Постанова № 77331434, 24.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2420/17

Провадження № 22-ц/772/2040/2018

Категорія: 49

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 рокуСправа № 128/2420/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів: Кучевського П.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом : ОСОБА_3.

відповідач за первісним позовом : ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу незаконним, недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 серпня 2018 року, постановлену у складі судді Бондаренко О. І., дата складання повного тексту ухвали 28 серпня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року відкрито провадження у справі / а.с. 12 /.

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання шлюбу незаконним, недійсним.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 січня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу незаконним, недійсним об'єднано в одне провадження з первісним позовом /а.с. 49/.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня вручення позивачу копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що провадження у справі за первинним позовом було відкрито з порушенням статті 175 ЦПК України, оскільки позовна заява подана та підписана не позивачем ОСОБА_3, як зазначено в позовній заяві, а представником за довіреністю ОСОБА_5.

Копію вказаної ухвали суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 отримав 30.03.2018 року /а.с. 90 /.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України, продовжено розгляд цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу незаконним, недійсним /а.с. 114-116 /.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на виконання ухвали суду від 30 березня 2018 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_5 17 квітня 2018 року надано суду уточнену позовну заяву про розірвання шлюбу від імені ОСОБА_3. Підпис ОСОБА_3 в даній уточненій позовній заяві 11 квітня 2018 року засвідчено Першим секретарем з консульських питань Посольства України в Державі Ізраїль. Також представником надано акт приймання - передачі наданих послуг між ним та ОСОБА_3 від 01 лютого 2018 року. Проте, підпис ОСОБА_3 на уточненій позовній заяві повинен бути засвідчений консулом, як то передбачає стаття 44 Указу Президента «Про Консульський статут України», підпункт 6 пункту 1.2 Положення «Про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних та консульських установ України», а не Першим секретарем з консульських питань Посольства України у Державі Ізраїль, що в свою чергу свідчить про невиконання вимог ухвали суду від 30 березня 2018 року.

Також суд зазначив, що суд не має права без присутності особисто ОСОБА_3 в судовому засіданні розглядати справу і приймати по ній рішення, оскільки Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях викладених у пункті 15 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував те, що відповідно до пункту 1.2. Положення про вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 року № 142/5/310 вчинення нотаріальних дій покладається на консульських посадових осіб, які працюють в дипломатичних представництвах та консульських установах України. Таким чином, підпис ОСОБА_3 в наданій уточненій позовній заяві, який посвідчений Першим секретарем з консульських питань Посольства України в Державі Ізраїль посвідчено у відповідності до порядку, передбаченого чинним законодавством України.

Враховуючи положення частини першої статті 115, статей 106, 107 СК України сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх лише під час реєстрації розірвання шлюбу в державному органі РАЦС (отримання свідоцтва про розірвання шлюбу та отримання відповідного запису в паспорті громадянина про розірвання шлюбу), а не під час судового розгляду справи.

Також зазначає, що провадження по даній справі відкрито 21 вересня 2017 року, однак станом на вересень 2018 року підготовче судове засідання всупереч статей 197, 198, 200 ЦПК України не закрито та справу до судового розгляду по суті не призначено, що свідчить по порушення вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині справедливого і публічного розгляду справи упродовж розумного строку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

17 жовтня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшла заява вх. № 10000 ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, про розгляд справи у відсутності позивача за первісним позовом та її представника.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту восьмого пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Залишаючи первісний позов без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки провадження у справі за первісним позовом про розвівання шлюбу відкрито помилково, так як позов підписано не ОСОБА_3, а її представником ОСОБА_5, відтак ухвалою суду позов залишено без руху. При цьому, судом враховано, що підпис ОСОБА_3 на уточненій позовній заяві повинен бути засвідчений консулом, а не Першим секретарем з консульських питань Посольства України у Державі Ізраїль, що в свою чергу свідчить про невиконання вимог ухвали суду від 30 березня 2018 року.

Разом з тим, зазначений висновок суду колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Згідно з частиною першою статі 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

За змістом частини першої, другої статті 64 ЦПК України, в редакції чинній на час подання первісного позову, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

За таких обставин, процесуальне законодавство не містить обмежень імперативного характеру щодо застосування інституту представництва під час звернення до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Крім цього, відповідно до статті 115 СК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду, яке набрало законної сили, і надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Отже, на даний час існує певна процедура державної реєстрації розірвання шлюбу за рішенням суду, яка не потребує подальшої участі у цьому питанні колишнього подружжя.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що ані нова, ані попередня редакція вказаної статті не вимагала особистої подачі одним із подружжя до суду заяви про розірвання шлюбу.

Також колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що відповідно до пункту 1.2. Положення про вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 року № 142/5/310, вчинення нотаріальних дій покладається на консульських посадових осіб, які працюють в дипломатичних представництвах та консульських установах України. Таким чином, підпис ОСОБА_3 в наданій уточненій позовній заяві, який посвідчений Першим секретарем з консульських питань Посольства України в Державі Ізраїль посвідчено у відповідності до порядку, передбаченого чинним законодавством України.

З огляду на наведене, правових підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України в суду першої інстанції не було, а тому ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що уточнену позовну заяву про розірвання шлюбу ОСОБА_3 подано 11 квітня 2018 року, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постанови 27 серпня 2018 року, тобто більш як через чотири місця після усунення заявницею недоліків позовної заяви, що є порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи вищезазначене, оскільки місцевий суд постановляючи ухвалу допустив порушення норм процесуального права, що свідчить про її помилковість, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись підпунктом восьмим пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, статтею 141, частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 серпня 2018 року у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. О. Голота

Судді: П. В. Кучевський

В. П. Рибчинський