Рішення № 77330492, 16.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2018 року о/об 09 год. 45 хв.Справа № 0840/3846/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (69123, АДРЕСА_1)

до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.90; код ЄДРПОУ 37834773)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (надалі за текстом – позивачі) до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (надалі за текстом – відповідач, УДМС України в Запорізькій області), в якому позивачі просять суд: 1) визнати протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_3 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 26.06.1992 за №2503-ХХІ; 2) зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 26.06.1992 за №2503-ХХІ, без передачі будь-яких даних про дитину і її батьків до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

У позові, відповіді на відзив зазначено, що позивачі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідно до ч.1 ст.242 Цивільного кодексу України є її законними представниками. По досягненню дитиною 16-річного віку дитина та позивачі звернулись до Хортицького районного відділу у місті Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області (надалі – районний відділ ДМС), що є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби у Запорізькій області, із заявою від 30.04.2018 з проханням оформити і видати дитині ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. У заяві повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано право на паспорт-книжечку. Проте, районний відділ ДМС листом від 19.05.2018 за вих.№2315-С-4 відмовив у наданні дитині такого паспорта. Позивачі вважають, що такою відмовою відповідач грубо і безпідставно порушує законні права та інтереси дитини, сім'ї. З посиланням на приписи ст.10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» позивачі стверджують, що цей ОСОБА_5 вимагає від громадян особистого звернення та підпису на заяві про включення персональних даних до Реєстру та формування унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР). ОСОБА_5 передбачає отримання згоди людини на обробку її даних в ЄДДР. Таким чином, умови включення даних до ЄДДР не підпадають під визначення випадків, вказаних ст.32 Конституції України, за якими згода не вимагається, а навпаки, передбачають згоду людини на обробку її даних. Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» термін «згода» означає «добровільне волевиявлення за умови поінформованості». Отже, при ненаданні людиною згоди її персональні дані не повинні оброблятися. Рішенням Конституційного Суду України встановлено, що «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя» (20.01.2012, №2-рп/2012, Справа №1-9/2012). Наведені норми дають підстави для висновку, що документи Реєстру, передбачені Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», (зокрема паспорт - картка), можуть видаватися виключно на добровільній основі. Чинним нормативно-правовим актом, що регламентує оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, є прийнята відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» Постанова Верховної ОСОБА_4 України №2503-ХІІ від 26.06.1992 «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон». Відповідно до цього Положення «паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України» (п.1); «Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України» (п.3); «Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується» (п.8). Незважаючи на чинність нормативно-правових актів, що регламентують видачу паспорта-книжечки, і на відповідність їх Конституції України, (зокрема, нормам ст.ст.22, 32, 35), відповідачем було відмовлено дитині в отриманні такого паспорту. Мінімальною умовою для здійснення людиною будь-якого конституційного права всередині країни є наявність у неї внутрішнього паспорту. Штучне створення протиправних перешкод для отримання паспорта-книжечки та примушування до отримання паспорта виключно у формі картки з обов'язковими збором і обробкою конфіденційних даних, зокрема біометричних, і з присвоєнням людині цифрового/штрих-кодового ідентифікатора, що стає її персональними даними, є насильством над добровільним волевиявленням людини, яка усвідомлює духовний сенс такого кроку, є протиправним втручанням в особисте духовне життя людини, посягання на право на свободу віросповідання, закріплене у ст.35 Конституції України. Примушування людини до прийняття паспорта-картки є насильством над «переконаннями і світоглядом», що заборонено ст.3 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації».

Позивачі позовні вимоги підтримали.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що позивачі жодного разу не звертались до УДМС у Запорізькій області. Крім того, до повноважень структурних підрозділів УДМС України в Запорізькій області не входили та не входять оформлення та видача паспорта громадянина України (зразка 1994 року), зазначені функції раніше реалізовували територіальні підрозділи УДМС, на території Хортицького району м.Запоріжжя - це Хортицький РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області. Формування та збереження первинної облікової документації (заяв про видачу паспорта зразка 1994 року - або Форм №1) було передбачено тільки номенклатурою територіальних підрозділів. До того ж п.12 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, чітко визначав, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Позивачі зверталися 30.04.2018 до Хортицького РС УДМС України в Запорізькій області з заявою від ОСОБА_3 щодо оформлення паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки, щодо заборони збору і обробки персональних даних до ЄДДР, заборони присвоєння УНЗР, будь-якого ідентифікатора. На вказану заяву Хортицький РС УДМС України в Запорізькій області було надано відповідь від 19.05.2018 за вих.№2315-С-4, в якій повідомлено, що видача паспорта громадянина у формі книжечки неможлива враховуючи чинне законодавство та у зв'язку з тим, що такі бланки відсутні та взагалі не виготовляються. ОСОБА_1 21.06.2018 звернувся Державної міграційної служби України і листом від 25.06.2018 за вих.№КО-9952-18/4.1.2/3077-18 ДМС позивачеві роз'яснено нормативно-правовий акт, на підставі якого здійснюється оформлення та видача паспорта громадянина України. Посилання позивача на ч.2 ст.14 Закону України №5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», при вирішенні питання щодо можливості виготовлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року є недоречним. Відповідно до Закону України №5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (ч.4 ст.22), у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних, виготовляється паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Стосовно паспортів у формі книжечки (зразка 1994 року) слід зазначити таке. Відповідно до п.5 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1474-VIII, документи, видані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом строку, на який вони видані. Паспорт громадянина України (зразка 1994 року - у формі книжечки), згідно пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992, має необмежений термін дії. Відмова від біометричного паспорта громадянина України для осіб, які документуються паспортом вперше, чинним законодавством не передбачена, як і видача паспортів старого зразка. Як зазначалось вище, при отриманні першого паспорта, при необхідності обміну паспорта або відновлення замість втраченого чи викраденого паспорт громадянина України оформлюється виключно засобами Єдиного державного демографічного реєстру. Незважаючи на те, що Положення про паспорт, на який посилаються позивачі на сьогодні є чинним, усе ж насамперед варто зважати на те, що це – підзаконний нормативно-правовий акт, тоді як сфера правовідносин, у якій виник цей спір, врегульована Законом України №5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та урядовими постановами, прийнятими на підставі та на виконання цього Закону. Наразі в Україні існує тільки один чинний порядок оформлення паспорта громадянина України – паспорта громадянина України у формі картки («Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015). За умов же новоутворених правових колізій, спричинених рішенням Великої палати Верховного суду України (зразкова справа №806/3265/17), здійснення ідентифікації таких осіб відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», стане, на думку відповідача, неможливим.

Відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Позивачі зверталася 30.04.2018 до Хортицького РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області із заявою від ОСОБА_3 щодо оформлення паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки та заборони збору, обробки та передачі персональних даних до ЄДДР, заборони присвоєння УНЗР, будь-якого ідентифікатора.

На вказану заяву Хортицьким РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_3 надано відповідь від 19.05.2018 за вих.№2315-С-4, в якій зазначено, що: «… Хортицьким районним відділом у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області вдруге розглянута Ваша заява щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Повідомляю, Хортицький РВ не може видати паспорт громадянина України у вигляді книжки враховуючи чинне законодавство та оскільки такі бланки відсутні та взагалі не виготовляються … Хортицький районний відділ у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області діє лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. …».

21.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Державної міграційної служби України, яка листом від 25.06.2018 за вих.№КО-9952-18/4.1.2/3077-18 надала відповідь і роз'яснила нормативно-правові акти, на підставі яких здійснюється оформлення та видача паспорта громадянина України.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву УДМС України в Запорізькій області заперечує по суті спору.

Звідси, оскільки звернення ОСОБА_1, ОСОБА_3 Хортицьким РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області та Державною міграційною службою України не були вирішені позитивно, Хортицький РВ у м.Запоріжжі є структурним підрозділом УДМС України в Запорізькій області, а УДМС України в Запорізькій області входить до структури Державної міграційної служби України, то позивачі, на думку суду, могли звернутись з позовними вимогами до УДМС України в Запорізькій області.

Позивачами до суду надано Довідки ігумена Православного Свято-Георгієвського Храму ОСОБА_4 про те, що позивачі та їх син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є прихожанином цього Храму.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наведеного вище та через наступне.

1. Як зазначено у преамбулі Закону України №5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», цей ОСОБА_5 визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Відповідно до пп.«а» п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).

Відповідно до п.3 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого 26.06.1992 Постановою Верховної ОСОБА_4 України №2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

У той же час, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» установлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Як зазначено у п.2, п.3 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України», затвердженого 25.03.2015 постановою Кабінету Міністрів України №302, паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.

У п.6 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України», затвердженого 25.03.2015 постановою Кабінету Міністрів України №302, зазначено: «6. Обмін паспорта здійснюється у разі: … 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням)».

Відтак, на момент розгляду справи судом існують чинні нормативно-правові акти, які надають можливість відповідачу (який заперечує проти позовних вимог) видати ОСОБА_3 паспорту громадянина України зразка 1994 року (та припинити у зв’язку з цим спір у суді).

2. Надаючи правову оцінку доводам позивачів стосовно протиправного втручання в їх особисте духовне життя, посягання на право на свободу віросповідання, закріплене у ст.35 Конституції України суд виходить з того, що у ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зазначено, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Як зазначено у ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Звідси, позивачі, ОСОБА_3 можуть реалізовувати своє право на свободу совісті лише в межах, передбачених ст.35 Конституції України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» та інших нормативно-правових актів України.

У ст.8 «Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних», ратифікованій 06.07.2010 Законом України №2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; b) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції; …».

Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе (ч.4 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (ч.5 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Згідно п.5 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є: необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

Так, абз.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зазначена мета обробки персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі: ідентифікація особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.

Водночас, нормами права не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу – використання традиційних методів ідентифікації особи (за фотознімком у паспорті).

ОСОБА_5, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Оскільки Хортицький РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області (яким надано відповідь від 19.05.2018 за вих.№2315-С-4) є структурним підрозділом УДМС України в Запорізькій області та оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому і такі дії порушують основоположні права, свободи громадян, то вони визнаються протиправними.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Відтак, суд вважає, що права позивачів, ОСОБА_3 будуть поновлені, а інтереси захищеними якщо відповідача буде зобов’язано оформити та видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого 26.06.1992 Постановою Верховної ОСОБА_4 України №2503-ХІІ.

Водночас, позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача не передавати будь-які дані про дитину та її батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, не формувати (присвоювати) унікальний номер запису у Реєстрі, не відцифровувати підпис особи, образ обличчя, відбитки пальців рук і не використовувати будь-які засоби Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки при видачі ОСОБА_3 паспорта у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого 26.06.1992 Постановою Верховної ОСОБА_4 України №2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 у постанові по зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню. Доводи позивачів і відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.90; код ЄДРПОУ 37834773) у видачі ОСОБА_3 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого 26.06.1992 Постановою Верховної ОСОБА_4 України №2503-ХІІ.

Зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.90; код ЄДРПОУ 37834773) оформити та видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого 26.06.1992 Постановою Верховної ОСОБА_4 України №2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2018.

Суддя О.О. Прасов