на України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)15.03.2016 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 260 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на підставі ст.ст. 75,76 КК України у вигляді 3 років.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2017 року, близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_1, перебував у стані алкогольного сп'яніння та знаходився на кухні будинку АДРЕСА_3, разом із своїм знайомим ОСОБА_3, де між ними на ґрунті раптово - виниклих неприязнених відносин виникла сварка в ході якої у ОСОБА_1 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, реалізуючи який ОСОБА_1, маючи при собі ніж, діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільну небезпечність свого діяння наніс один удар ножем, який тримав у своїй правій руці в область лівого стегна ОСОБА_4, після чого почав розмахувати вказаним ножем перед потерпілим, в ході чого ОСОБА_4, з метою зупинення протиправних дій ОСОБА_1 своєю правою рукою схопив ніж за лезо в результаті чого травмував долоню руки.

Протиправними діями ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_3 були завдані наступні тілесні ушкодження, а саме: різана рана долонної поверхні правої кісті та колото - різана рана лівого стегна.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину в інкримінованому обвинуваченні не визнав в повному обсязі, пояснивши, що на весні 2017 року між ним та ОСОБА_5 відбулася сварка у дворі по АДРЕСА_3 з приводу того, що його сусід ОСОБА_6 вкрав курку у ОСОБА_5, а вона хотіла повернути за неї гроші. Пояснив, що під час цієї сварки був присутній ОСОБА_3, крім того зазначив, що сам знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Вказав, що ОСОБА_3 на його думку також перебував у стані алкогольного сп'яніння та під час його словесної сварки із ОСОБА_3 вдарив його в область голови, так що він від удару стрибнув з порога і приземлився на ноги. Після чого ОСОБА_3 покликав його до половини будинку де проживав ОСОБА_6, на що він пішов за ним та не доходячи до кухонного столу отримав удар в голову від ОСОБА_3 від якого впав на підлогу, а ОСОБА_3 почав бити його ногами по різним частинам тіла. Зазначив, що вже лежачи на підлозі у відповідь вдарив його ногою в пах і впродовж секунди піднявшись з підлоги схопив кухонний ніж котрий лежав на столі, для того щоб налякати ОСОБА_3 та захищатись від нього, однак не встиг нічого зробити оскільки ОСОБА_5 вдарила його дзеркалом по голові від чого дзеркало розбилося і він впав на підлогу, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_5 продовжували його бити по різним частинам тіла, а він лежачи на спині відбивався від них та закривався руками. В одній руці в нього був ніж, котрим він захищаючись від ударів вдарив ОСОБА_3 в ліву частину його ноги, а саме у верхню частину стегна. Після того як він вдарив ножем по нозі ОСОБА_3, останній схопив табуретку та почав бити його табуреткою, а він продовжив лежачи на підлозі захищатися від ударів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 руками, а ніж кинув під стіл, допускає, що ніж могли і вибили в нього з рук . Пояснив, що через деякий час зайшла ОСОБА_7 та почала захищати його від ударів, які наносили ОСОБА_3 з матір'ю, однак ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не зважаючи на намагання ОСОБА_7 припинити конфлікт продовжували бити його до того моменту доки ОСОБА_8 не крикнув щоб вони припинили бити його. Після чого ОСОБА_8 забрав ОСОБА_3 із будинку, а ОСОБА_5 вийшла за ними, потім прийшла ОСОБА_9 та засмутилась що ОСОБА_5 розбила її дзеркало. Зазначив, що винуватим себе в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнає в повному обсязі, оскільки зазначає, що лише захищався від ударів ОСОБА_3 щоб зберегти своє життя. Пояснив, що на цьому все скінчилося, він залишився вдома, розбудив дружину, потім зателефонував батько і вони сіли з дружиною на велосипед та поїхали в Карповку до батька. Бажання допомогти ОСОБА_3 в нього не було, оскільки винуватим себе не вважає, а свої дії розцінює як самооборону так як лише захищався. Пояснив, що лезо кухонного ножа було довжиною приблизно 20-25 см. Крім того пояснив, що на наступний день він зайшов до будинку ОСОБА_6, забрав кухонний ніж яким він вдарив ОСОБА_3 та по дорозі на роботу викинув його в озеро на Слов'янському курорті, оскільки злякався відповідальності за нанесення ушкодження ОСОБА_3 Зазначив, що той ніж про який вказували свідки та з яким він іноді ходить по вулиці знаходиться вдома. Вказав, що не звертався в поліцію та в медичний заклад з приводу отриманих від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у зв'язку з тим що не вважав за потрібне .

Винність обвинуваченого в обсязі протиправних дій, передбачених ч.1 ст. 122 КК України, незважаючи на не визнання ним своєї провини, підтверджується показаннями свідків та потерпілого, даними безпосередньо в судовому засіданні, а також сукупністю інших об'єктивних доказів, досліджених в судовому засіданні, наявних в матеріалах кримінального провадження.

Так потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 11.03.2017 року за місцем свого мешкання, де він мешкаю зі своєю матір'ю ОСОБА_5 вони виявили, що в них зникла курка. Після чого мати пішла шукати курку, оскільки думала що її собаки загризли. Під час пошуків вона зайшла до сусіда ОСОБА_10, де виявила, що в нього на крильці лежали потроха та пір'я курки. Мати викликала поліцію та

написала заяву, однак потім забрала її, оскільки ОСОБА_6 попросив забрати заяву і пообіцяв, що заплатить гроші за курку 12.03.2017 року. Пояснив, що 12.03.2017 року вони з матір'ю вирішили після обіду піти за грошима, та зайшовши до двору ОСОБА_10 побачили, що в нього сидів ОСОБА_1 і вони обидва перебували в нетверезому стані. Зазначив, що вони почали питати за гроші, однак ОСОБА_10 сказав що грошей не має та забіг до хати, а ОСОБА_1 почав обурюватись та казати, що ніяких грошей вони не отримають і почав ображати матір, після чого зазначає, що не витримав и дав йому ляпаса, а ОСОБА_1 оступився та впав з крильця. Після чого він зайшов до будинку на кухню, щоб продовжить розмову з ОСОБА_6, однак в слід за ним забіг ОСОБА_1 з мисливським ножем довжиною приблизно 15 см в руці. Пояснив що з огляду на той факт, що ОСОБА_1 рухався на нього з ножем в руці він був змушений відштовхнути ОСОБА_1, який при падінні наніс йому ножову рану в ногу. Зазначив, що після того як ОСОБА_1 впав він вихватив ніж, тим самим поранивши руку і ще раз дав йому ляпаса. Пояснив, що на їх крик прибіг ОСОБА_8 та відвів його додому, надав першу медичну допомогу та викликав швидку і поліцію. Пояснив, що швидка його забрала, йому зробили операцію та він пролікувався 3 місяці у зв'язку з чим втратив високооплаченуую роботу. Вказав, що вимагав від ОСОБА_1 відшкодувати йому витрати за лікування, на що ОСОБА_1 відповів, що краще сяде, ніж щось відшкодує. Також пояснив, що неодноразово раніше бачив у ОСОБА_1 ніж, який останній носив на поясі штанів. Під час судового засіданні просив суд обрати відносно обвинуваченого покарання на розсуд суду та відповідно до вимог закону.

Після чого надав суду письмову заяву про подальший розгляд справи без його участі та просив обрати відносно обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі

Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_2 під час судового засідання просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 11.03.2017 року вона у дворі ОСОБА_6 виявила залишки своєї курки у відрі, після чого викликала поліцію та ОСОБА_6 збиралися забирати співробітники поліції, однак ОСОБА_6 пообіцяв їй заплатити за курку 70 грн. 00 коп. на наступний день і вона вирішила не заявляти на нього до правоохоронних органів. Вказала, що ОСОБА_1 також був присутній під час вказаних вище подій та пообіцяв що гроші на наступний день вони віддадуть. На наступний день 12.03.2017 року вона разом із ОСОБА_3 пішла до ОСОБА_6 за грошима, де також був і ОСОБА_1, однак ОСОБА_6 повідомив що в нього грошей немає та пішов в будинок, а ОСОБА_1 почав нецензурно висловлюватися на її адресу на що ОСОБА_3, який стояв поруч на витягнуту руку штовхнув ОСОБА_1, і останній пошатнувся та впав з ганку, після чого піднявся, дістав із штанів ніж та направився в дім слідом за ОСОБА_3 Вона гукнула ОСОБА_3, який повернувшись та побачивши, що ОСОБА_1 біжить на нього з ножем відштовхнув його, та ОСОБА_1 падаючи від поштовха ОСОБА_3 наніс йому ножове поранення в ногу знизу вгору. Пояснила, що дійсно вдарила ОСОБА_1 дзеркалом оскільки захищаласть від дій ОСОБА_1 який розмахував ножем. Пояснила, що вона з ОСОБА_3 вибивали ніж з рук ОСОБА_1 однак він його знову брав до рук та розмахував ним. Пояснила, що коли прийшов ОСОБА_8 то всіх розняв та відвів ОСОБА_3 до дому.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 12.03.2017 року він допомагав ОСОБА_9 нести речі та почув, що біля будинку на сходах будинку по АДРЕСА_3 біля 13 години 00 хвилин відбувається сварка між ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Підійшовши ближче до будинку побачив, як ОСОБА_1 вийшов на сходи та почав сваритися з ОСОБА_5, а потім ОСОБА_1 висловився нецензурно лайкою в адрес ОСОБА_5, на що прийшов потерпілий та вдарив ОСОБА_1 рукою в вухо.

Після чого ОСОБА_5 зайшов до будинку ОСОБА_6, а слідом забіг ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Вказав, що через декілька секунд ( 10-15 ) він почув шум в будинку і зайшов до будинку де побачив що ОСОБА_1 лежав на підлозі, а ОСОБА_3 стояв поруч з маленьким стільцем в руках, а ОСОБА_5 з дзеркалом в руках. Вони вдарили декілька разів по руках ОСОБА_1 і дзеркало розбилось. Пояснив, що побачив у ОСОБА_5 на лівій нозі криваву пляму, схватив його за руки і витяг на вулицю, після чого відвів його додому та надав йому першу медичну допомогу, а мати ОСОБА_3 визвала швидку. Зі слів потерпілого йому стало відомо, що ОСОБА_1 його вдарив ножем, однак пояснив суду, що ножа не бачив. Через деякий час ОСОБА_3 поїхав до лікарні. Поліція стала опитувати свідків. В будинку також була ОСОБА_7, ОСОБА_6 разом з ними не бачив.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 12.03.2017 року він бачив сварку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ввечері в темній час доби. Пояснив, що бачив що у ОСОБА_11 ліва нога була в крові, однак як саме це відбувалося він не бачив, оскільки виходив ОСОБА_9 допомогав винести сумку на двір до таксі та перебував в нетверезому стані. Причини конфлікту він не знає, однак зазначив, що до сварки він разом з ОСОБА_1 вдень вживав спритні напої, ножа в нього не бачив. Пояснив, що раніше у ОСОБА_1 бачив ніж довжиною приблизно 15 см., довжиною леза 8-10 см. та шириною леза 5 см. Після конфлікту ОСОБА_12 відвів ОСОБА_3 додому. На час конфлікту він думав, що ОСОБА_3 отримав пошкодження через розбите дзеркало, а на теперішній час йому відомо, що пошкодження потерпілому на нозі завдав ОСОБА_1 за допомогою ножа.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 12.03.2017 року близько 13 години 00 хвилин до неї в гості до будинку по АДРЕСА_3 прийшов ОСОБА_3, де цей час в другій половині будинку знаходився ОСОБА_1 Пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зустрілись на кухні в половині будинку, яка належить їй та ОСОБА_6 Вказала, що коли вона пішла до спальні укладати спати дитину, то почула шум та крики з кухні, і коли вийшла до приміщення кухні, то побачила що ліва нога ОСОБА_3 була в крові. Самого конфлікту вона не бачила. Після чого до приміщення будинку прийшов ОСОБА_12 і переніс ОСОБА_3 до нього додому. Після того як ОСОБА_12 допоміг ОСОБА_3 добратися додому то викликав швидку. Зазначила, що ОСОБА_3 відвезли до Слов'янської лікарні імені Леніна і зробили операцію. Пояснила, що раніше між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 конфліктів вона ніколи не бачила, а також вказала, що тілесні ушкодження 12.03.2017 року ОСОБА_3 наніс саме ОСОБА_1, однак самого ножа після конфлікту вона не бачила. Вказала, що згодом ОСОБА_1 пояснював їй що наніс ОСОБА_3 удар ножем випадково під час бійки. Також пояснила, що раніше часто бачила ніж у ОСОБА_1 в чохлі на поясі з яким він ходив, довжина ножа приблизно 20 см. Зазначила, що восени 2017 року в кострі біля свого двору вона знайшла ніж ОСОБА_1 та віддала його ОСОБА_3. Пояснила, що жодного тиску на неї ні з якої сторони кримінального провадження не здійснюється, а ОСОБА_5 не приймала участі у бійці, а побачивши конфлікт пішла викликати поліцію.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що в березні 2017 року вона переїжджала із кімнати яку винаймала до будинку АДРЕСА_3 у м. Слов'янську та переносила у двір вказаного будинку свої особисті речі. Вказала, що під час перенесення речей бачила як у дворі будинку АДРЕСА_3 компанія чоловіків, в якій були ОСОБА_1 та ОСОБА_3, вживає спиртні напої. Пояснила, що коли в черговий раз пішла за особистими речами до кімнати, яку раніше знімала та потім повернулась у двір будинку АДРЕСА_3 м. Слов'янська і зайшла до приміщення самого будинку то побачила, як співмешканка ОСОБА_6 замітала осколки дзеркала. Зі слів співмешканки ОСОБА_6 їй стало відомо, що в процесі вживання спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулася

сварка, та в процесі цієї сварки мати ОСОБА_3 вдарила ОСОБА_1 по голові дзеркалом. Зазначила, що особисто сварку між обвинуваченим та потерпілим вона не бачила.

Суд надаючи оцінку поясненням потерпілого та свідків, які були приведені до присяги та допитані під час судового засідання, та аналізуючи їх пояснення в контексті сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження зазначає, що матеріали справи не містять, а під час судового засідання не було встановлено, що у потерпілого ОСОБА_3 та свідків були об'єктивні підстави обмовляти обвинуваченого, їх показання надані в судовому засіданні були послідовними та не містили в собі протиріч з приводу отримання потерпілим тілесних ушкоджень саме від дій обвинуваченого, повністю узгоджуються з іншими належними доказами по справі, а тому суд визнає їх достовірними.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12.03.2017 року - ОСОБА_3 просить прийняти заходи кримінального впливу до ОСОБА_1 у зв'язку з нанесенням тілесних ушкоджень у вигляді різаної рани лівого стегна ноги та правої кисті руки. (а.с. 204).

Відповідно до витягу з ЄРДР вбачається, що 12.03.2017 року приблизно о 15 годині 00 хвилин невстановлена особа, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_3, в ході раптової сварки з ОСОБА_3 спричинила останньому тілесні ушкодження. (а.с. 203).

Згідно протоколу слідчого експерименту від 16.05.2017 року та фототаблиці до протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого вбачається, як потерпілий вказав та детально описав в який саме спосіб обвинувачений ОСОБА_1 наніс йому ушкодження правої долоні руки та стегна лівої ноги (а.с. 207-209).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 16.05.2017 року та фототаблиці до протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 - свідок вказала механізм та спосіб нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 удару потерпілому ОСОБА_3 ножем в область лівого стегна знизу вгору. (а.с. 210 - 212).

Аналіз вищевказаних письмових доказів доводить суду той факт, що саме обвинувачений ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_3 за допомогою ножа тілесні ушкодження правої долоні руки та стегна лівої ноги, а також той факт, що ця подія мала місце в приміщенні домоволодіння АДРЕСА_3 у м. Слов'янську Донецької області.

У суду немає підстав сумніватися в достовірності проведених слідчих експериментів оскільки вони були проведені у відповідності до положень ст. 240 КПК України, в умовах абсолютної безпеки для життя і здоров'я осіб, які брали в них участь,без приниження їх честі та гідності та крім того в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбувалися досліджувані події.

Згідно висновку експерта № 203 від 12.05.2017 року видно, що на підставі медичних документів ОСОБА_3 у лікувальному закладі в останнього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: 1) різаної рани долонної поверхні правої кисті, яка утворилась від ріжучої дії гострого предмету, можливо, у зазначений термін та має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, як потребуюча для свого загоєння терміну понад 6 днів, але менш як 21 день; 2) колото - різаної рани лівого стегна, яка утворилась від ударної дії колюче - ріжучого предмету (знаряддя, зброї) яким може бути ніж, можливо, у зазначений термін.

У своєму клінічному перебігу рана ускладнилася інфікуванням з розвитком гнійного запалення м'яких тканин стегна, що викликало тривалий розлад здоров'я (більш як 21 день або 3 тижні) і має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. (а.с. 205-206).

Відповідно до висновку експерта № 218 від 25.05.2017 року вбачається, що судово - медична експертиза не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 при механізмі на який він вказав під час проведення слідчого експерименту - а саме при нанесенні удару ножем в область лівого стегна, захваті правою рукою леза ножа. Судово - медична експертиза не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 при механізмі на який вказала під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_5 - а саме при нанесенні удару ножем в область лівого стегна, захваті правою рукою леза ножа. Характер ушкоджень, їх локалізація, глибина, раньового каналу виключають можливість утворення ушкоджень при падінні на осколки дзеркала. (а.с. 213).

У суду немає підстав сумніватися в достовірності проведених експертиз, оскільки вони проведені з дотриманням встановленого процесуального порядку, згідно ст. 242 КПК України, компетентними особами, відповідно до ст. 10 ЗУ "Про судову експертизу", що володіють спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ними питань і мають тривалий стаж експертної роботи. Висновки експертиз ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, не суперечать іншим зібраним у справі доказам, достовірність яких встановлена судом та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні.

Обвинувачений під час судового засідання пояснив, що діяв лише в межах оборони власного життя та захищався від протиправних дій потерпілого.

З огляду на вказане суд зазначає, що Конституція України гарантує кожному право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно ч. 1,3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

З огляду на вищевказане, посилання та доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що його дії носили захисний характер та не були спрямовані на спричинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а також той факт, що ніж в нього опинився вже під час конфлікту, судом не приймаються до уваги, оскільки при вирішені питання щодо наявності умислу заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує спосіб, кількість ударів, характер та локалізацію тілесних ушкоджень завданих обвинуваченим, зокрема судом достовірно встановлено та підтверджено в судовому засіданні як поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, потерпілим ОСОБА_3, а також самим обвинуваченим, що потерпілий ОСОБА_3, після словесної перепалки та штовханини на порозі будинку АДРЕСА_3 обвинуваченого ОСОБА_1 не переслідував, а навпаки

обвинувачений ОСОБА_1, маючи реальну можливість закінчити інцидент, продовжив здійснювати дії спрямовані на продовження конфлікту, та забіг слідом за ОСОБА_3 до приміщення будинку вже з ножем в руках, оскільки в нього виникла особиста неприязнь до потерпілого, та в результаті чого він навмисне в процесі триваючої на кухні сварки наніс один удар ножем в область лівого стегна потерпілого.

Суд зазначає, що в обвинуваченого не було обґрунтованих підстав для самозахисту, оскільки як встановлено в ході розгляду справи, з боку потерпілого не існувало суспільно-небезпечного посягання на життя та здоров'я обвинуваченого, будь-яких тілесних ушкоджень на тілі обвинуваченого в ході досудового розслідування виявлено не було, до медичних закладів чи органів поліції з приводу начебто завданих йому потерпілим тілесних ушкоджень обвинувачений не звертався, а твердження обвинуваченого, що потерпілий бив його ногами по всім частинам тіла через що він начебто вбачав загрозу для свого життя ніякими об'єктивними доказами підтверджено не було, крім того матеріали кримінального провадження не містять жодних належних обґрунтованих доказів що дії про які каже обвинувачений були вчинені потерпілим до моменту отримання ножового поранення. З цього приводу суд також враховує пояснення свідка ОСОБА_8 який вказав, що ОСОБА_3 декілька разів вдарив обвинуваченого по руках, але вже стікаючи кров'ю, тобто ймовірно з метою вибити ніж з рук обвинуваченого.

Твердження обвинуваченого про те, що ніж він схопив під час конфлікту з кухонного столу впродовж секунди, суд вважає надуманими та наданими задля уникнення відповідальності, оскільки на думку суду характер виниклої сварки та взаємних дій як потерпілого так і обвинуваченого виключають можливість обвинуваченому з позиції лежачи на підлозі впродовж секунди встати на ноги, знайти на кухонному столі ніж та продовжити конфлікт. Крім того такі пояснення обвинуваченого суперечать показанням свідків та матеріалам кримінального провадження і не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Вищевказані твердження обвинуваченого, суд не може прийняти як доказ його не винуватості, розцінює їх критично, як спосіб уникнути покарання за вчинений злочин, оскільки вони спростовуються дослідженими та перевіреними під час судового розгляду письмовими доказами та поясненнями свідків щодо встановлених судом обставин скоєного кримінального правопорушення.

Встановлена в судовому засіданні сукупність доказів, а також цілеспрямованість, характер та локалізація отриманих тілесних ушкоджень потерпілим, свідчать про умисність удару нанесеного потерпілому ОСОБА_1 зі значною силою, що підтверджує наявність умислу обвинуваченого саме на спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що дії обвинуваченого також не могли бути викликані станом сильного душевного хвилювання чи внаслідок протиправної поведінки потерпілого, або ймовірної образи під час сварки, чи безпричинно, оскільки дії потерпілого під час виниклого конфлікту, які виразилися в ляпасі обвинуваченому через його нецензурні висловлювання на адресу матері потерпілого, були реакцією на агресивні дії ОСОБА_1 З встановлених в судовому засіданні, на підставі пояснень свідків та потерпілого, обставин справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 обвинуваченого не ображав та не висловлювався на його адресу образливо.

Сукупність наведених та оцінених судом фактичних та об'єктивних доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.122 КК України.

Відповідно до п.1,2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначання судами кримінального покарання»

від 24 жовтня 2003 року № 7(із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 року, № 8 від 12 червня 2009 року та № 11 від 6 листопада 2009 року) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Водночас суди мають враховувати й вимоги КК України стосовно призначення покарання. Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Так при визначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу, який раніше судимий, характеризується за місцем проживання добре, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра на теперішній час не перебуває, крім того враховує той факт, що обвинувачений не відшкодував спричинену шкоду потерпілому та усілякими способами намагався уникнути кримінальної відповідальності.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України - судом не встановлено.

Обставиною, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Матеріалами справи також встановлено, що 15.03.2016 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 260 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на підставі ст.ст. 75,76 КК України у вигляді 3 років.

Оцінюючи у сукупності вказані обставини поряд з тим, що ОСОБА_1 злочин, за який засуджується вчинив навмисно, в період іспитового строку, тобто після притягнення його до кримінальної відповідальності за інший злочин, у вчиненому не покаявся та не усвідомив негативні для потерпілого наслідки вчиненого злочину, спричинену шкоду відшкодувати не намагався, суд приходить до висновку, що для виправлення та запобігання вчинення нових злочинів обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті та з урахуванням правил ст. 71 КК України.

Цивільний позов на суму 38 812 грн. 43 коп., заявлений Слов'янською місцевою прокуратурою, яка діє в інтересах КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська» про відшкодування витрат витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, суд вважає необхідним задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок

насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з довідкою КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська», потерпілий від даного злочину ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні в період з 12.03.2017 року по 15.05.2017 року. Загальна вартість витрачених коштів територіальної громади на стаціонарне лікування потерпілого від злочину становить 38 812 гривень 43 копійки (а.с. 7), у зв'язку з чим суд зазначає, що саме ця сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська».

Цивільний позов заявлений потерпілим на суму матеріальної шкоди в розмірі 6 472 грн. 75 коп., суму моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. 00 коп. та витрат на правову допомогу в сумі 500 грн. 00 коп. підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що внаслідок спричинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, останній знаходився тривалий час на лікуванні в КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська». На придбання необхідних медичних препаратів для лікування були витрачені власні кошти потерпілого на загальну суму 5 472 грн. 75 коп., що підтверджується накладними, квитанціями та касовими чеками з аптек.

Разом з тим, службовий чек ТОВ "ПОСТ Фінанс" ПНФП № 38324133.024.008 філія № 24 від 20.04.2017 року на загальну суму 1000 грн. 00 коп., яка була надана платником ОСОБА_13 одержувачу ОСОБА_5 суд не приймає до уваги, оскільки із змісту цього документу неможливо встановити причинно - наслідковий зв'язок між даним грошовим переказом та витратами на лікування потерпілого.

Крім того, суд зазначає, що внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину ОСОБА_3 поніс моральну шкоду, так як неправомірними діями обвинуваченого останньому було завдано моральні та фізичні страждання, які позначили негативні зміни в його житті.

В силу п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особа, яка завдала моральну шкоду. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи викладене, суд враховуючи вимогу розумності та справедливості визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Витрати за проведення судових експертиз відсутні.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки питання про розмір та порядок розподілу судових витрат діючим кримінальним процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно п.6 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору за подання потерпілим цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 640 грн. 00 коп.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору з подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином зОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору за подання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди з урахуванням задоволеної та відхиленої частини вимог в розмірі 267 грн. 00 коп.

Витрати на правову допомогу, у розмірі 500 грн. 00 коп., які підтверджені квитанцією № 27 від 09.06.2017 року, також підлягаються стягненню з обвинуваченого на користь ОСОБА_3, оскільки були понесені потерпілим внаслідок протиправних дій ОСОБА_1

Згідно ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору заподання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору за подання прокурором цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання за данною статею у вигляді 1(одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15.03.2016 року та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за даним вироком у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту фактичного затримання та направлення до установи виконання покарань.

Виконання вироку в частині затримання та етапування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Бахмутської установи виконання покарань № 6, покласти на уповноважених осіб Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області.

Строк дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту, який був обраний в порядку, передбаченому ст.ст. 131, 176 КПК України - сплинув.

Речові докази по справі відсутні.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська», 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Шевченка, буд. 40, код ЄДРПОУ 01991197, р/р 35416001049258 витрати на лікування потерпілого внаслідок завданого злочину в сумі 38 812 (тридцять вісім тисяч вісімсот дванадцять) гривень 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2 - 5 472 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 75 коп. - в рахунок погашення матеріальної шкоди; 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. - в рахунок моральної шкоди, а також 500 (п'ятсот) гривень 00 коп. - в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь держави - стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5 м. Київ, 01601), отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ -37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106. судовий збір за поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування моральної шкоди - в сумі 267 грн. 00 коп.; за поданий потерпілимцивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди - в сумі 640 грн. 00 коп., за поданий прокурором цивільний позов - в сумі 1600 грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду: В.І. Старовецький