Ухвала суду № 77338256, 22.10.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11020/18

2-з/357/98/18

У Х В А Л А

22 жовтня 2018 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Л. М. розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 (паспорт серії СМ 038934, РНОКПП:НОМЕР_1, адреса реєстрації та проживання: 09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, вул. Корольова, 12) про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ТОВ «Кей-Колект» про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на житловий будинок загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м. який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Трушки, вул. Корольова, буд.12, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення сторін у первинний стан шляхом поновлення права власності на зазначене домоволодіння за ОСОБА_1.

19 жовтня 2018 року канцелярією суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони відчуження на житловий будинок загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м. який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Трушки, вул. Корольова, буд.12. та на земельну ділянку площею 0,1038 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3220487401:01:011:0005, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Трушки, вул. Корольова, буд.12. Заява мотивована тим, що існує ризик невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач будучи власником спірного майна, може в будь-який момент його відчужити. Подана заява за формою та змістом відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.

Оглянувши подану заяву, суд вказує на таке.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

За ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; іншими заходами.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз»яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

В даному випадку, між сторонами існує спір щодо правомірності переведення прав власника спірного майна із ОСОБА_1 на ТОВ «Кей-Колект». Правомірність таких дій відповідача і є предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд вважає, що з метою забезпечення балансу прав усіх учасників судового процесу, суд вважає за доцільне та необхідне забезпечити позов у запропонований позивачкою спосіб. Зазначені заходи покликані виключить можливість переходу права власності на спірне нерухоме майно від відповідача до третіх осіб та забезпечити реальне виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення, суд вказує на таке.

Зустрічне забезпечення – по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків (частина 1 статті 154 ЦПК України).

Суд самостійно оцінює необхідність надання зустрічного забезпечення. Вирішення питання про зустрічне забезпечення має диспозитивний характер.

Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов’язком, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, в якій наведено випадки, коли суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення.

Так, відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України, суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним записом у паспорті позивачки серії СМ №038934.

Суд не володіє доказами того, що майновий стан позивачки або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

В зв’язку з цим, у суду не виникає обов’язок застосовувати зустрічне забезпечення.

В даному випадку, накладення арешту на нерухоме майно та заборона його відчуження на час розгляду справи судом, не тягнуть за собою збитків для відповідача, тому суд не вбачає необхідності в застосуванні зустрічного забезпечення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.149 -154 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву позивачки ОСОБА_1 (паспорт серії СМ 038934, РНОКПП:НОМЕР_1, адреса реєстрації та проживання: 09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, вул. Корольова, 12) про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт та заборону відчуження на житловий будинок загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м. який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Трушки, вул. Корольова, буд.12..

Накласти арешт та заборону відчуження на земельну ділянку площею 0,1038 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3220487401:01:011:0005, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, вул. Корольова, буд.12, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», (код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69).

Копію ухвали направити для належного виконання до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Ухвала про забезпечення позову підлягає до негайного виконання.

Роз’яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_3