Рішення № 77338965, 23.10.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/3148/18

Номер провадження 2/229/878/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Петрова Є.В.,

при секретарі Цукаревій К.А. ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Дружківської міської ради Донецької області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

У позові вказала, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Дружківської міської ради від 15 березня 1985 року вона є власником будинку АДРЕСА_2. Разом із нею в будинку зареєстровані її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та онука ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Але фактично відповідач не проживає в її будинку з 14.10.2014 року, онука не проживала ніколи, особистих їх речей в будинку немає, за комунальні послуги не сплачують, знятися з реєстрації самостійно відповідач не бажає. Позивачка оплачує комунальні послуги, які нараховуються по кількості осіб зареєстрованих в будинку, тобто і за відповідача і за його дочку . Реєстрація відповідача з його дитиною в її будинку перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися ним на свій розсуд, отримати субсидію.

Просить визнати відповідача ОСОБА_4 та його дочку ОСОБА_3 Костянтинфвну такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_2.

В судове засідання, позивачка не з'явилася, проте надала заяву слухати позов за її відсутності, наполягає на позові, просить його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив із запереченнями на позов і заяву про розгляд справи без його участі не надав.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Дружківської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали до суду рішення, згідно з яким рекомендують суду залишити малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22,23,24).

З огляду на це, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд розглядає справу, керуючись вказаною нормою закону, а не ст. ст. 71,72 ЖК України, оскільки житло позивачки є і було на період проживання відповідача приватним.

Суд встановив, що позивачка являється власницею будинку АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, яке видане виконавчим комітетом Дружківської міської ради 15 березня 1985 року на підставі рішення №791 та записано в реєстрову книгу № 31 за №7990 Костянтинівським міським бюро технічної інвентаризації /а.с.6/.

За адресою спірного будинку, крім позивачки ОСОБА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 11,15 /.

Позивачка зазначила в позові, що ОСОБА_2 є її сином, а ОСОБА_3 онукою.

З 14 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_2, а його донька ОСОБА_3, з моменту народження не проживають в будинку, не несуть витрат на його утримання, не сплачують комунальні платежі. Ніхто перешкод відповідачу та його доньці у користуванні житлом не чинив. Факт непроживання відповідача та його дитини підтверджується актом від 10 липня 2018 року, складеним головою теркомітету мікрорайону 18 в присутності сусідів / а. с.10 /.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 з 01 серпня 2014 року фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Що стосується прав малолітньої ОСОБА_3, то суд вважає, що в разі визнання малолітньої ОСОБА_3, такою що втратила право користування будинком АДРЕСА_2 права не будуть порушені, оскільки її місце проживання визначено її батьками і вона має право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150,156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

За матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 не є власниками спірного нерухомого майна, відсутні в будинку понад один рік без поважних причин, що порушує права власника житла, яка на законних підставах може вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, оскільки будь-яких інших домовленостей між ними не існує.

Таким чином, суд вважає, що позов про визнання відповідача ОСОБА_2 та його малолітньої дитини ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житлом, а саме будинком АДРЕСА_2, доведений і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати по сплаті судового збору понесені позивачкою підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 10-13,76-80, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Дружківської міської ради Донецької області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дружківка Донецької області, Україна, РНОКПП НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дружківка Донецької області, Україна, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридяти днів після проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2018 року.

Суддя: Є. В. Петров