Рішення № 77330122, 09.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 р. Справа№805/4114/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шинкарьової І.В.,

при секретарі: Заїченко Я.В.,

за участю:

представника позивача не з’явився,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства “БМД И КО” (адреса: 84100, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Торська, 39-а) до Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526) про визнання протиправним дії та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2 приватне підприємство “БМД И КО ”, звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області та просить суд:

1)Визнати протиправними дії відповідача з проведення камеральної перевірки, оформленої актом камеральної перевірки від 07 березня 2018 року;

2)Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року №0011824703, прийняте відповідачем, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 379 940,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що за результатами камеральної перевірки підприємства встановлено порушення пункту 200.4 ПК України, а саме неправомірно віднесено суми ПДВ у розмірі 759 881 грн. у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. МПП «БМД И КО» в податковій декларації з ПДВ за січень 2018 р. включено суми ПДВ в розмірі 759 881 у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, але відповідно до ІКП платника податковий борг з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди станом на 01 січня 2017 р. - не обліковується. При застосуванні штрафних санкцій враховано наявність ППР від 26 січня 2018 р. № НОМЕР_1 (прийняте ГУ ДФС України у Донецькій області, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 740 052,00 грн., з яких 493 368,00 грн. основне зобов'язання та 246 684,00 грн. штрафні санкції), та Акту від 12 січня 2018 р. № 14/05-99-47-03/20346597 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ МПП «БМД И КО» за листопад 2017 р.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначив, що камеральна перевірка була проведена незаконно, оскільки позивачем не подавалась заява на бюджетне відшкодування. Зазначив, що формування показників податкової звітності в декларації з ПДВ за січень 2018 року здійснено на підставі законно сформованого податкового кредиту та не призводить до будь-яких втрат бюджету. Позивач зазначає, що розмір штрафу визначається або від суми нарахованого податкового зобов’язання або від завищеної суми бюджетного відшкодування. За результатами перевірки контролюючим органом не здійснювалося донарахування податкового зобов’язань та не зменшувалась сума бюджетного відшкодування, оскільки підприємство не подавало відповідно заяву на бюджетне відшкодування.

Таким чином, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27 червня 2018 року відкрите провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

16 липня 2018 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що доводи позовної заяви є не обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. В обґрунтування такої позиції зазначив, що підприємством порушено норми вимог п. 200.4 ст. 200 ПКУ чим завищено суму від’ємного значення яку підприємство зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ у розмірі 759 881 грн. Вважає твердження позивача, щодо проведення камеральної перевірки виключно у разі заявлення платником суми ПДВ до відшкодування, є помилковими, посилаючись на приписи ст. 75 – 76 , ст. 200 ПК України.

25 вересня 2018 року представники сторін в судове засідання прибули.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_2 ПІДРИЄМСТВО «БМД И КО» - місце знаходження: Україна, 84100, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Торська, буд. 39-а. Зареєстроване платником податку на додану вартість 21 липня 1997 року, свідоцтво платника ПДВ від 21 липня 1997 року № 200321526, індивідуальний податковий номер – 203465905623.

Відповідач, Головне управління ДФС України у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо проведення камеральних перевірок щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та накладання штрафних санкцій у разі порушення відповідних термінів реєстрації.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, за січень 2017 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 200.4 ст.200 ПК України, а саме підприємством неправомірно віднесено суми ПДВ у розмірі 759 881 грн. у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 07 березня 2018 року №226 /05-99-47-03/20346597 та прийняте податкове повідомлення-рішення №0011824703 від 26 березня 2018 року яким визначено суму завищення від’ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 759881 грн., та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 379940,5 грн. (а.с. 14-17).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача з проведення камеральної перевірки, оформленої актом камеральної перевірки від 07 березня 2018 року №226 /05-99-47-03/20346597 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. (п.п. 75.1.1. п.75.1 ст.75 ПКУ).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з ст.. 76 ПКУ камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до ст..200.10. ст.. 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.11. ст..200 передбачено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від’ємного значення, сформованого за операціями:

Таким чином, ПК України визначені підстави проведення камеральних перевірок і це не тільки у разі подання платником податку заяви на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як то зазначає позивач. В акті перевірки зазначено що проводилась камеральна перевірка декларації, право на проведення такої перевірки передбачено ст..75, 76 ПКУ, посилання на які також мають місце в акті перевірки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що позивачем було відобразило в декларації від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного у сумі 1 260 366 грн., з яких зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ 759 881 грн., а також зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду 500 485 грн.). (а.с. 20) Під час перевірки було встановлено, у позивача був відсутній податковий борг з ПДВ в рахунок якого було спрямовано було 759 881 грн.. Дана обставина визнається сторонами.

Суд приймає довід позивача, що в цілому від'ємне значення в сумі 1 260 366 грн. контролюючим органом самостійно не зменшувалося. В акті перевірки від 07 березня 2018 р. відсутні посилання на будь-які інші порушення чинного законодавства, в т.ч. перевищення суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Підприємством не подавалось заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4,54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Розмір штрафу визначається або від суми нарахованого податкового зобов’язання або від завищеної суми бюджетного відшкодування .

Судом установлено, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом не здійснювалось донарахування податкових зобов’язань та не зменшувалась сума бюджетного відшкодування , оскільки підприємство не подавало відповідно заяву на бюджетне відшкодування та не претендувало на бюджетне відшкодування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесеного ним рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів адміністративної справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 200,00 грн. (арк.спр. 3), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Малого приватного підприємства “БМД И КО” (адреса: 84100, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Торська, 39-а) до Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526) про визнання протиправними дії відповідача з проведення камеральної перевірки, оформленої актом камеральної перевірки від 07 березня 2018 року; про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року №0011824703, прийняте відповідачем, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 379 940,50 грн. - частково задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року №0011824703, в частині застосування штрафних санкції в сумі 379 940,50 грн.

В інший частині вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 20346597, 84100, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї таганрозької дивізії, 114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Малого приватного підприємства “БМД И КО” (код ЄДРПОУ: 39406028, адреса: 84100, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Торська, 39-а) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Повний текст рішення підписано та виготовлено 19 жовтня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Шинкарьова І.В.