Рішення № 77329979, 23.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 р. Справа№0540/7208/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мозгової Н.А., розглянувши у (спрощеному) письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 “а”, до Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, про скасування розпорядження від 23 листопада 2017 року та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з уточненим адміністративним позовом, який прийнятий судом до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- скасувати розпорядження від 23 листопада 2017 року Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 грудня 2017 року;

- зобов'язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на рахунок, відкритий у ПАТ «Альфа Банк» з 01 грудня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Селидовському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Позивач вважає, що йому безпідставно припинена виплата пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, оскільки Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, однак на час припинення виплати пенсії не існувало таких підстав. Також, позивач посилався на статтю 46 Конституції України та статті 4, 5, 8, 47,49 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та просив скасувати розпорядження від 23 листопада 2017 року та зобов'язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на рахунок, відкритий у ПАТ «Альфа Банк» з 01 грудня 2017 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Селидовському об’єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, пенсія йому виплачувалась до листопада 2017 року включно. Однак, з 1 грудня 2017 року позивачу виплата пенсії призупинена, оскільки при зверненні до управління до заяви не надана довідка відповідно до “Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, та відсутнє рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат. Відповідач зазначив, що після надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови, буде поновлено виплату пенсії з місця її припинення.

Відповідач наголошував, що позивач у визначеному законодавством порядку не вжив заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не зміг отримувати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Відповідач вказує, що позивачем не надано до суду доказів, що він був позбавлений права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України. Також відповідач вважає, що права позивача порушені не були, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог варто відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування розпорядження від 23 листопада 2017 року та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення в справі за подання позову ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування розпорядження від 23 листопада 2017 року та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/7208/18-а та призначено засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 0540/7208/18-а.

23 серпня 2018 року позивачем через відділ діловодства та документообігу суду надано уточнену позовну заяву.

02 жовтня 2018 року від представника відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надано відзив на позовну заяву.

З’ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, отримує пенсію за віком, що не заперечується сторонами.

ОСОБА_1 30 травня 2016 року було знято з реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 – Двинська, будинок 69.

30 травня 2016 року ОСОБА_1 зареєструвався за адресою Донецька область, м. Селидове, вулиця Толбухіна, будинок 1 «а», про що свідчить копія паспорту позивача серія №ВТ07166. (а.с.13-14).

05 липня 2018 року позивач, звернувся до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою, в якій просив повідомити підстави припинення пенсії за віком ОСОБА_1 та надати належним чином засвідчену копію рішення при припинення виплату пенсії. (а.с.17).

Листом № 9280/02 від 16 липня 2018 року у відповідь на заяву відповідач повідомив ОСОБА_1, про те, що виплату пенсії припинено з 1 грудня 2017 року, оскільки позивач перебуває в управлінні на обліку як внутрішньо переміщена особа, так як та, що отримала місце реєстрації на території підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, а тому відповідно до Постанови КМУ № 365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» поновлення виплати пенсії можливо тільки після пред’явлення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови, буде поновлено виплату пенсії з місця її припинення.(а.с.18-19).

23 листопада 2017 року, Селидовське об’єднане управлінням Пенсійного фонду України Донецької області своїм розпорядженням припинило виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 грудня 2017 року. (а.с. 20).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з грудня 2017 року на підставі встановленого факту відсутності реєстрації позивача в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з серпня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Суд враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:

- нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;

- нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов’язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з грудня 2017 року.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування розпорядження від 23 листопада 2017 року та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, який не містить вимогу щодо визнання протиправною розпорядження від 23 листопада 2017 року Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, суд вважає за необхідне для повного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог в частині визнання протиправним індивідуального акта.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 90, 132, 139, 193, 242-244, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 “а”, до Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, про скасування розпорядження від 23 листопада 2017 року та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження від 23 листопада 2017 року Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 грудня 2017 року.

Зобов'язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на рахунок, відкритий у ПАТ «Альфа Банк» з 01 грудня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.