Ухвала суду № 77330409, 19.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

19 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 0740/924/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Неміш Т.В.,

за участю:

позивача: ФОП ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: Начальник Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_3, представник - ОСОБА_4,

розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 КАС України проголошується вступна та резолютивна частини Ухвали. Повний текст Ухвали виготовлено та підписано 23 жовтня 2018 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови.

Представником позивача була подана до Закарпатського окружного адміністративного суду заява про забезпечення адміністративного позову, якою просить зупинити дію постанови начальника Управління Держпраці у Закарпатській області від 16.08.2018 року №ЗК/813/13/-11/2824109831-ТД-ФС-151 про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 20 774340,00 грн., до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі та зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - постанови начальника Управління Держпраці у Закарпатській області від 16.08.2018 року №ЗК/813/13/1/2824109831-ТД-ФС-151 про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 20 774340,00 грн.

Подана позовна заява мотивована тим, що позивач не погоджується з постановою відповідача про накладання штрафу від 16.08.2018 року і не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на нього штраф та на даний момент існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання.

Також, позивач зазначає, що представником відповідача, в судовому засіданні 12 жовтня 2018 року було повідомлено суд, що відповідач направив оскаржувану постанову до стягнення в органи ДВС, що свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

В заяві позивач вказує на те, що ні ст.34 Закону України “Про виконавче провадження”, ні вказаним законом в цілому, зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження їх у судовому порядку не передбачено.

Таким чином, примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам

Дослідивши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Стаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 153 КАС визначено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суть поданої позивачем заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Управління Держпраці у Закарпатській області від 16.08.2018 року №ЗК/813/13/-11/2824109831-ТД-ФС-151 на позивача накладено штраф у розмірі 20 774340,00 грн.

Вказана постанова позивачем не виконана та оскаржена до суду, оскільки позивач вважає її протиправною.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч.1 ст.26).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013р. № 509 “Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення” (далі – Порядок) визначено механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч. 2– 7 ст.53 Закону України “Про зайнятість населення”. Відповідно до п.11 вказаного Порядку не сплачені в добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Наведене дає підстави дійти висновку, що у зв'язку з невиконанням оскаржуваної постанови, таку буде звернено до примусового виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що у свою чергу, може призвести до стягнення суми штрафу у розмірі 20774340,00 грн. у примусовому порядку до вирішення питання правомірності постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 16.08.2018 року №ЗК/813/13/11/2824109831-ТД-ФС-151.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб (у даному випадку третьої особи) з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).

Оскільки, позивач на даний час оскаржує постанову № ЗК303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 16.08.2018 року про накладення штрафу у розмірі 20774340,00 грн., суд вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а саме: повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ним не дається правова оцінка, законності та правомірності прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, беручи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 150, 151, 248 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову – задовольнити частково.

Зупинити дію постанови начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_3 від 16.08.2018 року за № ЗК813/13-11/2824109831-ТД-ФС-151 про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 20774340 грн., до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №0740/924/18.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_5