Рішення № 77329500, 23.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2018

Справа № 910/9929/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА"

Про

стягнення 95 174,90 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" було порушено зобов'язання щодо належного виконання умов договору оренди № 6189 від 28.04.2012 нерухомого майна, що належить до державної власності в частині здійснення сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/9929/18 від 01.08.2018 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишено без руху.

10.08.2018 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2018.

Враховуючи те, що суддя Спичак О.М., починаючи з 13.08.2018 по 27.08.2018 знаходився у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви здійснюється після виходу судді на роботу.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 54.

Однак, зазначене поштове відправлення 07.09.2018 повернулось на адресу Господарського суду м. Києва із поміткою працівника поштового відділення: “організація вибула”.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому відділенні відмітки про те, що адресата не знайдено, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.09.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" (орендар, відповідач) уклали договір оренди № 6189 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежилі приміщення(далі-майно) загальною площею 948,71 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 42 на 2-му, 11-му, 17-му та 21-му поверхах 24-поверхового будинку адміністративно-громадського призначення, що перебуває на балансі Національної телекомпанія України(далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2011 р. і становить 6 252 700,0 грн. без урахування ПДВ.

За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" свої обов’язки щодо оплати орендної плати в повному обсязі не виконало, у зв’язку із чим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за договором у сумі 84 657,47 грн.

У зв’язку із вищенаведеним Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до господарського суду із даною позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про стягнення 84 657,47 грн. основного боргу, 3 227,15 грн. нарахованої пені, 2 539,72 грн. штрафу та 4 750,56 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, відповідач своїми правами, передбаченими чинним законодавством України не скористався, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не наддав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, 28.04.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" (орендар, відповідач) уклали договір оренди № 6189 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежилі приміщення(далі-майно) загальною площею 91,65 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 42 на 2-му поверху 24-поверхового будинку адміністративно-громадського призначення, що перебуває на балансі Національної телекомпанія України(далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2011 р. і становить 578 977,35 грн. без урахування ПДВ.

В подальшому, сторонами змінювались істотні умови договору, такі як визначення загальної площі майна, яке передається в оренду; загальної вартості майна; суми орендної плати за базовий місяць, а також строк дії договору. Зазначені зміни відбувались шляхом підписання договорів про внесення змін до договору № 6189.

Так, договором № 6189/03 від 25.04.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6189 від 28.04.2012 було змінено п. 1.1 та п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 1.1 договору(з урахуванням змін), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежилі приміщення(далі-майно) загальною площею 948,71 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 42 на 2-му, 11-му, 17-му та 21-му поверхах 24-поверхового будинку адміністративно-громадського призначення, що перебуває на балансі Національної телекомпанія України(далі – балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2011 р. і становить 6 252 700,0 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору(з урахуванням змін), орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі-Методика розрахунку) становить без ПДВ за базовий місяць оренди: березень 2016р.: 16 573,25 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2016 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за 2016 рік.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору, нарахування ПДВ на суму орендної оплати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Сторони продовжили договір оренди № 6189 від 28.04.2012 на 2 роки, що діє з 28 квітня 2016 року до 28 квітня 2018 року включно.

Відповідно до п.п. 10.6.3 договору, чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Судом встановлено, що 05.04.2018 між сторонами досягнуто згоди щодо дострокового припинення дії договору оренди нерухомого майна № 6189 від 28.04.2012 з 31.03.2018. Зазначена домовленість закріплена у підписаному договорі № 6189/05 про припинення договору оренди нерухомого майна № 6189 від 28.04.2012.

31.03.2018 орендар повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно- предмет договору по акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна(копія наявна у матеріалах справи).

Враховуючи вищенаведені обставини, судом прийнято до уваги, що на момент подачі позовної заяви до суду договір оренди нерухомого майна № 6189 від 28.04.2012 є припиненим.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди нерухомого майна № 6189 від 28.04.2012, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що 28.04.2012 орендодавець передав у строкове платне користування об’єкт оренди (нежитлові приміщення площею 948,71 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 42 на 2-му, 11-му, 17-му та 21-му поверхах 24-поверхового будинку адміністративно-громадського призначення, що перебуває на балансі Національної телекомпанія України(далі–балансоутримувач)- копія акту наявна у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1 договору(з урахуванням змін), орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі-Методика розрахунку) становить без ПДВ за базовий місяць оренди: березень 2016р.: 16 573,25 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2016 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за 2016 рік.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору, нарахування ПДВ на суму орендної оплати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Судом встановлено, що за користування відповідачем об’єктом оренди за період з червня 2017 року по березень 2018 року позивачем було нараховано орендну плату у розмірі 92 944,10 грн., що відображено у розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви.

В свою чергу відповідач, свої зобов’язання щодо оплати орендної плати за зазначений період виконав частково, сплативши позивачу орендну плату у сумі 8 286,63 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж(п. 3.3. договору).

Враховуючи вищенаведене, станом на час звернення позивачем до суду із розглядуваним позовом наявна заборгованість відповідача перед позивачем становить 84 657,47 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати орендних платежів за користування об’єктом оренди за вказаний період.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору оренди нерухомого майна, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем орендної плати за договором за період з червня 2017 року по березень 2018 року настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства України та умови договору оренди, а також враховуючи, що відповідачем порушені істотні умови договору оренди, зокрема щодо сплати орендних платежів, та беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано тверджень позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості орендної плати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 84 657,47 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.7 та п. 38 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором оренди нерухомого майна № 6189 від 28.04.2012, керуючись п. 3.7 договору та п.3.8 нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 227,15 грн. та штраф у розмірі 2 539,72 грн.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов’язання, а саме його початок. Зокрема, умовами договору чітко передбачено, що орендна плата перераховується не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, у зв’язку із чим, прострочення починається з 11 числа кожного місяця, а не з 16, як визначає позивач.

Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем визначено невірно початок прострочення зобов'язання, тому Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву допущено помилку при здійсненні нарахуванні пені, а саме нарахування штрафної санкції поза межами 6 місячного строку з дати прострочення зобов’язання.

Проте, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд встановив, що сума, яка нормативно обгрунтована, значно більше ніж заявлено позивачем, однак, з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє заявлену до стягнення пеню у розмірі, визначеному Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, а саме у сумі 3 227,15 грн.

Також, здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу також підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати інфляційні втрати в сумі 4 750,56 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 Позовні вимоги задовольнити повністю .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" (місцезнаходження: 03151, м. Київ., пр-т Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 30019052 )на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву(місцезнаходження: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) 84 657,47 грн. основного боргу, 3 227,15 грн. пені, 2 539,72 грн. штрафу, 4 750,56 інфляційних втрат та 1 762,00 грн. судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.