Рішення № 77327068, 03.10.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5724/18

2/357/2498/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Тодосієнко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н від 12.11.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1 200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, позичальник умови договору не виконав, загальна сума заборгованості відповідача перед банком з нарахуванням процентів, пені станом на 30.04.2018 року становить 30 903 грн. 95 коп. Оскільки боржник ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання за договором, не дивлячись на неодноразові нагадування банку, то позивач просив суд стягнути з відповідача вказану вище суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк. У відзиві зазначив, що позов визнає частково в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 276 грн. 14 коп. Щодо сплати штрафних санкцій, вважає, що позивачу повинно бути відмовлено, оскільки він є військовослужбовцем і відповідно до пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачу, як військовослужбовцю, з початку і до закінчення особливого періоду не нараховуються: штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань перед підприємствам, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд задовольнити позов частково та надати розстрочку на виконання рішення суду .

Представник позивача, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, скористався своїм право надати відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач вказує на те, що ОСОБА_2 звернувся в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим і підписав Заяву №б/н від 12.11.2010 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, а заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Вказує на те, що твердження відповідача щодо неправомірності нарахування процентів, пені та штрафних санкцій не відповідає дійсності, оскільки за час дії особливого періоду банком здійснено перерахунок заборгованості та повернено нараховані відсотки, штрафні санкції та пеню. Решта заборгованості нарахована правомірно та підлягає сплаті, адже особливий період під час її нарахування не діяв. Однак, на даний час, відповідач належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, тому просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на відповідь на відзив позивача, однак через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити частково, з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 12.11.2010 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1 200 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою ОСОБА_2 щодо прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою» банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Одночасно п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткового рахунку та про здійсненні операції по картковим рахункам.

За ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що позивач в повному об’ємі виконав свої зобов’язання за вказаним кредитним договором та надав ОСОБА_2 кредит в сумі 1 200 грн. 00 коп.

Разом із тим, відповідач не повернув у повному обсязі отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 30.04.2018 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 30 903 грн. 95 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 1 199 грн. 00 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 24 757 грн. 14 коп., заборгованість за пенею та комісією – 3 000 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп.; штраф (процентна складова) – 1 447 грн. 81 коп.

Судом також встановлено, що відповідач з умовами кредитного договору від 12.11.2010 року був ознайомлений при його укладенні, підписав вказаний договір і отримав кредит в обумовленій кредитним договором сумі, але вищевказані умови кредитного договору порушив.

Разом із тим, за ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. ст. 526-527, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Пунктом 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є, окрім інших, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Відповідач ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині А 1126 Збройних Сил України, що підтверджується довідкою №1010/377 від 23.03.2015 року, виданою т.в.о. командира в/ч А 1126 полковником ОСОБА_3

Згідно Закону України від 15.01.2015 року №113-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності 20.01.2015 року, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року №15 становила 210 діб: з 20.01.2015 року по 22 серпня 2015 року.

Таким чином, станом на момент виникнення права на не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобовязань перед банком, а також процентів за користування кредитом, ОСОБА_2В був військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням серії УБД №086467, виданим 03.12.2015 року і мав таке право, що передбачене п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем виписки з карткового рахунку, останнім здійснено перерахунок заборгованості та повернено нараховані відсотки, штрафні санкції та пеня на час дії особливого періоду.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Всупереч зазначеному, відповідачем не надано доказів на підтвердження неправомірних нарахувань штрафних санкцій, пені за невиконання зобовязань перед банком, а також процентів за користування кредитом, а тому суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами заявлені заперечення, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.07.2018 року №Е.65.0.0.0/3-365676, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПРИВАТБАНК» 21.05.2018 року змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПРИВАТБАНК».

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.11.2010 року, яка станом на 30.04.2018 року становить 30 903 грн. 95 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 634, 1054 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії СК 809094, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 09100) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії СК 809094, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 09100) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.11.2010 року, що становить 30 903 грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії СК 809094, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 09100) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_4