Ухвала суду № 77331334, 23.10.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26785/18

Провадження №1-кс/127/13976/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області Чернюк І.В., при секретарі Войтенко А.В., з участю прокурора Мазуренко В.С., підозрюваного ОСОБА_1, захисників Кальніченко В.А. та Новака Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області майора поліції Менюка С.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця с.Вища Кропивна, Немирівського району, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, освіта середня, раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області майор поліції Менюк С.О., 23.10.2018 року звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_5, та іншими невстановленими слідством особами, переслідуючи мету незаконного збагачення, 18.09.2018 перебуваючи у м. Тульчин Вінницької області, діючи умисно, створивши вигадану ситуацію, щодо розкрадання молочної продукції ОСОБА_6, який працює на посаді старшого комірника ТОВ «ФудДевелопмент», із погрозами насильства та заподіянням легких тілесних ушкоджень висловили ОСОБА_6, вимогу виплати їм грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, у якості відсотків від викраденого.

Так, 18.09.2018 близько 21:00, ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_5 та двома іншими невстановленими слідством особами чоловічої статі, знаходячись біля двору за місцем проживання ОСОБА_6, що за адресою: АДРЕСА_3 куди під'їхали на автомобілі марки «DaewooNexia», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, належному ОСОБА_5, посадивши ОСОБА_6, до салону вказаного автомобіля, виїхали на околицю села Ганопіль у напрямку смт. Кирнасівка, Тульчинського району Вінницької області.

Зупинившись неподалік автодороги сполученням Тульчин-Кирнасівка та вийшовши з автомобіля, невстановлена слідством особа за допомогою дерев'яної палиці та бити нанесла ОСОБА_6, удари по верхніх та нижніх кінцівок, область спини, спричинивши йому, згідно акту судово-медичного дослідження(обстеження) Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, №1158 від 27.09.2018 року, легкі тілесні ушкодження. У цей час ОСОБА_1, ОСОБА_5, та інша невстановлена слідством особа, будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом, висловлювали ОСОБА_6,погрози у разі несплати грошових коштів, які він сприйняв як реальні. Після обіцянки ОСОБА_6, про передачу коштів, останні відпустили потерпілого ОСОБА_6, до місця проживання.

Після цього, ОСОБА_6, 24 вересня 2018 року, розуміючи незаконність дій, вчинених відносно нього групою осіб на чолі з ОСОБА_1, приймаючи до уваги те, що вони мають відповідні зв'язки з кримінальним середовищем, у якому в свою чергу мають значний вплив, раніше судимі, остерігаючись подальшого насильства щодо себе та близьких родичів, звернувся із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, після 18.09.2018 систематично телефонував ОСОБА_6, на його мобільний телефон із вимогою надання грошових коштів під загрозою повторення незаконних дій відносно останнього.

ОСОБА_6, діючи під контролем працівників правоохоронних органів в ході проведення спеціального слідчого експерименту, погодився про зустріч з ОСОБА_1, з метою задоволення вимог групи осіб. Після цього, ОСОБА_6, отримавши кошти від працівників поліції та діючи під їхнім контролем, 19.10.2018 приблизно о 12 годині зустрівся з ОСОБА_1 у визначеному ним місці в дворі АДРЕСА_4. Під час зустрічі ОСОБА_6, задовільнив вимогу групи осіб на чолі з ОСОБА_1, та передав останньому грошові кошти у сумі 7000 гривень. При цьому, ОСОБА_1, висловив вимогу про передачу решти коштів в найкоротший строк.

У подальшому ОСОБА_6, діючи під контролем працівників правоохоронних органів в ході проведення спеціального слідчого експерименту, повторно погодився про зустріч з ОСОБА_1, з метою задоволення вимог групи осіб. Після цього, ОСОБА_6, отримавши кошти від працівників поліції та діючи під їхнім контролем, 21.10.2018 приблизно о 14 годині зустрівся з ОСОБА_1, у визначеному ним місці неподалік будинку № 7, що по вул. Європейській м. Тульчин Вінницької області. Під час зустрічі ОСОБА_6 задовільнив вимогу групи осіб на чолі з ОСОБА_1, та передав останньому грошові кошти у сумі 2500 гривень.

Після цього ОСОБА_1, та ОСОБА_5, були затримані працівниками поліції, що недало їм можливості довести свій злочинний умисел до кінця.

Враховуючи зібрані докази у кримінальному провадженні щодо вчинення ОСОБА_1, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, який набув значного суспільного резонансу, є тяжкими та за який йому загрожує покарання у виді позбавлення волі до семи років.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КК України існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з урахування того що вчинив тяжкий злочин, підозрюваний перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти дане кримінальне правопорушення, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначене свідчить про наявності достатніх підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу і неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники просили не обирати підозрюваному запобіжний захід пов'язаний із позбавленням волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження № 12018020000000380, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисників, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені 25.09.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020000000380 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 189 КК України.

22.10.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - обґрунтована.

У відповідності з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, крім того, підозрюваний не одружений, не працює, тобто не має постійного джерела прибутку, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_1 необхідно визначити заставу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395, 400 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області майора поліції Менюка С.О.- задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Визначити строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 19 грудня 2018 року до 14 год. 20 хв в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 19 грудня 2018 року.

Одночасно визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 147 280 ( сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят) гривень, які можуть бути внесені як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та не відлучатися із м.Тульчин Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_1 покладеного на нього обов'язку, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя