Постанова № 77339603, 17.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6220/18

Номер справи місцевого суду: 522/702/18

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеського національного політехнічного університету про поновлення на роботі та оплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

15 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду з позовом до Одеського національного політехнічного університету про поновлення на роботі, оплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2017 року на засіданні Вченої ради хіміко-технологічного факультету Одеського національного політехнічного університету він був обраний, без обумовленого терміну, на посаду доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології. 18.10 2017 року йому стало відомо, що завкафедрою ТНРЕ ОНПУ ОСОБА_4 обманом, не повідомивши його - рекомендував перевести його з 17.10.2016 року по 30.06.2017 року з оплатою за рахунок спеціальних коштів, тобто по 30 червня 2017 року. В наказі 981-к від 17.10.2016 року про перевід позивача за строковим трудовим договором з 17.10.2016 року по 30.06.2017 року зфальшована дата засідання Вченої ради хіміко-технологічного факультету- написано 13.10.2016 року протокол № 2, але секретар ради ХТФ ОСОБА_5 не змогла приїхати на роботу у зв'язку несприятливими погодними умовами. 23 червня 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до ректора Одеського НПУ ОСОБА_6 з проханням про відміну наказу № 981-к від 17.10.2016 року про закінчення терміну роботи 30.06.2-17 року як такий, що порушує його конституційні права на працю та Законодавство України. Тільки 10 жовтня 2017 року він отримав відповідь ректора ОНПУ № 2343/85- від 09.10.2017 року - відписку, якою проігноровано його Конституційні права на працю та пенсійне забезпечення. Враховуючі протиправні дії керівництва відповідача позивачу заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, в в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказано, що суд першої інстанції допустив порушення матеріального права, а саме: ст. 57 Закону України «Про вищу освіту», ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», ст.ст. 5-1, 42 КЗпП України.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Позивач з 01 вересня 2010 року по 31 серпня 2015 року та з 01 вересня 2015 року по 29 липня 2016 року працював на посаді доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології хіміко-технологічного факультету ОНПУ на підставі строкових трудових договорів, як обраний за конкурсом.

З 01 вересня 2016 року позивач був прийнятий на роботу на посаду доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології хіміко-технологічного факультету ОНПУ до конкурсу.

06 жовтня 2016 року на засіданні трудового колективу кафедри технології неорганічних речовин і екології хіміко-технологічного факультету ОНПУ було затверджено висновки про професійні та особисті якості претендента на посаду доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології хіміко-технологічного факультету ОСОБА_2.

13 жовтня 2016 року на засіданні Вченої ради хіміко-технологічного факультету ОНПУ на підставі результатів таємного голосування ОСОБА_2 було обрано за конкурсом на посаду доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології та рекомендовано ректору ОНПУ для переведення на посаду доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології як такого, що обраний за конкурсом.

17 жовтня 2016 року позивач звернувся до Ректора ОНПУ з заявою про переведення його з 18 жовтня 2017 року по 30 червня 2021 року на посаду доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології за строковим трудовим договором, як обраного за конкурсом.

Відповідно до наказу № 981-к від 17 жовтня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_2 та витягу з протоколу Вченої ради хіміко-технологічного факультету від 13 жовтня 2016 року позивача було переведено на роботу за строковим трудовим договором з 17 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2017 року на посаду доцента кафедри технології неорганічних речовин і екології зі збереженням посадового окладу, доплат і надбавки.

23 червня 2017 року (вх.№ С-8/85-08) та 04 вересня 2017 року (вх. № 1652/01-08) позивач звертався до Ректора ОНПУ з заявами про скасування наказу по ОНПУ № 981-к від 17 жовтня 2016 року як такий, що виданий з порушеннями вимог Законодавства України та порушенням конституційного права позивача на працю.

Однак 09 жовтня 2017 року листом 2343/85-08 позивачу було відмовлено, та вказано, що наказ виданий без порушень чинного законодавства України. Підстав щодо переводу позивача на посаду доцента кафедри ТНРЕ ХТФ з 18 жовтня 2016 року по 30 червня 2021 року - немає.

У відповідності до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» посада доцента відноситься до основних посад науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.

Частинами 9-11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Статутом закладу вищої освіти можуть встановлюватися відповідно до законодавства додаткові вимоги до осіб, які можуть займати посади науково-педагогічних працівників. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень призначає на посаду та звільняє з посади працівників.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Статуту Одеського національного політехнічного Університету, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України № 602 від 14 квітня 2017 року безпосереднє управління діяльністю Університету здійснює ректор. Ректор Університету в межах наданих йому повноважень видає накази і розпорядження, призначає на посаду та звільняє з посади працівників (http://opu.ua/about/set_up_documents).

У відповідності до Порядку «Проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів) в Одеському національному політехнічному університеті» введене в дію рішення Вченої ради або затверджене рішення конкурсної комісії є підставою для укладення трудового договору (контракту) з обраною особою і видання наказу про прийняття її на роботу (переведення на іншу посаду). При прийнятті на роботу (переведенні на іншу посаду) після успішного проходження конкурсу укладають строковий трудовий договір (контракт). Строк трудового договору (контракту) установлюється за погодженням сторін, але не більше ніж на п'ять років. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору (контракту) має право кожна із сторін, крім посад деканів факультетів, директорів навчально-наукових інститутів, завідувачів кафедр, для яких передбачено обрання строком на п'ять років (http://opu.ua/about/r_l_framework).

Згідно із ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 1 ст. 39-1 КЗпП України передбачено, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Підставою припинення трудового договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно із ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Отже, між позивачем та відповідачем виникли трудові правовідносини на підставі строкового трудового договору згідно наказу № 981-к від 17 жовтня 2016 року терміном дії з 17 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2017 року. Дія трудового договору була припинена у зв'язку зі спливом строку на який він був укладений.

У відповідності до ч. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопаду 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Однак позивач не звертався до суду з позовними вимогами про визнання наказу № 981-к від 17 жовтня 2016 року недійсним у частині визначення строку або його скасування.

Враховуючі наведене, позовні вимоги щодо відновлення позивача на посаді доцента в Одеському національному політехнічному університеті є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також суд першої інстанції вірно не вбачав підстав для задоволення позову позивача у частині стягнення на його користь заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди, оскільки такі позовні вимоги є похідними від первісних позовних вимог щодо поновлення на роботі.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову ОСОБА_2 є поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В апеляційній скарзі скаржником зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме: ст. 57 Закону України «Про вищу освіту», ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», ст.ст. 5-1, 42 КЗпП України.

Судова колегія звертає увагу на те, що вказані норми матеріального права регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення, що не є предметом розгляду даної цивільної справи.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.10.2018 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко