Рішення № 77333279, 24.10.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/458/18

Провадження № 2/172/343/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Битяка І.Г.

за участі: секретаря судового засідання – Глушко О.М.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача 1 – ОСОБА_3

представника відповідача 2 – ОСОБА_4

представника третьої особи – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області третя особа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення земельної частки в натурі, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 07 вересня 1993 року його було прийнято в члени колгоспу імені Леніна, а з 25.05.1994 по 14.05.1996 року він проходив військову службу в армії. 20.07.1996 року після закінчення служби він знову був прийнятий на роботу в колгосп. Під час розпаювання земель він як член КСП не був включений у список громадян, які мають право на отримання земельної частки (паю), а після виходу з КСП у 1996 році не отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Про порушення свого права він дізнався лише в 2017 році. Просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 3,94 умовних кадастрових гектарів вартістю 138 019,14 грн. та зобов’язати відповідний державний орган виділити дану земельну частку (пай) на місцевості.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Пояснив, що йому було відомо про розпаювання земель ще у 1997 році, але він не цікавився цим до 2017 року.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, наполягала на його задоволенні. Пояснила, що оскільки процес паювання розпочався з моменту набрання Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року законної сили, то позивач має право на земельну ділянку (пай) так як працював у цей час у КСП. Невнесення його до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю не може позбавити його права на земельну ділянку.

Представник відповідача-1 ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що всі землі, що були надані у колективну власність КСП імені Леніна вже розпайовані та вільних земель селищна рада не має. Оскільки у позивача відсутній сертифікат про право на земельну частку (пай) то він не має на неї права.

Представник відповідача-2 ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши відзив на позовну заяву. Пояснив, що так як позивач на момент передачі земель у колективну власність КСП імені Леніна, а саме 10.02.97 вже не був його членом, а тому правомірно не включений до списку громадян – членів КСП, які мають право на земельну частку (пай) і не має сертифіката про право на земельну частку (пай) то він не має права на земельну частку.

Представник ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши пояснення по суті справи.

Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

В судовому засіданні встановлено, що 01 вересня 1993 року позивача було прийнято в члени колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна слюсарем ферми № 1. З 20 липня 1996 по 26 вересня 1996 року ОСОБА_1 працював в КСП ім. Леніна та був звільнений за власним бажанням, що підтверджено даними, внесеними до трудової книжки позивача.

З архівної довідки, виданої Васильківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області від 19.03.2018 року встановлено, що позивача було прийнято до членів колгоспу імені Леніна (протокол № 14 засідання правління колгоспу від 07 вересня 1993) та згідно з протоколом засідання правління колгоспу імені Леніна від 13.11.1996 року № 11 його звільнено з господарства на підставі поданої ним заяви.

На підставі рішення Васильківської селищної ради народних депутатів від 27.07.1995 року

№ 106 колективному сільськогосподарському підприємству імені Леніна видано державний акт на право колективної власності на землю площею 7 392,4 г, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 10.02.1997 року за № 1.

Відповідно до п. 2 указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року

№ 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 5 вказаного указу визначено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Таким чином судом встановлено, що позивач на дату видачі КСП імені Леніна державного акта на право колективної власності на землю, тобто станом на 10 лютого 1997 року, не був членом цього КСП, так як звільнився з підприємства 26 вересня 1996 року і в списки його членів, які додаються до державного акта на право колективної власності та мають право на сертифікат за земельну частку (пай), включений не був правомірно.

З інформації Відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.03.2018 року видно та підтверджено представником відповідача-1 у судовому засіданні, що на даний час всі землі, які підлягали паюванню, в тому числі і землі бувшого КСП імені Леніна, розпайовані.

Таким чином, слід виходити з того, що всі особи, які на час паювання землі КСП імені Леніна мали право на земельну частку (пай) як члени КСП (в тому числі й пенсіонери, які залишились членами КСП), які були включені до списку, долученого до виданого КСП державного акту на право колективної власності на землю, отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), так як не витребувані сертифікати на право на земельну частку (пай) відсутні.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено самими позивачем сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримував.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 Верховний Суд України роз’яснив судам, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Однак суд враховує, що ОСОБА_1 не міг бути внесений до вказаного списку так як на момент передачі землі вже не був членом КСП.

Виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 22, 23 Земельного Кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року з наступними змінами і доповненнями ) та указу президента України від 08.08.1995 року № 720/95 особа набуває права на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю та одержання КСП цього акта.

З огляду на таке, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Таким чином, спірні правовідносини щодо права на земельну частку (пай) виникли з часу отримання КСП імені Леніна державного акта на право колективної власності на землю 10 лютого 1997 року.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вимог статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у Передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінивши усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Оскільки необґрунтованість позовних вимог є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, то суд у даній справі не розглядає питання пропуску та поновлення строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області третя особа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення земельної частки в натурі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Битяк