Вирок № 77341212, 24.10.2018, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/5580/18

Провадження № 1-кп/417/89/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Брюховецькій О.В.

за участі прокурора Харабари Т.Ю.

захисника Варченка В.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження №12018130480000020 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Тошківка Первомайського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, інвалідності не має, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Приблизно 10 грудня 2017 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_2, з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, заздалегідь, тобто до початку злочину домовився із ОСОБА_4 та особою, матеріали по відношенню до якої виділені в окреме провадження, про спільне вчинення крадіжки у виді співвиконання. Одразу після цього, скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, реалізуючи спільний злочинний намір, діючи згідно зі заздалегідь досягнутою домовленістю, пройшли на територію домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_2 яке належить ОСОБА_3. Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, шляхом відриву палки, якою було забито на цвяхи вхідні двері до приміщення гаражу, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та особа, матеріали по відношенню до якої виділені в окреме провадження, проникли до гаражу, з якого непомітно привласнили двигун марки ЗІД, що належить потерпілому ОСОБА_3.

Після цього, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та особа, матеріали по відношенню до якої виділені в окреме провадження, перенесли викрадений двигун марки ЗІД до домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_4, де останній разом з ОСОБА_2 розбили сокирою двигун та продали як металобрухт невідомій особі за що отримали грошові кошти, якими розпорядилися на власний розсуд.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №033/17 від 20.12.2017 року станом на 11.12.2017 року риночка вартість двигуна марки ЗІД, світлого кольору, бензинового, одноциліндрового, який знаходився в справному стані та перебував в експлуатації до моменту крадіжки, становить 1260 (одну тисячу двісті шістдесят) грн. 00 коп.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст.185 КК України, як умисні та протиправні дії, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у інше приміщення.

В ході судового розгляду справи, 23 жовтня 2018 року між прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області молодшим радником юстиції Харабарою Т.Ю. та обвинуваченим ОСОБА_2, за участі захисника Варченко В.Г., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, яка була направлена до суду 24.10.2018 року.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений беззастережно та в повному обсязі визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився на призначене покарання за ч. 3 ст.185 КК України у вигляді 3(трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання із застосуванням ст.76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України в повному обсязі, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 та ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Захисник Варченко В.Г. в судовому засіданні прохав суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену у його присутності між прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області молодшим радником юстиції Харабарою Т.Ю. та його підзахисним обвинуваченим ОСОБА_2

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами в угоді покарання.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором, про що подав до суду відповідну заяву.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальний дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Потерпілим ОСОБА_3 надано письму згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 23.10.2018 року між прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області молодшим радником юстиції Харабарою Т.Ю., та обвинуваченим ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.3 ст.185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання. Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язки у відповідності з ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Згідно ухвали Марківського районного суду Луганської області від 19.09.2018 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає необхідне, запобіжний захід обраний ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, змінити на особисте зобов'язання з негайним звільненням його з-під варти в залі суду, із покладенням обов'язків, встановлених п.п.1-3 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів по кримінальному провадженні вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368- 374, 474, 475, 476 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.10.2018 року між прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області молодшим радником юстиції Харабарою Т.Ю. та обвинуваченим ОСОБА_2, за участі захисника Варченко В.Г., у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018130480000020 від 01.02.2018 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на один рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

До набрання вироком законної сили, змінити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, до вступу вироку в законну силу, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: - прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися без дозволу суду за межі с.Марківка Марківського району Луганської області;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

Речові докази по кримінальному провадженню: прозорий файл в якому містяться металеві фрагменти (осколки) в кількості 13 штук, розміром від 2 до 10 см та металевий предмет, ззовні схожий на поршень діаметром 7 см зі слідами дефрагментації, повернуті потерпілому ОСОБА_3, згідно вироку Марківського районного суду Луганської області від 27.02.2018 року відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України.

Роз`яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди про винуватість є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.477 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В.Рукас