Рішення № 77330329, 10.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 0640/3913/18

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника відповідача Наумчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати в повному обсязі прийняті Головним управлінням ДФС України у Житомирській області податкові повідомлення-рішення:

- від 02.05.2018 №0000447-00-0616 про визнання зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 3690,60 грн;

- від 02.05.2018 №0000448-00-0616 про визнання зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 6098,04 грн;

- від 02.05.2018 №0000446-00-0616 про визнання зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 216,96 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність в сфері лісопильного та стругального виробництва. Протягом 2017 року у приватній власності позивача перебували та використовувались в господарській діяльності нежитлові приміщення. Стверджує, що податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправним, у зв'язку з тим, що на підставі приписів п.п.266.2.2. п.266.2. ст.266 Податкового кодексу України вказані нежитлові приміщення (будівлі промисловості) не є об'єктом оподаткування.

Представник позивача 31.08.2018 подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем за основним видом діяльності лісопильне та стругальне виробництво (а.с.12-13).

Згідно витягу від 30.09.2008 №2817240 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення, складу за адресою: АДРЕСА_2.(а.с.14).

Згідно витягу від 26.03.2018 позивач є власником нежилого приміщення, складу за адресою АДРЕСА_2 (а.с.15).

Факт перебування у власності позивача 1/20 частини комплексу, нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 м.Овруч, Овруцький р-н, Житомирська обл. підтверджується витягом від 26.08.2011 (а.с.16).

Податковими повідомленнями-рішеннями від 02.05.2018 №0000447-00-0616, №0000448-00-0616, №0000446-00-0616 визначено суми зобов'язання за платежами по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с.9-11).

Вважаючи рішення податкового органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71-VIII), яким було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. А у "Прикінцевих положеннях" Закону N 71-VIII міститься пряма норма щодо введення цього Закону у дію з 01 січня 2015 року.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування).

Згідно з положеннями частини 5 статті 59 та частини 1 статті 73 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення та є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації не пізніш, як у 10-денний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, якщо ці акти не підлягають державній реєстрації.

Ставки по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено відповідно до рішення Овруцької міської ради Житомирської області від 03.02.2017 №730 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік по м. Овруч" в розмірі 0,38% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. метр бази оподаткування незалежно від місця розташування.

Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п.266.2.1. п.266.2. ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас абзацом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Податковий кодекс України не надає тлумачення терміну "будівлі промисловості", що використовується в п.п. "є" п.п.266.2.2. ст.266 ПК України.

В свою чергу норми статті 62 Господарського кодексу України визначають, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

З огляду на відсутність у Податковому кодексі України конкретизованого переліку нерухомого майна, що відноситься до будівель промисловості, та визначення поняття "промислове підприємство" податковий орган дійшов висновку про те, що у власності ОСОБА_2 є об'єкти нежитлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2461/17 зазначено, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази безпосереднього використання нежилих приміщень, що перебувають у власності ОСОБА_2 у господарських цілях.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено підстави для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки вказані виробничі приміщення не перебувають у власності підприємства та за законодавством України є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що використаний у ст.266 Податкового кодексу України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами різних галузь, а тому у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі.

З урахуванням відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, суд не розглядає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 24 жовтня 2018 року