Рішення № 77330267, 24.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 р. Справа№805/263/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабаш Г.П.,

при секретарі – Оголь В.К.

за участю

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю №91 від 01.06.2018 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 флот Донбасу” (ЄДРПОУ 32255274, пр. Адмірала Луніна, б. 89, м. Маріуполь, Донецька область) про стягнення з платника податків податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 флот Донбасу” про стягнення з платника податків податкового боргу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач має податковий борг, який виник внаслідок несплати грошового зобов’язання самостійно визначеного в податкових деклараціях з податку на нерухоме майно та плати землі на загальну суму 239 841,04 грн.

Проте, представником позивача до суду надано пояснення щодо описки в адміністративному позові саме в сумі стягнення податкового боргу. Відтак, представник позивача просив вважати вірною суму стягнення з відповідача 238 472,94 грн.

Виходячи з вищевикладеного, борг за ТОВ “ОСОБА_2 флот Донбасу” у розмірі 238 472,94 грн. утворився внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов`язання відповідно до податкових декларацій з плати за землю та нерухоме майно за 2017 рік, у тому числі з орендної плата з юридичних осіб у розмірі 136 031,45 грн., який виник з причин несплати грошових зобов`язань самостійно задекларованих у податкових деклараціях від 16.02.2017 року №9021201419 та податку на нерухоме майно у розмірі 102441,49 грн., який виник з причини несплати грошових зобов`язань самостійно задекларованих у податкових деклараціях від 16.02.2017 року №9021272402.

Позивач просив суд стягнути кошти за рахунків у банківських установах, які обслуговують ТОВ «ОСОБА_2 ДОНБАСУ» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 238 472,94 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року позовну заяву залишено без руху шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в сумі 1997,62 гривень.

Ухвалою суду від 26.01.2018 року позовну заяву разом з доданими до неї документами повернуто Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області до Донецького апеляційного адміністративного суду надано апеляційну скаргу на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2018 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2018 року залишено без змін.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області подано касаційну скаргу на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року.

Постановою Верховного суду від 20.06.2018 року по справі №805/263/18-а(К-/9901/48773/18) касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задоволено.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.08.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду оригіналу позовної заяви та доданих до неї документів, квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 26 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 17 жовтня 2018 року.

17 жовтня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24 жовтня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився.

Відповідачем до суду не надано відзиву на позовну заяву. Процесуальні документи були надіслані судом відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою визначеною у витягу з ЄДРПОУ: пр. Адмірала Луніна, б. 89, м. Маріуполь, Донецька область.

Відповідно ч.8 ст.126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

До суду повернувся конверт з відміткою за закінченням терміну зберігання. За таких обставин суд вважає, що виконав необхідні заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 флот Донбасу” перебуває на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, як платник податків за основним місцем обліку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Матеріалами справи встановлено, що до стягнення позивачем заявлено податковий борг на загальну суму 238 472,94 грн.: з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600) у сумі 136 031,45 грн. та з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) у сумі 102 441,49 грн.

Зазначений борг утворився внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов`язання відповідно до податкових декларацій з орендної сплати з юридичних осіб за податковою декларацією від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 02.03.2017 року на суму 15040,09 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.03.2017 року у сумі 15123,92 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.04.2017 року у сумі 15123,92 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.05.2017 року у сумі 15123,92 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.06.2017 року у сумі 15123,92 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.07.2017 року у сумі 15123,92 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.08.2017 року у сумі 15123,92 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.09.2017 року у сумі 15123,92 грн.; податкова декларація від 16.02.2017 року №9021201419 термін сплати 30.10.2017 року у сумі 15123,92 грн. та податкової декларації з податку на нерухоме майно від 16.02.2017 року №9021272402 термін сплати 29.04.2017 року у сумі 34146,29 грн.; податкової декларації від 16.02.2017 року №9021272402термін сплати 29.07.2017 року у сумі 34147,60 грн.; податкової декларації від 16.02.2017 року №9021272402 термін сплати 29.10.2017 року у сумі 34147,60 грн.

В матеріалах справи є договір оренди земельної ділянки укладений 17.05.2013 року з орендатором ТОВ «ОСОБА_2 Донбасу», орендодавець – Маріупольська міська рада. Термін договору – 10 (десять) років (з 16.04.2013 року до 16.04.2023 року).

19.03.2017 року ГУДФС у Донецькій області виставлено відповідачу податкову вимогу №3646-17, яка направлена поштою на податкову адресу відповідача проте повернуто з відміткою відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказана вимога відповідачем не оскаржувалась та не відкликалась.

Строки добровільної сплати податкових зобов’язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов’язань, не призвели до їх погашення.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов’язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, позивач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Тобто, на відповідача у справі покладений обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в визначеному порядку і встановлені строки.

Податковий борг – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Пунктом 14.1.137 орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно зі п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред’явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 флот Донбасу” (ЄДРПОУ 32255274, пр. Адмірала Луніна, б. 89, м. Маріуполь, Донецька область) про стягнення з платника податків податкового боргу - задовольнити.

Стягнути кошти за рахунків у банківських установах, які обслуговують ТОВ «ОСОБА_2 Донбасу» (ЄДРПОУ 32255274, пр. Адмірала Луніна, б. 89, м. Маріуполь, Донецька область) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 238 472,94 грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. ч. 5, 6 ст. 250 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.