Ухвала суду № 77333753, 24.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________

Справа № 520/15670/18

Провадження № 2-о/520/491/18

УХВАЛА

24.10.2018

Суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: 65121, АДРЕСА_1) про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з заявою, в порядку окремого провадження, в якій просить суд визнати недостовірною та спростувати інформацію про неї - ОСОБА_2 та про Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ОСОБА_3 Пей» ( ТОВ «ФК ОСОБА_3»). Код ЄДРПОУ 39010283, розповсюджену 22 березня 2017року в статті під назвою «Насиров прикрыл свой новый бизнес лауреаткой ОСОБА_2» в мережі Інтернет на веб-сторінці http://ilife-news.com/46028-nasirov-prikryl-svoy-novyv-biznes-laureatkoy-shevcovuy.html веб-сайту http://ilife-news.com/, зокрема, наступний текст:

«Насиров прикрыл свой новый бизнес лауреаткой ОСОБА_2»;

«В частности, глава ГФС добился того, чтобы еще в начале января Национальный банк Украины зарегистрировал новую внутригосударственную платежную систему «Лео»»;

«Помимо формальностей, отдельное внимание Насиров уделил репутации своего новосозданного детища, заручившись поддержкой некой ОСОБА_4, более известной как ОСОБА_5»;

«ОСОБА_4, а также ОСОБА_6, ранее занимавший должность директора ООО «Фаст Пей», являются учредителяліи ООО «Инвест Пей»»;

«В свою очередь «Инвест Пей» владеет ООО «Финансовая компания Леогейминг Пей» - платежной организацией системы Насирова «Лео»»;

«Но «изюминка», однако, не в этом. Главная сильная сторона платежной системы «Лео» - это, бесспорно, ОСОБА_4, …».

Суддя, проаналізувавши матеріали заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, вважає за необхідне відмовити у її прийнятті, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998р.), у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування в порядку окремого провадження, ОСОБА_2 посилається на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію невідома, а відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому, недостовірної вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких узагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.

Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить його честь, гідність і ділову репутацію.

Якщо говорити про поширення негативної інформації в мережі інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім’я) зобов’язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві (ст. 119 ЦК України).

Якщо ж автор поширеної інформації невідомий, або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація носить анонімний характер і доступ на сайт є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до Закону України «Про телекомунікації», доменне ім’я – позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

Дані про доменне ім’я, якщо до нього підключено діючий в мережі Інтернет веб-сайт, мають містити ІР адреси веб-хостингу – дані про провайдера на серверах якого розміщено сторінки веб-сайту. Знаючи назву та адресу провайдера, можна звернутись до нього або з адвокатським запитом, або, якщо він ігнорує адвокатський запит, витребувати інформацію про його клієнта – замовника послуги хостингу через суд.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_2 просить суд визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка поширена в мережі інтернет на веб-сторінці http://ilife-news.com/46028-nasirov-prikryl-svoy-novyv-biznes-laureatkoy-shevcovuy.html веб-сайту http://ilife-news.com/.

Тобто, у даному випадку, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Заявниця - ОСОБА_2 зазначає про те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію невідома, тобто автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайту встановити неможливо.

Однак, з довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацію про його встановлення, яка додана до заяви вбачається, що з метою встановлення власника веб-сайту: http://ilife-news.com/ можливо витребувати відповідно до законодавства: дані про реєстратора доменного імені ilife-news.com – у реєстратора цього доменного імені – REG.RU LLC (Росія); дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту http://ilife-news.com/ на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет – у хостинг-провайдера цього веб-сайту – Storm Systems LLC (Росія); дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: http://ilife-news.com/ у мержі Інтернет – у реєстранта доменного імені ilife-news.com та/або отримувача послуг хостингу.

Таким чином, ОСОБА_2 може встановити власника веб-сайту: http://ilife-news.com/, звернувшись до хостинг-провайдера цього веб-сайту, яким є Storm Systems LLC (Росія), з відповідним запитом.

Доказів такого звернення або доказів відмови у наданні такої інформації ОСОБА_2 до заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування надано не було.

З урахуванням викладеного, посилання ОСОБА_2 на неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію та звернення до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, є передчасними, та спростовуються документами, доданими до заяви.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та положення Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суддя вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 у прийнятті заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування до розгляду в порядку окремого провадження.

Керуючись ст. 234, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя, –

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: 65121, АДРЕСА_1) у прийнятті заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування до розгляду в порядку окремого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвалу складено 24.10.2018року.

Суддя Петренко В. С.