Рішення № 77325337, 12.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6776/18

н/п 2/640/1954/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Хомінської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АТ науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "АТ науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» в якому просить стягнути:

- згідно ст. 117 КЗпП України, суму компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденної зарплати у сумі 98 грн. 80 коп. та кількості робочих днів (згідно ст. 50 КЗпП України) п’ятиденного робочого тижня за відрахуванням державних святкових днів на протязі всього терміну затримки з дня прийняття рішення Київським районним судом м. Харкова 07.04.2015 р. до дати остаточного розрахунку 28.12.2015 р.;

- суму компенсації втрати частин зарплати у зв’язку із затримкою термінів її виплати (інфляційні втрати) у розмірі 378(триста сімдесят вісім) грн. 89 коп.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він працював у відповідача, у грудні 2014р.. був звільнений, однак під час звільнення йому не виплатили заборгованість по заробітній платі. Рішенням суду від 07.04.2015р. з відповідача на його користь стягнута заборгованість по заробітній платні, середній заробіток за час затримки виплат та компенсацію втрати частини доходу. Остаточно відповідач перерахував йому кошти за рішенням суду 28.12.2015р., тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток та компенсація втрати частини доходу.

В подальшому позивач надав письмові пояснення стосовно розрахунку сум які він просить стягнути. Судом залучені пояснення до справи, враховані при винесені судового рішення, однак вказані пояснення судом не розцінюються як позов.

Позовні вимоги позивач підтримав.

Відповідач - ПАТ «АТ «Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» позовні вимоги визнав в частині стягнення компенсації частини втрати доходу в сумі 121,50 грн., в решті просив відмовити, оскільки позивачем пропущений тримісячний термін звернення у суд із позовом.

Позивачем надана суду відповідь на відзив.

Суд заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Матеріали справи свідчать та не оспорюється сторонами, позивач працював у ПАТ «АТ науково-дослівний інститут радіовимірювань» в період з 06.01.1984р. по 31.12.2014р., звільнився за згодою сторін. При звільненні усі належні суми відповідачем позивачу не виплачені.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 07.04.2015р. з ПАТ «АТ науково-дослівний інститут радіовимірювань» на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платні в сумі 24557 грн., компенсацію втрати частини заробітної платні в сумі 3222,50 грн. та середній заробіток за час затримки заробітної плати при звільненні в сумі 6108,24 грн.

Стягнута за рішенням суду заборгованість по заробітній платні виплачена 28.12.2015р., що підтверджується випискою по рахунку та сторонами не оспорюється.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки належних виплат та компенсацію втрати частини заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Таким чином, за період з 07.04.2015р. по 28.12.2015р. відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати заробітної платні, присудженої рішенням суду від 07.04.2015р.

Разом з цим, відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущений без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. (правова позиція ВСУ 8 листопада 2017 року№ 6-1626цс17).

Судом встановлено, що за рішенням суду остаточно кошти виплачені 28.12.2015р., про що позивач дізнався у вказану дату, оскільки кошти прийшли йому на картковий рахунок, що підтверджується випискою по рахунку та визнано позивачем, однак до суду звернувся лише у квітні 2018р., тобто зі спливом тримісячного терміну, що є підставою для відмови в задоволені позову у цій частині, оскільки відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. Клопотання про поновлення строку та поважності його пропуску позивачем не заявлялось.

Посилання позивача у даному випадку на рішення КСУ №9-рп/2013 від 15.10.2013р., судом не приймається, оскільки воно стосується строку звернення у суд з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем, а не середнього заробітку за час затримки виплат.

Так, рішенням КСУ 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з наведеного в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 2, 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи)

Під доходами у цьому Законі слід розуміти заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" КМУ прийнята Постанова «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» №159.

Враховуючи викладене та положення Порядку, за період з 07.04.2015р. по 28.12.2015р. сума компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної платні в розмірі 24557 грн., складає 4690,38 грн. (24557х19,1%:100). Разом з тим, враховуючи межі заявлених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів в сумі 378,89 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 78, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд –

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (61107, м.Харків, вул. Чуйківська, б.27, РНОКПП 223101097) до Публічного акціонерного товариства "АТ науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (61000, м.Харків, вул.Ак.Павлова, б.271, код 14309534) про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АТ науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 378 грн. 89 коп.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АТ науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Повний текс виготовлений 19.10.2018р.

Суддя Бородіна Н.М.