Рішення № 77325146, 03.10.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1492/18

Провадження № 2/209/935/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2018 року м. Кам'янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Решетник Т.О.,

за участю секретаря Шаповал А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про захист прав споживача, зобов'язання здійснення перерахунку заборгованості за теплопостачання, списання заборгованості в зв'язку зі спливом строку позовної давності та ненадання послуг, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до КП КМР «Тепломережі» про захист прав споживача, зобов'язання здійснення перерахунку заборгованості за теплопостачання, списання заборгованості в зв'язку зі спливом строку позовної давності та ненадання послуг.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про приватизацію житла, виданим 24.12.1997 року відділом обліку та розподілу житлової площі Дніпродзержинського міськвиконкому. У її квартирі зареєстроване постійне місце проживання членів її родини: сина ОСОБА_4, дочки ОСОБА_5, онука ОСОБА_6 За узгодженням з іншими співвласниками вона є уповноваженою особою по оплаті житлово-комунальних послуг. Комунальні послуги по централізованому теплопостачанню їй надає КП КМР «Тепломережі». З 2003 р. до початку квітня 2013 р. послуги теплопостачання з боку відповідача взагалі не надавалися через те, що в під'їзді будинку, у якому перебуває її квартира, були повністю забиті стояки й потребував ремонту будинкова система теплопостачання. Однак увесь цей час, незважаючи на систематичне невиконання своїх обов'язків по наданню послуг теплопостачання, відповідач регулярно нараховував їй заборгованість за ці «послуги», у результаті чого станом на 01.05.2017 року на її особовому рахунку № 1190001 була неправомірно нарахована заборгованість у розмірі 17 453,06 грн. На початку грудня 2015 р. вона звернулася в управління соціального захисту населення Заводського району м. Каменського із проханням про нарахування їй субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Наприкінці лютого 2017 р. при одержанні чергової роздруківки на оплату комунальних послуг їй стало відомо про те, що в роздруківці відсутня відповідна сума житлової субсидії. Коли вона звернулася до управління соціального захисту населення Заводського району м. Кам'янського, їй повідомили про те, що нарахування субсидії їй було припинено на підставі листа відповідача, однак відмовлено в отриманні цього листа або його копії. Листом управління соціального захисту населення її було повідомлено про припинення надання субсидії, з 01.12.2016 року, у зв'язку із несплатою послуг.

27.02.2017 року вона уклала з відповідачем договір про надання послуг по централізованому опаленню й постачання гарячої води. До 27.02.2017 року між нею та відповідачем ніколи письмовий договір про надання послуг по централізованому опаленню не укладався. 27.02.2017 року на вимогу представника відповідача, у якого вона була на прийомі із приводу призначення субсидії, вона була змушена підписати договір № 1771 про погашення боргу за поставку теплової енергії, оскільки представник відповідача в категоричній формі зазначив, що у випадку її відмови він не дасть дозволу управлінню соціального захисту населення на продовження житлової субсидії на новий період - опалювальний сезон 2016-17р. 15.05.2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про надання письмової інформації про заборгованість по оплаті за послуги теплопостачання.

На її запит про надання письмової інформації щодо заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання від 15.05.2017 року, відповідач своїм листом від 22.05.2017 року, вих. № 3-654 було повідомлено, що на 01.10.2016 року по її особовому рахунку є борг у сумі 13 380,00 грн., з жовтня 2016 р. надана субсидія, обов’язкова частка сплати складала 302,15 грн. У зв'язку з несплатою частки з грудня субсидія припинена і відновлена за зверненням з лютого 2017р. На 01.05.2017 р заборгованість складає 17453,06 грн.

27.06.2017 року вона звернулася до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до відповідача про визнання договору № 1771 від 26.02.2017 року недійсним. 20.10.2017 року рішенням Дніпровського районного суду м. Кам’янського Дніпропетровської області по справі № 209/1654/17 їй було відмовлено у задоволенні позову до відповідача про визнання договору № 1771 від 26.02.2017 недійсним.

22.02.2018 року апеляційним судом Дніпропетровської області було скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Кам’янського від 20.10.2017 року, а договір № 1771 від 26.02.2017 про погашення боргу за поставку теплової енергії, укладений між нею і відповідачем, був визнаний недійсним.

Згідно Виписки із ОС № 1190001 по розрахунках за послуги централізованого опалення заборгованість станом на 01.05.2017 рік у розмірі 17 453,06 грн. розрахована з 01.12.2007 року, тобто фактично за 10 років.

За час, коли в її квартирі не було опалення та фактично відповідачем не надавалися послуги теплопостачання, тобто за період з 01.12.2007 року по 02.04.2013 року, сума незаконно нарахованої заборгованості становить 7 893,50 грн. Крім цієї суми, за період з 02.04.2013 року по 01.04.2015 рік, обліковується сума заборгованості по оплаті послуг теплопостачання в розмірі 3 949,50 грн. (11 843.00 - 7 893,50 (грн.), де 11 843,00 грн. - сума заборгованості станом на 01.04.2015 року.

Таким чином, щодо стягнення заборгованості в розмірі 11 843,00 грн., яку відповідач нарахував за період з 01.12.2007 року по 01.04.2015 рік, минув строк позовної давності, при цьому заборгованість у розмірі 7 893,50 грн. відповідачем нарахована за фактично ненадані послуги теплопостачання, тобто незаконно.

Заборгованість за послуги теплопостачання, яку відповідач нарахував на її особовому рахунку № 1190001 за період з 01.12.2007 року по 01.04.2015 рік у розмірі 11 843,00 грн., є безнадійною заборгованістю, тому що відносно її стягнення в судовому порядку минув строк позовної давності.

Факти та обставини того, що в її квартирі не було опалення та відповідачем фактично не надавалися послуги теплопостачання за період з 01.12.2007 року по 02.04.2013 рік, а тому сума нарахованої за цей період заборгованості у розмірі 7 893,50 грн. є незаконною.

За період з 01.12.2007 року до 01.04.2013 рік послуги теплопостачання їй не надавалися, а тому заборгованість по оплаті за послуги теплопостачання з 01.12.2007 року до 02.04.2013 рік у розмірі 7 893,50 грн. була нарахована неправомірно. Причому, систематична відсутність теплопостачання протягом цих майже 6 років мала місце не тільки в її квартирі, але й в інших квартирах її будинку, які мають один стояк центрального опалення. Крім того, ці обставини та факти щодо відсутності опалення у її квартирі (у її домі) за період з 01.12.2007 року до 02.04.2013 рік вже були предметом дослідження у судовому процесі у справі № 209/1654/17 в апеляційному суді Дніпропетровської області.

Вважає, що заборгованість по оплаті за послуги теплопостачання з 01.12.2007 року до 01.04.2015 рік у розмірі 11 843,00 грн. знаходиться за межами строку позовної давності, згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та ст. 257 ЦК України ця заборгованість має бути визнана судом безнадійною.

З урахуванням періоду з 01.12.2007 року до 02.04.2013 року, коли відповідач не надавав їй послуги теплопостачання, але неправомірно нарахував заборгованість у сумі 7 893,50 грн., з її особового рахунку також має бути списана заборгованість у сумі 3 949,50 грн. (11 843,00 - 7 893,50), яка була нарахована за період з 02.04.2013 року по 01.04.2015 рік, тобто яка знаходиться поза межами строку позовної давності. Відповідач не бажає добровільно списати безнадійну заборгованість із її особового рахунка. Із цих причин їй систематично відмовляють у призначенні житлової субсидії по оплаті послуг теплопостачання, що грубо порушує її майнові права й законні інтереси. Тому вона змушена звернутися в суд за захистом своїх майнових прав і законних інтересів. До теперішнього часу відповідач до суду з заявами про стягнення заборгованості з позивача не звертався, але відповідачу відомо про наявність заборгованості за послуги теплопостачання. Жодних поважних причин пропущення строку позовної давності у відповідача, немає, тому сума боргу за надані послуги теплопостачання у вказаний період у розмірі 3 949,50 року знаходиться поза межами строку позовної давності, оскільки є безнадійною та підлягає списанню з її особового рахунку № 1190001.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила: зобов’язати комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Тепломережі», код ОКПО 03342573, здійснити ОСОБА_3, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, по особовому рахунку № 119000 за адресою: АДРЕСА_2 перерахунок заборгованості за теплопостачання та списати заборгованість за послуги теплопостачання ОСОБА_3 за період з 01.12.2007 року до 02.04.2013 року у розмірі 7 893,50 грн. в зв’язку з тим, що послуги теплопостачання не надавалися; - визнати заборгованість ОСОБА_3, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, по оплаті за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_3 за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року, у сумі 3 949,50 грн., як безнадійну в зв’язку зі спливом строку позовної давності; - зобов’язати комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Тепломережі», код ОКПО 03342573, здійснити ОСОБА_3, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, по особовому рахунку № 119000 за адресою: АДРЕСА_2, перерахунок заборгованості за теплопостачання та списати заборгованість за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року у сумі 3 949,50 грн. як безнадійну в зв’язку зі спливом строку позовної давності; - всі судові витрати покласти на відповідача.

21.06.2018 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на наступне. Відповідно до діючого законодавства, теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а також зазначено, що споживачем теплової енергії може буди особа, теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввід приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Посилаючись на норми ст.ст. 322, 626, 638, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV зазначає, що законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживач повинен дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором або законом строки. В порушення встановлених норм законодавства, позивач оплату послуг наданих комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Тепломережі» не здійснював, заборгованість позивачки за період з грудня 2007р. по травень 2018р. складає 27134,63 грн. Відповідно до даних особового рахунку № 1190001, у квартирі позивача зареєстровано п'ять осіб, на яких також покладається обов’язок щодо сплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири позивача свідчить виконання послуг КП КМР «Тепломережі». Відповідач виконав свої зобов’язання щодо надання послуг централізованого опалення, а позивач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов’язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж постачання. Також Правилами встановлено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. Як вбачається, позивач надав суду майже усі звернення (заяви) до виконавців послуг та акти-претензії про неналежне надання або ненадання послуг з теплопостачання їх виконавцем від споживачів інших квартир і лише дві заяви особисто позивачки від 19.03.2007р. та 20.03.2008р., а також акти обстеження внутрішньобудинкової системи централізованого опалення за № 21/03 - від 21.03.2007 р. та акт від 04.11.2010 р., які стосуються безпосередньо обстеження квартири АДРЕСА_4, у якій мешкає позивачка. За таких обставин, документи надані позивачкою, які не стосуються квартири останньої, не можуть бути доказами по даній справі. До того ж, за період звернень позивачки до відповідача, а саме у квітні 2008 р. (111,77 грн.), березні 2009 р. (19,56 грн.), грудні 2010 р. (327,89 грн.), у квітні 2012 р. (1352,55 грн.) відповідачем були перераховані нарахування за теплопостачання та внесенні зміни до особового рахунку. Інших актів-претензій у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем за заявою позивачки, відповідно до норм чинного законодавства, не було складено. Таким чином, є хибними твердження позивачки, що за період з 01.12.2007 року по 02.04.2013 року заборгованість у сумі 7 893,50 грн. є незаконною. Припинення надання позивачу раніше призначеної субсидії пов’язано з порушення позивачем відповідного Положення, а саме за несплату фактично спожитих послуг з теплопостачання. Також, посилання позивача на положення п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. є безпідставними, оскільки вони застосовуються до відносин в сфері оподаткування. В зв’язку з викладеним, в особовому рахунку позивачки № 119000 правомірно рахується заборгованість з грудня 2007 року. Списання боргів з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги діючим законодавством не передбачено. Особовий рахунок позивача № 1190001 є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, а в даному випадку взагалі неможливо. Також, зазначає, що фактичні обставини даної справи, пов'язані із наявністю або відсутністю заборгованості за послуги теплопостачання підлягають доведенню при пред'явленні відповідачем позову про їх стягнення. Отже, сторона звернулася до суду за захистом права за відсутності його порушення іншою стороною, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача. На даний час до суду у відношенні позивача підприємство не подавало позов про стягнення заборгованості, а суд не може розглядати вимоги на майбутнє. Щодо справи № 209/1654/17 з позовом ОСОБА_3 до КП КМР «Тепломережі», то зміст позовних вимог полягав у визнанні недійсним договору реструктуризації заборгованості. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2018р. у даній справі відкрито провадження за касаційною скаргою КП КМР «Тепломережі». Тому вважає, що позовні вимоги є не законними і безпідставними та, за таких обставин, не підлягають задоволенню.

17.07.2018 року позивачем було подано відповідь на відзив, згідно якого позивач зазначає, що в період, коли виникли спірні відносин: тобто з 01.12.2007 по 02.04.2013 вона не була споживачем теплової енергії в розумінні Закону України "Про теплопостачання", оскільки у цей період часу не був укладений письмовий договір про наданні теплової енергії або який-небудь інший договір. Таким чином, теплопостачання споживача теплової енергії можливе тільки в тому випадку, якщо між споживачем і теплопостачальним підприємством укладений письмовий договір на поставку теплової енергії. Якщо такий договір між суб'єктами (особами) не укладений, то немає достатніх правових підстав стверджував що вона є споживачем теплової енергії, а відповідач у спірний період часу надавав їй теплову енергію, за споживання якої на її особовому рахунку робив нарахування плати й боргів по оплаті теплової енергії. Письмовий договір між нею та відповідачем був укладений вперше тільки 27.02.2017 року, тому посилання відповідача на положення Закону України "Про теплопостачання" при запереченні проти позову є помилковими. Вважає, що в спірний період часу правовідносини між нею й відповідачем регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які були затверджені постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (у редакції, яка діяла на той час; далі - Правила № 630). Тому при розгляді спірних відносин і її позовних вимог суд повинен взяти до уваги, що відповідач визначив її заборгованість за послуги теплопостачання, що обліковуються на її особовому рахунку, засновуючи свої дії на помилковому визначенні її правового статусу як «споживача теплової енергії» замість дійсного правового статусу «споживач послуг теплопостачання». Також зазначає, що відповідач не довів та не надав суду разом с відзивом належних та достатніх доказів того, що він у спірний період належним чином виконав усі зобов’язання по обігріву її квартири, за що нарахував їй плату за надані послуги теплопостачання, яка у подальшому обліковується як заборгованість за послуги теплопостачання. Вважає, що подані нею акти-претензії і заяви інших мешканців її будинку є належним та допустимим доказом того, факту, що відповідачем послуги з теплопостачання не надавалися. Зазначає, що списання боргів по оплаті житлово-комунальних послуг чинних законодавством прямо не заборонено, тому у випадку, якщо насправді послуги не були надані, але виконавець послуги вимагає їх оплатити й при цьому без законних на те підстав нараховує заборгованість по ненаданих послугах, то споживач має право на судовий захист від свавілля такого виконавця. Так, при розгляді конкретних спірних правовідносин, судовий захист при таких обставинах має бути наданий шляхом припиненні незаконних дій виконавця послуги, у тому числі й щодо нарахування незаконної заборгованості, шляхом її списання з особового рахунку, тобто шляхом досягненні того стану сторін у правовідносинах, що існувало до початку протиправних дій виконавця. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні від 17.07.2018 року представником відповідача було надано заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень зазначив, що законодавством передбачений двосторонній обов’язок, щодо укладання про надання житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим у разі відмови на оплату послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки законодавством покладено такий обов’язок на споживача. Якщо ж між сторонами договір не укладено, то послуги надаються відповідно до загальних і Закону та вищезазначених правил. До учасників правовідносин застосовуються умови, встановлені типовим договором. У такому випадку виконавець послуг не має права припиняти надання послуг, оскільки законодавством та типовим договором така можливість йому не надана. З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 ЗУ №1875, постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення" вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови. Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам наведених актів законодавства. Факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таким чином, є хибними твердження позивачки, що «теплопостачання споживача теплової енергії можливо тільки в тому випадку, якщо між споживачем і теплопостачальним підприємством укладений письмовий договір на поставку теплової енергії». Також зазначає, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Пунктом 5 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року № 151, у разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній проводиться перерахунок за надання послуг з централізованого опалення за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії у відповідності до положень п. 18 Правил. Відповідно до відомостей (щомісячних) включення будинку до системи опалення за період листопада 2007р. по березень 2016р. актів підключення будинків до системи палення за опалюваний період 2016 - 2018р.р. (додаються) та актів готовності будинку № 13 по вул. Москворецькій, де проживає позивачка, вбачається, що послуга відповідачем була надана та правомірно була нарахована плата за послугу з централізованого опалення до значених календарних днів відповідних місяців починаючи з листопада 2007 року по березень 2018 року. Таким чином, є безпідставними твердження позивачки, що нарахована їй плата за надану послугу з централізованого опалення є «незаконною». Відповідачем неодноразово виконувались спроби промивки стояків квартир де проживає позивачка, але саме мешканці квартири № 1 відмовились сприяти по цьому питанню та навіть створювали перешкоди. Вказане підтверджується листом підприємства від 20.08.2008р. № Ко-178/ЛП на звернення гр. ОСОБА_7, яка мешкає АДРЕСА_5 (додається), та відповіддю підприємства від 15.12.2009 р. № Ко-401/з на звернення депутата міської ради ОСОБА_8 з питання ремонту системи центрального опалення по вул. Москворецька, 13. Це спростовує твердження позивачки про невиконання відповідачем своїх обов’язків. Вважає, що позовні вимоги та наведенні у відповіді на відзив доводи позивача є незаконними, безпідставними та недоведеними, а за таких обставин, не підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_3 в судове не з’явилася, підтримала заявлений нею позов, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача – ОСОБА_1 в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на тому, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обґрунтованості та законності заявлених вимог; зазначив, що наявність на особовому рахунку відповідача незаконно нарахованої заборгованості за теплопостачання, порушує права відповідача ОСОБА_3 та позбавляє її можливості скористатися своїм правом на призначення субсидії на оплату комунальних послуг.

Представник відповідача КП КМР «Тепломережі» - ОСОБА_2 в судове засідання з’явилася, зауважила на тому, що їх підприємство почало обслуговувати будинок позивача з 2007 року, відповідно до норм Закону України № 1875, позивач мала право щомісяця звертатися до підприємства, у разі виникнення проблем з надання послуг з теплопостачання, однак такі звернення позивача відсутні. Натомість згідно актів, наданих суду, підприємство здійснювало необхідні роботи та зверталось до відповідних органів з приводу здійснення капітального ремонту. Зазначила, що списання заборгованості не є тим способом захисту прав позивача, що передбачені законом, тому права позивача їх підприємством не порушувались, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.05.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_6, якій належить 1/5 частка квартири, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.03.2008 року (а.с.58). У зазначеній квартирі вона зареєстрована з 05.12.1986 року та постійно там проживає, що підтверджується копією паспорту ОСОБА_3 (а.с.6).

Квартира знаходиться у п’ятиповерховому житловому будинку, який приєднано до мережі централізованого теплопостачання, та позивач є споживачем цих послуг.

Крім того, у вказаній квартирі зареєстроване постійне місце проживання членів її родини: сина ОСОБА_4, дочки ОСОБА_5, онука ОСОБА_6

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є уповноваженою та відповідальною особою по оплаті житлово-комунальних послуг по централізованому теплопостачанню квартири, які надає Комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Тепломережі», яке є правонаступником КП "Дніпродзержинськтепломережа", з 2007 року за особ.рах. № 1190001.

27.02.2017 року ОСОБА_3 уклала з відповідачем КП КМР «Тепломережі» договір про надання послуг по централізованому опаленню й постачанню гарячою водою (а.с.9).

Судом встановлено, що за період з 01.12.2007 року по 02.04.2013 року у позивача наявна заборгованість по оплаті послуг теплопостачання у розмірі 7893,50 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 1190001 (а.с.84). Дана заборгованість виникла у зв’язку з тим, що послуги з опалення житлового приміщення надавалися не належним чином, тому позивачка відмовилася їх оплачувати, бо вважає, що фактично опалення не здійснювалося.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка та мешканці будинку № 13 по вул. Москворецька протягом 2007 – 2013 років багаторазово зверталися до ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» (ДДТЕЦ), депутатів виконавчого комітету міської ради, КП "Дніпродзержинськтепломережа", правонаступником якого є КП КМР «Тепломережі», щодо відсутності у їх будинку теплопостачання, температура повітря в приміщенні є значно нижчою аніж повинна бути, відповідно до встановлених стандартів, у зв’язку чим просили направити представника організації для фіксації даних порушень та їх усунення, що підтверджується копією колективного звернення від 10.12.2009 року; копією листа відповідача на ім'я депутата Заводської райради Нестеренко від 25.12.2009 року; копією листа відповідача на ім’я ОСОБА_9 від 28.12.2012 року; копією листа заступника міського голови м. Кам’янське ОСОБА_10 від 20.10.2010 року; копією заяви голові Заводської райради від 20.03.2008 року; копією заяви начальнику ЦВС ОАО «ДДТЄЦ» від 20.03.2008 року; копією заяви начальнику ЦВС ОАО «ДДТЄЦ» від 19.03.2007 року 46; копією заяви від 20.11.2012 року; копією заяви від 21.12.2011 року; копією заяви від 26.11.2010 року; копією заяви від 19.02.2010 року; копією заяви від 10.11.2009 року; копією заяви від 12.12.2008 року; копією заяви від 12.03.2008 року; копією заяви від 02.04.2007 року; копією заяви від 02.04.2013 року (а.с.22, 48-57).

Так, актами обстеження внутрішньодомової системи опалення, проведених комісією у складі представника Виконавчого комітету Заводської районної ради, начальника та інспектора КП "Дніпродзержинськтепломережа" від 21.03.2007 року, 04.11.2010 р. встановлено, що в квартирі АДРЕСА_7, стояки не працюють, відсутнє центральне опалення, фактична температура в квартирі при замірах складала до 100 С. (а.с.13, 31).

Крім того, в судовому засіданні були дослідженні акти обстеження внутрішньодомових систем опалення, складені в період з 2007 року по 2012 рік щодо інших мешканців інших квартир будинку № 13 по вул. Москворецькій у м. Кам'янське, згідно яких було встановлено, що внутрішньодомові стояки опалення - холодні, відсутнє центральне опалення (а.с. 26-46).

Згідно змісту позову, на початку грудня 2015 р. позивач звернулася в управління соціального захисту населення Заводського району м. Каменського із проханням про нарахування їй субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно Розрахунку субсидії за ЖКП позивачці була призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний сезон із грудня 2015 р. по листопад 2016 р. включно щомісяця в сумі 1 803,15 грн., що підтверджується копією розрахунку субсидії за ЖКХ (до заяви № 042998), копією повідомлення про надання субсидії № 042998 (а.с.7-8).

27.02.2017 року між КП КМР «Тепломережі» та ОСОБА_3 укладено договір № 1771 про погашення боргу за постачання теплової енергії, предметом якого є розстрочка у погашенні заборгованості за надані послуги по теплопостачанню за період з 01.10.2010 року по 01.02.2017 року у сумі 15 971,88 грн.. Згідно п. 2.2. Договору - КП КМР «Тепломережі» надає розстрочку для погашення заборгованості з 01.03.2017 року по 01.03.2019 року, щомісячний платіж складає 665,49 грн. (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що листом КП КМР "Тепломережі" від 23.05.2017 року, вих. № С-654 позивачу надано відповідь про те, що на 01.10.2016 року по її особовому рахунку є борг у сумі 13 380,00 грн., з жовтня 2016 р. надана субсидія, обов’язкова частка сплати складала 302,15 грн. У зв'язку з несплатою частки з грудня субсидія припинена з 01.12.2016 року і відновлена за зверненням з лютого 2017 р. На 01.05.2017р. заборгованість складає 17453,06 грн. (а.с.18, 19-20).

Згідно ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.10.2017 року по справі № 209/1654/17 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до КП КМР "Тепломережі" про визнання договору № 1771 про погашення боргу за поставку теплової енергії від 26.02.2017 недійсним. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.02.2018 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.10.2017 року скасовано, визнано недійсним договір № 1771 від 26.02.2017 про погашення боргу за поставку теплової енергії, укладений між ОСОБА_3 та КП КМР "Тепломережі". Постанова набрала законної сили 22.02.2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2018 р. у даній справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП КМР «Тепломережі», справа перебуває на розгляді (а.с.59-60, 86).

Аналізуючи встановлені фактичні обставини та правовідносини сторін, суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк, а відповідно до ст.ст. 64-68 ЖК України наймач (або власник) жилого приміщення та повнолітні члени його сім'ї несуть солідарну відповідальність, і зобов'язані своєчасно та належним чином сплачувати комунальні послуги. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Частиною першою статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

У свою чергу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов’язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандарті.

Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов’язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.

Згідно положень пп. 33-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі - акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2 до Правил. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3 до Правил. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причин такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Відповідно до п.48 вищенаведених Правил, проведення перерахунків розміру плати за послугу з централізованого опалення в разі ненадання її або надання не в повному обсязі, зниження якості, крім випадків, коли надання послуги з централізованого опалення розпочалося пізніше встановленого строку або опалювальний сезон достроково закінчився, а також за наявності перерв у наданні послуг, що перевищують допустимий строк, здійснюється відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. № 151 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 12, ст. 574), після проведення нарахувань згідно з вимогами пунктів 40-47 цих Правил.

Згідно Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого Постановою КМ України за № 151 від 17.02.2010 року, визначається механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі — послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб’єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі — виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі — споживачі), яким надаються послуги. У разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.

Відповідно до вищезазначеного додатку температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) відповідає діючим нормам і правилам - 18° C (у наріжних кімнатах - 20° C). Відхилення показників це фактична температура в приміщеннях нижча ніж нормативна. Допустимий строк відхилення від показників 12 годин на добу (один раз на місяць). Зменшення плати за надані послуги у разі перевищення допустимого строку відхилення від їх показників проводиться на 5 відсотків плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення) за кожний градус відхилення від 18° C до 12° C у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах - від 20° C до 14° C). У разі якщо температура в житлових приміщеннях нижче ніж 12° C (у наріжних кімнатах - нижче ніж 14° C) плата за централізоване опалення не справляється.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені права споживача, який має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_3, суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що позивач не є споживачем послуг теплопостачання за відсутності укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від обов`язку оплачувати надані послуги.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15, від 19 листопада 2015 року № 6-582цс15.

Враховуючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що позивача необхідно звільнити від сплати заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.12.2007 року до 02.04.2013 року за особовим рахунком № 1190001, оскільки в зазначений період послуги теплопостачання вона не отримувала. Ненадання послуг з теплопостачання до кв.№1 у буд.№13 по вул. Москворецькій у м. Кам'янське, протягом періоду з 2007-2013 роки, де споживачем є ОСОБА_3, було зафіксовано у встановленому законом порядку. До того ж, у своїх відповідях на заяви позивача щодо відсутності теплопостачання в її квартирі, відповідач підтвердив низьку температуру повітря та наявність холодних стояків у квартирі. Відновлення теплопостачання було здійснено без пошкодження підлоги в квартирі позивача, тому суд не приймає доводи представника позивача щодо створення позивачем перешкод у відновленні теплопостачання. Також суд не приймає надані відповідачем докази, зокрема копії відомостей включення будинку до системи опалення з листопада 2007 року по березень 2016 рок; копії актів підключення будинків до системи опалення за жовтень-грудень 2016 р., січень-березень 2017 року, жовтень, листопад 2017 року, січень-березень 2018 року; копії актів готовності до опалювального сезону 2009-2015 року; копію листа підприємства від 20.08.2008 р. № Ко-178/ЛП; копії листа підприємства від 15.12.2009 р. № Ко-401/з (а.с.266, 267-268), оскільки вони спростовуються встановленими судом фактами та обставинами.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов’язання КП КМР «Тепломережі» здійснити ОСОБА_3 по особовому рахунку № 1190001 за адресою: АДРЕСА_3 перерахунок заборгованості за послуги теплопостачання та списати заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.12.2007 року до 02.04.2013 року у розмірі 7 893,50 грн., в зв’язку з тим, що послуги теплопостачання не надавалися.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року, у сумі 3 949,50 грн., як безнадійної в зв’язку зі спливом строку позовної давності, а також зобов’язання Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» здійснити перерахунок заборгованості та списати заборгованість за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року у сумі 3 949,50 грн. як безнадійну в зв’язку зі спливом строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Разом з тим, зазначений в статті перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз.2 п.10 ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені права споживача, який має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно статей 261, 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час судового розгляду судом встановлено, що позивачу надавались послуги теплопостачання в період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року за адресою: за адресою: АДРЕСА_3. Факт наявності заборгованості за особовим рахунком відкритим на ім’я ОСОБА_3, як власника перед КП КМР "Тепломережі» за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року у загальному розмірі 3 949,50 грн., доведена матеріалами справи та визнана сторонами.

Із пояснень сторін, судом встановлено, що на теперішний час в провадженні суду не перебуває на розгляді позов КП КМР «Тепломережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, у якому ОСОБА_3 і надано право заявити клопотання про застосування позовної давності, як це передбачено ч. 3 ст. 267 ЦК України. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що їх підприємство ні з заявами про видачу судового наказу, ні з цивільними позовами про стягнення заборгованості з теплопостачання до позивача ОСОБА_3 не зверталися.

Також суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування норми п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України до правовідносин сторін, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, оскільки згідно ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому, визнання безнадійною заборгованості за послуги теплопостачання у зв'язку зі спливом строку позовної давності та списання її з особового рахунку, без зазначення конкретних порушень при нарахуванні такої заборгованості та надання доказів на її спростування, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав. Отримання чи неотримання позивачем житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг за наявністю боргу за комунальні послуги, не свідчить про порушення прав позивача, до якого відповідачем не заявлено вимоги щодо стягнення боргу.

За таких обставин, враховуючи положення частини 3, 4 статті 267 ЦК України, відповідно до яких позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, оскільки захисту підлягає порушене право, а спір на даний час між КП КМР «Тепломережі» та ОСОБА_3 з приводу стягнення заборгованості відсутній, тому вимоги про визнання заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року, у сумі 3 949,50 грн., як безнадійної в зв’язку зі спливом строку позовної давності, а також зобов’язання Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» здійснити перерахунок заборгованості та списати заборгованість за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року у сумі 3 949,50 грн. як безнадійну в зв’язку зі спливом строку позовної давності, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позивачем не сплачувався судовий збір при зверненні до суду, враховуючи результат вирішення справи, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про захист прав споживача, зобов'язання здійснення перерахунку заборгованості за теплопостачання, списання заборгованості в зв'язку зі спливом строку позовної давності та ненадання послуг - задовольнити частково.

Зобов’язати Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Тепломережі» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Тритузна, 168, код ОКПО 03342573) здійснити ОСОБА_3 (місцепроживання: АДРЕСА_8, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) по особовому рахунку № 1190001 за адресою: АДРЕСА_3 перерахунок заборгованості за послуги теплопостачання та списати заборгованість за послуги теплопостачання ОСОБА_3 за період з 01 грудня 2007 року до 02 квітня 2013 року у розмірі 7 893 (сім тисяч вісімсот дев'яносто три) гривні 50 копійок, в зв’язку з тим, що послуги теплопостачання не надавалися.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про визнання заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року, у сумі 3 949,50 грн., як безнадійної в зв’язку зі спливом строку позовної давності, а також зобов’язання Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» здійснити перерахунок заборгованості та списати заборгованість за послуги теплопостачання за період з 02.04.2013 року до 01.04.2015 року у сумі 3 949,50 грн. як безнадійну в зв’язку зі спливом строку позовної давності, - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Тритузна, 168, код ОКПО 03342573) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено – 08.10.2018 року.

Суддя Т.О. Решетник