Ухвала суду № 77339506, 23.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1267/18

Номер справи місцевого суду: 520/14550/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потанін О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Потаніна О.О.,

суддів: Грідіної Н.В., Мандрика В.О..

при секретарі: Узун Н.Д,

за участю прокурора: Каражелязко А.В.

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

представника потерпілого: ОСОБА_4

потерпілого: ОСОБА_5

законного представника потерпілого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2018 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює торгівельним представником в ТОВ «Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5/А, кв. 19,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 місяців.

ОСОБА_3 на підставі ст.1 п. «В», ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році», в редакції закону від 06.09.2017 року від відбування основної міри покарання у виді 4 років позбавлення волі - звільнити.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 місяців, призначене ОСОБА_3 – виконувати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у сумі 20516 грн. і моральну шкоду у сумі 60 000 грн., а всього 80 516 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» - 19360 грн. 18 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судової транспортно-трасологічної експертизи в сумі 1 733 грн. 20 коп.; судової авто-технічних експертиз в сумі 7427 грн. 40 коп., а всього 9 160 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

01.07.2017 року у денний час доби, при необмеженій видимості, приблизно в 19 годин, при сухому дорожньому покритті, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним легковим автомобілем НОМЕР_1, здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини по вул. Дачна у Київському районі м.Одеси, з боку вул.Гаршина в напрямку пров.Дачного, на якій організовано односторонній рух: по двом смугам руху в одному напрямку руху.

При під’їзді до регульованого перехрестя вул. Львівська – вул. Дачна, режим проїзду транспортних засобів через який на момент пригоди регулювався автоматичними світлофорами, що працювали в штатному режимі, ОСОБА_3 почав зменшувати швидкість руху керованого ним транспортного засобу шляхом робочого гальмування та в наступному в’їжджати на дане перехрестя.

В’їхавши на перехрестя, водій ОСОБА_3 перед зміною свого напрямку руху, а саме перед поворотом наліво, був неуважним і не слідкував за дорожньою обстановкою, не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не переконався у повній відсутності транспортних засобів, що здійснювали рух по попутній лівій смузі руху проїзної частини вул. Дачна, тобто зліва від нього, після чого із правої смуги свого напрямку руху проїзної частини вул. Дачна, почав виконувати маневр лівого повороту на проїзну частину вул. Львівська, не надавши переваги в русі автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, який здійснював рух по лівій смузі руху проїзної частини вул. Дачна, у попутному з автомобілем НОМЕР_1, прямому напрямку руху, зліва від нього, в результаті чого допустив з ним зіткнення.

В результаті зіткнення автомобіль НОМЕР_2 від удару змістився вліво по ходу його прямолінійного напрямку руху, після чого автомобіль НОМЕР_2 виїхав на тротуар, на перехресті, де передньою частиною кузова здійснив наїзд на перешкоду: залізний стовпчик і наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_5 і ОСОБА_9, які стояли в статичному положенні біля світлофорного об’єкту.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді обширної скальпованої рваної рани правої гомілки з частковим розтрощенням м’язів, яка супроводжувалась масивною зовнішньою кровотечею та геморагічно-травматичним шоком тяжкого ступеню, з якими був госпіталізований до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», а потім переведений до КУ «Одеський обласний клінічний медичний центр», та які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2445 від 30.10.2017, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №17-3812/4045 від 12.09.2017, у даний дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля НОМЕР_3 регламентувалися вимогами пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими перед поворотом ліворуч водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху у цьому напрямку.

Належним виконанням вимог пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, відмовившись від виконання маневру повороту ліворуч з правої смуги проїзної частини, водій автомобіля НОМЕР_3 мав технічну можливість не допустити умови виникнення ДТП: як зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, так і наступний виїзд автомобіля НОМЕР_2 на тротуар і його наїзд на пішоходів.

З моменту виникнення небезпеки для руху дії водія автомобіля НОМЕР_2 регламентувалися вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України: він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

По наданим слідством даним і даним відеозапису пригоди водій автомобіля НОМЕР_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем НОМЕР_3, наступному виїзду за межі проїзної частини і наїзду на пішоходів.

Дії водія автомобіля НОМЕР_3, які не відповідали вимогам пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку із зіткненням транспортних засобів, із виїздом автомобіля НОМЕР_2 за межі проїзної частини і його наїздом на пішоходів.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б), 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п. 2.3. ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1. ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.4. ПДР «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в’їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою».

Своїми діями ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити. Звільнити ОСОБА_3 від виконання додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 місяців. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. Так, в судовому засіданні на підставі досліджених дбказів було встановлено, що згідно посадової інструкції торговельного представника ТОВ «Бритіш Американ Тобакко Сейлз енд Маркетинг Україна», яким працює ОСОБА_3, його трудова діяльність тісно пов’язана з керуванням транспортним засобом. Наявність водійського посвідчення є безумовною умовою здійснення обвинуваченим своїх трудових обов’язків. Позбавлення його права керування транспортним засобом тягне за собою автоматичне звільнення з роботи.

Згідно довідки Львівського міського Центру зайнятості від 05.06.2018 року; дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_10, з 15 березня 2018 року зареєстрована в зазначеній установі як безробітна. Тобто, дружина та малолітня донька повністю перебувають на утриманні обвинуваченого. Судом задоволено позов потерпілого щодо стягнення з ОСОБА_3 чималої суми грошових коштів на відшкодування спричиненої вчиненим кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди.

Разом з тим, призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді права керувати транспортними засобами, яке автоматично потягне за собою звільнення обвинуваченого з роботи, не тільки поставить на межу виживання членів його родини, але й унеможливить виконання судового рішення в частині стягнення на користь потерпілої сторони витрат на медичне лікування та моральної шкоди.

Крім того, пунктом «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» регламентовано: звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших

покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є. особливо тяжким відповідно до статті' 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Тобто законодавець вказаною правовою нормою чітко визначив, що суд зобов’язаний звільнити особу, на яку розповсюджується дія вищевказаного Закону, як від основного, так і від додаткового покарання, однак судом першої інстанції вказані вимоги були проігноровані.

Також, жодним чином не оспорюючи розмір визначеної до стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, неможливо погодитись з призначеним судом до відшкодування розміром моральної шкоди.

Так, при визначенні моральної шкоди, судом не було враховано, що на утриманні у обвинуваченого знаходяться неповнолітня донька та дружина, дорожньо-транспортну пригоду він скоїв вперше, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, скоєне ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії необережних і, з огляду на обставини його скоєння, є нічим іншим, як випадковим збігом несприятливих обставин.

За таких обставин, на думку сторони захисту, розумною сумою до відшкодування моральної шкоди буде сума в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Заслухавши прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, адвоката та обвинуваченого, які просили апеляційну скаргу задовольнити, представника потерпілого та потерпілого, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні злочину, згоден з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив суду, що на період часу 01.07.2017 року він, перебуваючи у відпустці, з дозволу керівництва ТОВ «Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна», в якій він працював торгівельним представником, він користувався службовим автомобілем під час відпустки. На вказаному автомобілі 01.07.2018 року, знаходячись в м.Одесі у денний час доби керуючи службовим автомобілем НОМЕР_1, який належить ТОВ «ОТП Лізинг» він рухався по правій смузі дороги по вул. Дачна у Київському районі м.Одеси, де користуючись навігатором при під’їзді до перехрестя з вул. Львівська з якого встановив необхідний йому поворот ліворуч, тому він здійснив автомобілем маневр різко вліво, при цьому відчув удар в передню частину автомобіля зліва, де на перехресті автодороги відбулось зіткнення його автомобіля з автомобілем «Тойота», якого він не бачив. Автомобіль «Тойота» рухався в межах своєї смуги. Від зіткнення автомобіль «Тойота» по інерції виїхав на тротуар та врізався у стовп, де знаходився потерпілий, де відбувся наїзд на потерпілого. Після ДТП потерпілого забрала швидка медична допомога. Йому відомо, що потерпілому робили хірургічну операцію. Він спілкувався з мамою потерпілого, пропонував допомогти ліками, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував, суми відшкодування матеріальної шкоди з мамою потерпілого не обговорювали.

У скоєнні злочину щиро кається.

Також просить суд застосувати до нього дію Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки у нього на утриманні є малолітня дитина.

Крім визнання своє провини, вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується зібраними доказами по кримінальному провадженню, а саме:

-поясненнями в судовому засідання потерпілого ОСОБА_5, що 01.07.2017 року він повертався з моря зі своїм другом ОСОБА_9 В.І. На перехресті вул. Львівська – вул. Дачна вони зупинились біля дороги і знаходячись на тротуарі на пішохідній частині чекали зеленого сигналу світлофору. На дорозі обвинувачений, керуючи автомобілем «Пежо» здійснював лівий поворот, де відбулося зіткнення автомобіля обвинуваченого з автомобілем «Тойота», в результаті зіткнення двох автомобілів автомобіль «Тойота» виїхав на тротуар, де вони знаходились і спричинив йому тілесні ушкодження. В результаті отриманих травм від ДТП йому було зроблено хірургічну операцію, через місяць була зроблена друга хірургічна операція, також йому було зроблено пересадку шкіри, таким чином він тривалий час після цього знаходився на лікуванні у лікарні, потім він проходив курс реабілітації. Обвинувачений приходив до нього у лікарню і питав його як він себе почуває, розмовляв з його мамою. Обвинувачений не надав йому зовсім ніякої матеріальної допомоги, не підтримав його морально, всі матеріальні витрати на його лікування понесли його рідні.

-поясненнями законного представника потерпілого ОСОБА_5, що 01.07.2017 року їй зателефонували та повідомили, що її сина збила машина. Вона приїхала на місце ДТП, її син знаходився у кареті швидкої допомоги, у нього була сильна крововтрата, була рана, больовий шок, лікарі не могли зупинити кров. У лікарні сину зробили хірургічну операцію та перевели у реанімацію, де він знаходився 4 доби. Лікарі сказали, щоб вони сподівались на те, щоб не ампутували ногу. Син тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні після проведеної хірургічної операції. Через місяць сину зробили ще одну хірургічну операцію, після якої він ще один місяць знаходився у лікарні на стаціонарному лікуванні. Після виписки з лікарні її син з вини обвинуваченого ще цілий рік не навчався у школі, оскільки знаходився вдома, не міг відвідувати школу з вини обвинуваченого, протягом року проходив курс реабілітації, син до теперішнього часу не може стати на п’ятку, самі наслідки отриманих травм невідомі на сьогодняшній день, оскільки син остаточно не видужав, тому вона хвилюється за здоровья своєї дитини. З моменту скоєння ДТП до теперішнього часу обвинувачений добровільно не відшкодував їм заподіяну матеріальну шкоду, тому цивільний позов про стягнення матеріальної і моральної шкоди з обвинуваченого підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити.

-поясненнями свідка ОСОБА_9 , який підтвердив обставини ДТП, в результаті якого був скоєний наїзд автомобіля «Тойота» на потерпілого ОСОБА_5 та пояснив, що 01.07.2017 року близько 19 годин він разом із ОСОБА_5 стояли на перехресті вул..Дачній, чекали зеленого сигналу світлофора. Автомобіль «Тойота» зіткнувся з автомобілем «Пежо», у якого був включений лівий сигнал повороту, від чого «Тойота» в’їхала у стовп, наїхавши на потерпілого ОСОБА_5, чим було спричинені тілесні ушкодження. На місце викликали швидку медичну допомогу.

-поясненнями свідка ОСОБА_8, що 01.07.2017 року керував автомобілем «Тойота», рухався в сторону 16 ст. В.Фонтану. При проїзді до перехрестя з вул.Львівською він побачив автомобіль «Пежо» під керуванням обвинуваченого, який призупинився на перехресті, увімкнув лівий поворот і різко несподівано для нього повернув ліворуч, виїхавши на його смугу руху, внезапно для нього в’їхав в передню праву частину його автомобіля. Таким чином, обвинувачений допустив зіткнення двох автомобілів. В результаті такого зіткнення його автомобіль «Тойота» відкинуло на тротуар, де він з вини обвинуваченого врізався у стовп і одночасно

-

-наїхав на потерпілого. Після чого він викликав швидку допомогу. На зазначеній ділянці дороги поворот ліворуч заборонений.

-поясненнями свідка ОСОБА_11, що 01.07.2017 року вона знаходилась у автомобілі «Тойота» у якості пасажира на передньому пасажирському сидінні. Автомобіль «Тойота», в якому вона знаходилась, рухався з невеликою швидкістю у лівій смузі дороги, інших автомобілів перед їх автомобілем не було. Автомобіль «Пежо» рухався в тому ж напрямку, що й вони, тільки у правій смузі. На перехресті автодоріг з вул.Львівською автомобіль «Пежо» несподівано для водія «Тойоти» та для неї різко повернув ліворуч, виїхавши на їх смугу руху, де в’їхав в передню праву частину автомобіля «Тойота». Таким чином, обвинувачений допустив зіткнення двох автомобілів. В результаті такого зіткнення автомобіль «Тойота» відкинуло на тротуар, де він з вини обвинуваченого врізався у стовп і одночасно наїхав на потерпілого. Після чого ОСОБА_8 викликав швидку допомогу.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину, його вина доведена та підтверджується доказами, дослідженими судом:

-Витягом з ЄРДР від 02.07.2017 року;

-Протоколом огляду місця ДТП від 01.07.2017 року зі схемою ДТП та фото таблицями;

-Висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння №000907 від 02.07.2017 року, згідно якого у ОСОБА_3 ознак сп’яніння не виявлено;

-Висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння №000906 від 02.07.2017 року, згідно якого у ОСОБА_12 ознак сп’яніння не виявлено;

-Висновком №17-3007 від 26.07.2017 року судової транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобілів НОМЕР_2 і автомобілем НОМЕР_3 з фото таблицями та схемами, з якого вбачається, що спочатку автомобіль «Toyota» контактував своєю правою передньою частиною з лівою бічною частиною автомобіля «Peugeot» (у зоні його лівого крила) під кутом близько 20-30 градусів, при його відлічувані в плані проти ходу годинко вій стрільці від напрямку поздовжньої осі автомобіля «Toyota» до напрямку поздовжньої осі автомобіля «Peugeot». Зіткнення автомобілів «Toyota» і «Peugeot» мало місце в зоні розташування осипу грунту (позиції 3,7 на схемі ДТП);

-Висновком №17-3008 від 26.07.2017 року судової авто технічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля «Peugeot» з фото таблицями, з якого вбачається, що до моменту ДТП рульове керування автомобіля «Peugeot», його ходова частина дозволяли водієві керувати автомобілем, не мали несправностей, які б приводили до раптового для водія відведення автомобіля убік, або раптової втрати керованості транспортним засобом. До моменту ДТП робоча гальмова система автомобіля дозволяла знижувати швидкість транспортного засобу з відомої водію ефективністю, не мала несправностей, що приводять до раптової для водія відмови, раптового відведення убік при русі й гальмування;

-Висновком комплексної судової авто-технічної і відео технічної експертизи №17-3812/4045 від 12.09.2017 року, з якого вбачається, що у даний дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля НОМЕР_3 регламентувалися вимогами пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими перед поворотом ліворуч водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху у цьому напрямку.

Належним виконанням вимог пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, відмовившись від виконання маневру повороту ліворуч з правої смуги проїзної частини, водій автомобіля НОМЕР_3 мав технічну можливість не допустити умови виникнення ДТП: як зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, так і наступний виїзд автомобіля НОМЕР_2 на тротуар і його наїзд на пішоходів.

З моменту виникнення небезпеки для руху дії водія автомобіля НОМЕР_2 регламентувалися вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України: він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

По наданим слідством даним і даним відеозапису пригоди водій автомобіля НОМЕР_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем НОМЕР_3, наступному виїзду за межі проїзної частини і наїзду на пішоходів.

Дії водія автомобіля НОМЕР_3, які не відповідали вимогам пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку із зіткненням транспортних засобів, із виїздом автомобіля НОМЕР_2 за межі проїзної частини і його наїздом на пішоходів.

-Постановою про залучення речового доказу від 04.07.2017 року, з якого вбачається, що до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу долучений СД-диск з відеозаписом ДТП;

-Протоколом огляду речового доказу від 04.07.2017 року – відеозапису з фото таблицями;

-Постановою про залучення до кримінального провадження речових доказів від 03.07.20177 року - автомобіля НОМЕР_3 і автомобіля НОМЕР_2, які видані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 і ОСОБА_8;

-Відтвореним у судовому засіданні відеозаписом ДТП, яке мало місце 01.07.2017 року, з якого вбачається, що зазначеним відеозаписом зафіксовані та підтверджені в повному обсязі обставини ДТП, яке мало місце 01.07.2017 року з участю автомобіля НОМЕР_2 і автомобілем НОМЕР_3, що призвело до виїзду автомобіля «Toyota» за межі проїзної частини і наїзду на пішоходів.

На підставі досліджених судом доказів, які є належними, достовірними, допустимими і достатніми, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.286ч.2 КК України повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд врахував щире каяття обвинуваченого у скоєнні злочину, позитивні характеристики з місця проживання і роботи, що має на утриманні малолітню дитину.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суд має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, тому суд приходить до висновку, що з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів, необхідно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявив суду клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від відбування покарання.

Згідно свідоцтва про народження серія І-СГ №362461, виданого Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 05.04.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 являється батьком малолітньої дитини – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Дослідивши надані суду документи, враховуючи, що ОСОБА_3 являється батьком малолітньої дитини, скоїв необережний злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, раніше не судимий, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році» в редакції закону від 06.09.2017 року, тому на підставі ст.1 п. «В», ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягає звільненню від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та зміні не підлягає.

Дослідивши доводи адвоката, матеріали справи судова колегія з урахуванням конкретних обставин справи вважає, що виходячи з принципу розумності, зваженості та справедливості обвинуваченому правильно призначена міра покарання у вигляді позбавлення волі, так як він скоїв тяжкий злочин.

Доводи захисника викладені в апеляційній скарзі колегія суддів ретельно перевірила і не змогла з ними погодитись.

Всі доводи захисника построєні на тому, що всі докази які покладені в обґрунтування вироку є то що вони здобуті з суттєвим порушенням конституційних прав обвинуваченого. При перевірці даних обставин, ні суд першої інстанції, ні апеляційна інстанція таких порушень не встановила.

Не змогла колегія погодитись з посиланням захисника, про чрезмірно сурове покарання обвинуваченому, так як суд першої інстанції не привів ні одного, що обтяжує покарання обставину.

Згідно постанови Верховного Суду выд 17 травня 2018 року по справі № 492/884/16-к провадження № 51-1919 км18 щодо доцільності звільнення особи від відбування покарання, по аналогічній справі, взяв до уваги конкретні обставини кримінального провадження та відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування амністії в Україні» застосував часткову амністію та звільнив обвинуваченого тільки від основного покарання.

При даних обставинах коли обвинувачений не прийняв ніяких мір для усунення наслідків скоєного злочину, не вніс не копійки на відшкодування колегія суддів не вбачає підстав для застосування амністії і в відношенні додаткового покарання в виді позбавлення прав керувати транспортними засобами.

При таких обставинах колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни вироку і приходить до думки в необґрунтованості апеляції захисника та потерпілої .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2018 року відносно ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України – залишити без зміни.

Ухвала може бути оскарженою в касаційному порядку у строк 3 місяці.

Судді: Потанін О.О. Мандрик В.О. Грідіна Н.В.

З оригіналом згідно суддя: О.О.Потанін