Рішення № 77326996, 09.10.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2316/18

2/357/1533/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку спрощеного позовного провадження)

09 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Дубановська І. Д. ,

при секретарі – Огер О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року до суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Сбербанк», в якому товариство просило: стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року у розмірі 30 749,71 грн. та із ОСОБА_1 за договором № 26259000149553/980 про відкриття та обслуговування карткового рахунку – 54 366,80 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 112#00017149553 від 27.02.2012 року. З метою забезпечення виконання вказаного договору між ним і ОСОБА_2 укладений договір поруки № 112#00017149553/S-1 від 27.02.2012. Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_1, ОСОБА_2 не виконали, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30 749,71 грн., що складається із: заборгованості за кредитом – 6 794,10 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 5 908,84 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 12 165,64 грн. та заборгованості за пенею нарахованою на відсотки за користування кредитом – 5 781,13 грн.

В свою чергу між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року, який належним чином не виконується внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 54 366,80 грн., що складається із: заборгованості за кредитом – 18 054,94 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 21 643,76 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 9 298,29 грн. та заборгованості за пенею нарахованою на відсотки за користування кредитом – 5 369,81 грн.

Відповідачі заперечували проти позову.

Свої заперечення ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що позов поданий з пропуском позовної давності, а його вимоги не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору, а саме: банк скористався правом дострокової вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року, в зв’язку із чим його дію припинено 08.07.2015 року, а відсотки нараховані після цієї дати є незаконними. В свою чергу, заборгованість за договором № 26259000149553/980 про відкриття та обслуговування карткового рахунку не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити розмір чергових платежів.

Свої заперечення ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що порука припинена, оскільки позов поданий з пропуском шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

28.03.2018 року у справі відкрите провадження.

По справі призначались судові засідання.

Позивач бажання брати участь в судових засіданнях не виявив, про що звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

24.04.2018 року судове засідання відкладене у зв’язку із неявкою відповідачів.

25.05.2018 року судове засідання відкладене у зв’язку із задоволенням клопотання ОСОБА_1, який не отримав копії позовної заяви з додатками, відтак йому необхідний час для ознайомлення з ними.

02.07.2018 року судове засідання не відбулось у зв’язку із відпусткою судді.

18.07.2018 року судове засідання відкладене у зв’язку із неявкою представника позивача, якому було відмовлено у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, на час проведення судового засідання даних про отримання ним копії ухвали у суду не було.

20.08.2018 року суд проводив судове засідання за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника позивача, оскільки останній надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а ОСОБА_2 належним чином повідомлялась про розгляд справи, причини неявки не повідомила.

В судовому засіданні присутні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 надали пояснення, суд дослідив матеріали справи, після чого по справі оголошено перерву.

ОСОБА_1 пояснив, що жодних повідомлень про зміну процентної ставки не отримував, вважає, що в позові слід відмовити повністю на підставах викладених у відзиві на позов.

09.10.2018 року після перерви, суд проводив судове засідання за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника позивача, оскільки останній надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а ОСОБА_2 належним чином повідомлялась про розгляд справи, причини неявки не повідомила.

В судовому засіданні ОСОБА_1 додатково пояснив, що вимогу про дострокове повернення кредиту від банку не отримував, просив відмовити в позові, після чого суд видалився до нарадчої кімнати.

Із наданих суду пояснень та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи суд встановив наступне.

27.02.2012 року між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 Сбербанку Росії» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 112#00017149553.

За умовами вказаного договору сторони погодили, що: банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 19 700 грн., а позичальник зобов’язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови договору і своєчасно повернути кредит (п. 1.1); розмір процентів за користування кредитом складає 31 % річних (п. 1.2); позичальник зобов’язується щомісячно 27 числа, яке є розрахунковою датою, кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтентними платежами в сумі не менше 654,59 грн. відповідно до Графіку (п. 8.1); банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договорами забезпечення, у разі затримання позичальником щонайменше на один календарний місяць сплати частини кредиту, періодичність сплати якого передбачена цим договором, та/або процентів нарахованих за користування кредитом (пп. «а» п. 8.3); у разі, якщо банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов’язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника, в такій вимозі банк зазначає повну суму заборгованості, існуючої на дату відправлення вимоги, в зазначеній вимозі банк може також вимагати дострокового розірвання цього договору після повернення повної суми заборгованості за цим договором, у такому випадку цей договір вважається розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за цим договором (п. 8.4); позичальник, у разі отримання від банку письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, яка вказана в такій вимозі, зобов’язаний здійснити платежі на користь банку (при цьому строкові платежі – проценти, комісійні винагороди, пеня тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання такої вимоги (п. 8.5); за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором, позичальник зобов’язаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,2 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення будь-якого платежу, передбаченого цим договором (п. 10.1); за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором встановлюється позовна давність тривалість у три роки (п. 11.6); будь-які повідомлення, попередження та інший обмін інформацією між сторонами, що стосуються цього договору, незалежно від того, передбачені вони цим договором або ні, мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і доведені до відома іншої сторони кур’єром під розписку, рекомендованим або цінним листом (телеграмою) (п. 11.9).

27.02.2012 року між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 Сбербанку Росії» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк») та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 112#00017149553/S-1 від 27.02.2012.

За умовами вказаного договору сторони погодили, що: відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов’язання, які були невиконані боржником та які передбачені кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року (п. 2.1); боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, поручитель та боржник залишаються зобов’язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов’язання за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року не будуть виконані повністю (п. 4.1).

08.07.2015 року банком на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення-вимогу № 6394/7/26-2 в якій він вимагав дострокового повернення ним повної суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 07.07.2015 року складала 7 215,33 грн.

Згідно до наведеного банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ним за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року та виписки по особовим рахункам з 27.02.2012 року по 30.01.2018 року, ОСОБА_1 має заборгованість за період з 27.04.2015 року по 27.01.2018 року в розмірі 30 749,71 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 6 794,10 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 5 908,84 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 12 165,64 грн. та заборгованості за пенею нарахованою на відсотки за користування кредитом – 5 781,13 грн.

09.04.2013 року між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 Сбербанку Росії» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк») та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980.

За умовами вказаного договору сторони погодили, що: банк встановлює позичальнику відновлювальну кредитну лінію по рахунку строком на 2 роки в межах ліміту кредитної лінії, максимальний розмір якого на умовах цього договору може становити 250 000 грн., банк надає позичальнику на умовах цього договору в національній валюті України в межах ліміту кредитної лінії шляхом забезпечення можливості проведення позичальником операцій з використанням картки понад залишок власних коштів на рахунку, а позичальник зобов’язується повернути банку кредит не пізніше кінцевого строку дії ліміту кредитної лінії, а також сплачувати банку мінімальний платіж, проценти, комісії, штрафні санкції інші платежі передбачені цим договором (п. 2); протягом строку дії ліміту кредитної лінії позичальник зобов’язаний сплачувати банку щомісячно протягом 15 календарних днів (включно) з дати закінчення розрахункового періоду мінімальний платіж, який складається із сум: 8 % від розміру загальної суми боргу, суми простроченої заборгованості за будь-якими платежами позичальника перед банком по договору, суми нарахованих і несплачених станом на розрахункову дату процентів за користування кредитом, а також пеню та суму несанкціонованого овердрафту, розрахункова дата – це перший робочий день розрахункового періоду, розрахунковий період відповідає календарному місяцю, окрім першого, який встановлюється з дати укладання цього договору та закінчується в останній календарний день місяця, в якому укладений цей договір, а кожний наступний розрахунковий період починається з першого календарного дня кожного наступного місяця протягом дії цього договору (п. 5); за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позичальника за цим договором, позичальник зобов’язаний сплачувати у відповідності до вимог чинного законодавства України банку пеню у розмірі 0,05 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення сплати мінімального платежу, передбаченого цим договором (п. 10).

Відповідно до наведеного банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ним за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року та виписки по картковому рахунку № 26259000149553 ОСОБА_1 має заборгованість за період з 27.02.2015 року по 30.01.2018 року в розмірі 54 366,80 грн., що складається із: заборгованості за кредитом – 18 054,94 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 21 643,76 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 9 298,29 грн. та заборгованості за пенею нарахованою на відсотки за користування кредитом – 5 369,81 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов’язання з кредитного договору передбачає єдиний обов’язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом. При цьому однією з істотних умов укладення кредитного договору, яка повинна бути узгоджена в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит (постанова ВСУ у справі № 6-1964цс16 від 18.10.2017 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України невиконання або виконання зобов’язання з порушенням умов визначених його змістом є порушенням зобов’язання

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України у разі порушення зобов’язання особа може звернутися до суду за його захистом.

В зв’язку із несплатою нарахованої заборгованості банк звернувся до суду із позовом.

Заперечуючи проти вимог позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що його вимоги не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору, а саме: банк скористався правом дострокової вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року, в зв’язку із чим його дію припинено 08.07.2015 року, а відсотки нараховані після цієї дати є незаконними.

В свою чергу, ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що порука припинена, оскільки позов поданий з пропуском шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає про наступне.

Згідно з пунктом 8.4 кредитного договору № 112#00017149553 від 27.02.2012 року у разі, якщо банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов’язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника, в такій вимозі банк зазначає повну суму заборгованості, існуючої на дату відправлення вимоги, в зазначеній вимозі банк може також вимагати дострокового розірвання цього договору після повернення повної суми заборгованості за цим договором, у такому випадку цей договір вважається розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за цим договором. При цьому, згідно п. 8.5 кредитного договору позичальник, у разі отримання від банку письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, яка вказана в такій вимозі, зобов’язаний здійснити платежі на користь банку (при цьому строкові платежі – проценти, комісійні винагороди, пеня тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання такої вимоги.

У пункті 8.4 кредитного договору № 112#00017149553 від 27.02.2012 року, яким передбачено порядок використання банком в односторонньому порядку права вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, використано словосполучення «він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника».

Обов'язок позичальника здійснити усі платежі за цим договором на користь банку в строк не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дня відправлення банком такого повідомлення (вимоги) не виникне без належного його про це повідомлення. Тому в цій справі правове значення для правильного вирішення спору має не тільки встановлення факту відправлення банком такого повідомлення боржнику, а і фактичного повідомлення боржника про наявність такої вимоги, оскільки для неповідомленої про вимогу особи (до відома якої не доведено її зміст) обов'язок виконати таку вимогу виникнути не може.

В свою чергу, згідно пункту 11.9 кредитного договору № 112#00017149553 від 27.02.2012 року, будь-які повідомлення, попередження та інший обмін інформацією між сторонами, що стосуються цього договору, незалежно від того, передбачені вони цим договором або ні, мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і доведені до відома іншої сторони кур’єром під розписку, рекомендованим або цінним листом (телеграмою).

Аналіз наведених умов кредитного договору у їх сукупності вказує на те, що сам факт направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання без їх отримання позичальником не може свідчити про те, що вимога, визначена пунктом 8.4 кредитного договору, належним чином доведена до відома іншої сторони договору.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не отримував жодних повідомлень від банку, ані про зміну відсоткової ставки, ані з достроковою вимогою банку про повернення кредиту.

В свою чергу, банк не надав до суду документів, які визначені п. 11.9 кредитного договору № 112#00017149553 від 27.02.2012 року та підтверджують факт вручення повідомлення-вимоги від 08.07.2015 року,

Таким чином, повідомлення-вимога від 08.07.2015 року не має юридичної сили, а тому не є підставою для зміни строку порядку виконання зобов’язань за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року.

Отже, ОСОБА_1 зобов’язаний погашати кредит відповідно до раніше встановленого графіку (а.с. – 9-10), з кінцевою датою його повернення - 26.02.2017 року.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

В судовому засіданні встановлено, що кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року сторони строк договору окремо не визначили, а погодили термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору № 112#00017149553 від 27.02.2012 року позичальник зобов’язується щомісячно 27 числа, яке є розрахунковою датою, кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтентними платежами в сумі не менше 654,59 грн. відповідно до Графіку.

Отже, ОСОБА_1 зобов’язаний повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними платежами до 27 числа кожного місяця, а починаючи з 27.02.2017 року – незалежно від пред’явлення вимоги повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Згідно позиції Великої палати Верховного Суду висловленої в постанові суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року вбачається, що банк нараховує відсотки за період з 27.04.2015 року до 30.01.2018 року в розмірі 5 908,84 грн.

Таким чином, згідно графіку сторони кінцевою датою повернення кредиту визначили 27.02.2017 року, нарахування відсотків після 26.02.2017 року не ґрунтується на вимогах закону та умовах договору.

Згідно п. 10.1 кредитного договору № 112#00017149553 від 27.02.2012 року за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором, позичальник зобов’язаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,2 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення будь-якого платежу, передбаченого цим договором.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед банком за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року в розмірі 28165,94 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 6 794,10 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 27.04.2015 року по 26.02.2017 року - 3 931,42 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 12 265,64 грн., заборгованості за пенею нарахованою на відсотки за кредитом – 5 174, 78 грн.

В свою чергу, нарахування відсотків за кредитом за період з 27.02.2017 року по 30.01.2018 року та пені на відсотки нараховані за даний період не ґрунтується на вимогах закону та умовах договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

За умовами договору поруки № 112#00017149553/S-1 від 27.02.2012, а саме пункту 4.1 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, поручитель та боржник залишаються зобов’язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов’язання за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року не будуть виконані повністю.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України у справі № 6-33цс12 умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що кінцевою датою повернення кредиту за договором № 112#00017149553 є 26.02.2017 року, тобто останнім днем шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України є 26.08.2017 року. В свою чергу , із позовом до суду банк звернувся 22.02.2018 року.

Отже, за правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України зобов’язання, що виникли між ОСОБА_2 та позивачем на підставі договору поруки № 112#00017149553/S-1 від 27.02.2012 є припиненими, в зв’язку із чим вимоги банку до ОСОБА_2 не ґрунтується на законі.

Відповідно до відзиву на позов ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками за ним та пенею.

Згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність пов’язується із судовим захистом суб’єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право (постанова ВСУ у справі № 6-786цс17 від 15.05.2017 року).

Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 11.6 кредитного договору № 112#00017149553 від 27.02.2012 року за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором встановлюється позовна давність тривалість у три роки.

Отже, сторонами досягнуто згоди, що за вимогами щодо заборгованості за кредитом, відсотками за ним та пенею позовна давність становить три роки.

Таким чином, оскільки банк з вимогами за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року звернувся 28.02.2018 року, тобто у межах встановленого трирічного строку позовної давності.

Отже, за викладених обставин, позов в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року у розмірі 30 749,71 грн. слід задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитом – 6 794,10 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 27.04.2015 року по 26.02.2017 року - 3 931,42 грн., заборгованість за пенею нарахованою на тіло кредиту – 12 265,64 грн., заборгованість за пенею нарахованою на відсотки за кредитом – 5 174, 78 грн., а в іншій частині вимог відмовити.

Водночас, заперечуючи проти вимог позивача в частині стягнення заборгованості за договором № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року, ОСОБА_1 зазначав про пропуск позовної давності, а нарахована заборгованість не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити розмір чергових платежів.

Надаючи оцінку вказаному суд зазначає про наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка з карткового рахунку № 26259000149553 за період з 09.04.2013 року по 30.01.2018 року, що міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості ОСОБА_1, а його заперечення в частині відсутності належних та допустимих доказів не ґрунтуються на законі.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 654/4006/14-ц.

Відповідно до наведеного банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ним за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року та виписки по картковому рахунку № 26259000149553 ОСОБА_1 має заборгованість за період з 27.02.2015 року по 30.01.2018 року в розмірі 54 366,80 грн., що складається із: заборгованості за кредитом – 18 054,94 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 21 643,76 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 9 298,29 грн. та заборгованості за пенею нарахованою на відсотки за користування кредитом – 5 369,81 грн.

При цьому, відсотки за період з 27.02.2015 року по 11.06.2015 року нараховуються за річною ставкою – 34 %, а починаючи з 12.06.2015 року – 41 %.

В свою чергу, відповідно до пп. 9.1, п. 9 договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року тип процентної ставки, що встановлюється за цим договором – фіксована процентна ставка, позичальник зобов’язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у строк, зазначений в п. 5 цього Договору, які нараховуються: за процентною ставкою у розмірі 32 % річних, яка нараховується на загальну суму заборгованості за кредитом, починаючи з наступного календарного дня за днем закінчення пільгового періоду (протягом якого на таку заборгованість нараховувалась пільгова процентна.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Вирішуючи спір щодо правомірності дій банку по зміні умов кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки, необхідно перевірити чи було передбачено таке збільшення раніше укладеним договором кредиту, чи були виконані банком усі умови договору в цій частині та дотримано порядок узгодження цього питання з боржником. У випадку, коли передбачено обов’язкове укладання письмової форми такої угоди по зміні договору, слід враховувати вимоги статей 629, 639, 1055 ЦК України (постанова ВСУ у справі № 6-41цс12 від 23.05.2012 року).

Відповідно до п. 13 договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року сторони погодили, що банк має право запропонувати розмір процентних ставок. Про зміну розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом відповідної інформації на ОСОБА_5. При цьому днем повідомлення позичальника вважається відповідно день надсилання sms-повідомлення на номер засобу мобільного зв’язку та/або день розміщення відповідної інформації на ОСОБА_5, в залежності від обраного ОСОБА_5 способу повідомлення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не отримував жодних повідомлень від банку, ані про зміну відсоткової ставки, ані з достроковою вимогою банку про повернення кредиту.

Отже, нарахування банком відсотків за процентною ставкою – 41 % суд вважає неправомірним.

Відповідно до п. 10 договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позичальника за цим договором, позичальник зобов’язаний сплачувати у відповідності до вимог чинного законодавства України банку пеню у розмірі 0,05 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення сплати мінімального платежу, передбаченого цим договором.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року складається із: заборгованості за кредитом – 18 054,94 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 18 004,42 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 9 298,29 грн. та заборгованості за пенею нарахованою на відсотки за користування кредитом – 5 369,81 грн.

В свою чергу, ОСОБА_1 просив до вимог про стягнення заборгованості за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року застосувати позовну давність.

В договорі про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року умови про збільшення позовної давності відсутні.

Отже, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками за ним необхідно застосовувати загальну позовну давність, а до вимог по сплаті пені спеціальну.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (постанова ВСУ у справі № 6-43цс17 від 22.03.2017 року).

З виписки з карткового рахунку № 26259000149553 за період з 09.04.2013 року по 30.01.2018 року, що міститься в матеріалах справи вбачається, що останнє погашення кредиту здійснювалось 06.04.2015 року в розмірі 1 500 грн. ОСОБА_2.

Отже, враховуючи вказане та те, що позов пред’явлений банком – 28.02.2018 року суд вважає за необхідне застосувати спірних правовідносин позовну давність і відмовити банку у стягненні нарахованої пені за період 27.02.2015 року по 27.02.2017 року.

Таким чином, в частині стягнення заборгованості за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування № 26259000149553/980 від 09.04.2013 року умови про збільшення позовної давності відсутні позов слід задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 42 049,77 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 18 054,94 грн., процентів за користування кредитом – 18 004,42 грн.; заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту за період з 28.02.2017 року по 30.01.2018 року – 3 034,08 грн., заборгованості за пенею нарахованою на проценти за кредитом з 28.02.2017 року по 30.01.2018 року – 2 956,33 грн., а в іншій частині вимог відмовити.

В свою чергу, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1 762 грн., позов задоволений частково на суму, яка становить 82,49 % від заявлених вимог, тому на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі – 1 453,47 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 284, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, інд. 09100 на користь публічного акціонерного товариства «Сбербанк», ЄРДПОУ – 25959784, що знаходиться за адресою: вул. Володимирська, буд. 46, м. Київ, інд. 01601:

- заборгованість за кредитним договором № 112#00017149553 від 27.02.2012 року в розмірі 28165,94 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 6 794,10 грн., заборгованості за процентами за кредитом – 3 931,42 грн., заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 12 265,64 грн., заборгованості за пенею нарахованою на проценти за кредитом – 5 174, 78 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 26259000149553/980 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування від 09.04.2013 року в розмірі 42 049,77 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 18 054,94 грн., процентів за користування кредитом – 18 004,42 грн.; заборгованості за пенею нарахованою на тіло кредиту – 3 034,08 грн., заборгованості за пенею нарахованою на проценти за кредитом – 2 956,33 грн.

- судовий збір в розмірі – 1 453,47 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи повністю або частково до Київського апеляційного суду, у порядку встановлену законом, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складене – 16.10.2018 року.

СуддяОСОБА_6