Рішення № 77321965, 18.10.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3126/16-ц

Провадження по справі № 2/635/594/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Грищук Р.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

треті особи – ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, припинення права власності та витребування квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якій просить визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_6, померлого 30 вересня 2013 року, припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, витребувати у ОСОБА_3 зазначену квартиру шляхом зобов’язання звільнити квартиру та передати їй ключі від квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 26 вересня 2012 року померла її тітка ОСОБА_7 Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7 був її син ОСОБА_6, який спадщину після смерті матері прийняв шляхом подачі до нотаріальної контори у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.

30 вересня 2013 року її двоюрідний брат ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді вище зазначеної квартири. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 за правом представлення є позивач, яка спадщину після смерті двоюрідного брата прийняла шляхом подачі приватному нотаріусу Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6Є немає.

Після спливу строку, встановленому ст.1270 ЦК України, позивач звернулася до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, однак 19 червня 2014 року остання відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв’язку з відмовою нотаріуса в оформлені права на спадщину позивач вимушена була звернутися до суду за правилами позовного провадження. При підготовці позовної заяви позивач в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявила рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року, яким позовні вимоги ОСОБА_6 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені, за ОСОБА_6 визнано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7, яка померла 26 вересня 2012 року; визнано дійсним договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 12 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнано за ОСОБА_5 право власності на зазначену квартиру. Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, в грудні 2014 року подала апеляційну скаргу. Апеляційним судом Харківської області 15 січня 2015 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року скасовано в частині визнання дійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного 12 грудня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнання за ОСОБА_5 право власності на квартиру згідно з укладеним договором купівлі-продажу та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Отже, після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на яку позивач і просить визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Оскільки ОСОБА_5 30 грудня 2014 року відчужив спірну квартиру ОСОБА_3, позивач просить припинити право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру, витребувати у ОСОБА_3 зазначену квартиру шляхом зобов’язання звільнити квартиру та передати їй ключі від квартири.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, припинення права власності та витребування квартири залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2016 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів, з Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області витребувані відомості щодо осіб, зареєстрованих в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи –ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, припинення права власності та витребування квартири – залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2017 року ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року скасовано, справу повернуто до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2017 року провадження по справі зупинено до закінчення розгляду справи за позовом ОСОБА_6 до Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, Житлово-будівельного кооперативу «Стекольщик-78» про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2018 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2018 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області, Житлово-будівельного кооперативу «Стекольщик-78» про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2018 року провадження у справі поновлено.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися, надали суду заяви, в яких просили про розгляд справи за їх відсутності, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, відповідачем суду надана заява, в якій він просить про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірна квартира була ним придбана відповідно до вимог діючого законодавства, правові підстави для припинення права власності на квартиру відсутні.

Враховуючи, що в судове засідання не з’явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 є сином померлої 26 вересня 2012 року ОСОБА_7 і померлого 21 травня 1999 року ОСОБА_10, які перебували у шлюбі з 16 липня 1977 року.

Зі змісту довідки житлового будівельного кооперативу "Стекольщик-78" від 07 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_11 належала квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, остання здійснила повний розрахунок за квартиру 09 лютого 1994 року. Сума пайового накопичення складає 10 727 крб. в цінах на 09 лютого 1994 року.

За архівними матеріалами КП "ХРБТІ" станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру ні за ким зареєстровано не було.

Згідно відповіді Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 10 квітня 2013 року, після смерті ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини у 6-місяний строк звернувся син померлої ОСОБА_6 Заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини від інших спадкоємців не поступало. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено: визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після ОСОБА_7, яка померла 26 вересня 2012 року; визнано дійсним договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 12 грудня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнано за ОСОБА_5 право власності на зазначену квартиру згідно з укладеним договором купівлі-продажу; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилив, рішення апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року залишив без змін.

Верховний Суд України постановою від 4 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2016 року задовольнив, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року скасував і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд Харківської області постановою від 15 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року, рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовив. В іншій частині рішення залишив без змін. Судове рішення набрало законної сили.

Вищезазначеним судовим рішенням встановлено, щомати позивача ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру, а тому суд першої інстанції правильно визнав за позивачем ОСОБА_6 право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7

За ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вище зазначені обставини відповідачем під час судового розгляду не спростовані.

Судом також встановлено, що 30 вересня 2013 року ОСОБА_6 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи (статті 1220, 1222 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За ч.1, ч.2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

За ч.4 ст. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року, що набрало законної сили 28 жовтня 2014 року, єдиним спадкоємцем ОСОБА_6 за правом представлення є його двоюрідна сестра ОСОБА_1 Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_12 помер ще до відкриття спадщини, а саме: 01 березня 2004 року. Інших спадкоємців у ОСОБА_6 не було.

За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1ст. 1269 ЦК України,спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 у встановлені ст. 1270 ЦК України строк, а саме 15 жовтня 2013 року звернулася до приватного нотаріуса Зміївського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини, у зв’язку з чим була заведена спадкова справа № 92/2013.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Зміївського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 для оформлення її спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримала постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій від 03 лютого 2015 року.

Згідно постанови приватного нотаріуса Зміївського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті її двоюрідного брата ОСОБА_6Є у зв’язку з відсутністю реєстрації за померлим права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

У відповідності до ч. 2ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на наведене та враховуючи, що за життя ОСОБА_6 набув право власності на спірну квартиру, позивач у встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину, приватним нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спірну квартиру, суд вважає можливим визнати право власності за ОСОБА_1 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за правом представлення після ОСОБА_6, який помер30 вересня 2013 року.

Разом з тим, судом встановлено, що спірна квартира була відчужена ОСОБА_5

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 40469463 від 10 липня 2015 року власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 грудня 2014 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13, рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 18471442 від 30 грудня 2014 року, є ОСОБА_3

Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як зазначено вище, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 12 грудня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнано за ОСОБА_5 право власності на зазначену квартиру згідно з укладеним договором купівлі-продажу.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2018 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року скасовано в частині визнання дійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного 12 грудня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнання за ОСОБА_5 право власності на квартиру згідно з укладеним договором купівлі-продажу та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції зазначав, що відповідно до ч. 2ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Разом з тим, матеріали справи не містять письмових доказів, а саме договору купівлі-продажу квартири 5 у будинку 15 на вул. Зоріна у м. Мерефа Харківської області , укладеного між сторонами у справі, зі змісту якого вбачалось би, що вони домовились щодо істотних умов договору.

Наявна в матеріалах справи розписка свідчить лише про те, що ОСОБА_14, який діяв в інтересах ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_5 12 грудня 2012 року грошові кошти за квартиру, яка належить ОСОБА_6 після смерті його матері.

Але, однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Ураховуючи, що право власності на спірну квартиру було визнано за ОСОБА_6 рішенням суду лише 16 квітня 2013 року, то в грудні 2012 року за відсутності правовстановлюючих документів у ОСОБА_6 він не міг нотаріально посвідчити правочин договір купівлі продажу, а відповідно і не міг ухилятись від його посвідчення, тому що договір, не могло бути укладено.

При цьому слід зазначити, що скасування незаконного судового рішення, на підставі якого особа набула право власності, не породжує правових наслідків, оскільки відпала підстава набуття права власності за цим рішенням.

Разом з тим, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки набув право власності на це майно відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 грудня 2014 року. У суду відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 знав, що відчужував не є власником цього майна.

Водночас, належна ОСОБА_1 квартира, що перейшла до неї в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, була відчужена без її згоди.

Як вбачається з правову висновку Верховного Суду України у спорі про витребування власником майна від добросовісного набувача, за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (справа №6-146 цс 13 від 16.04.2014 року).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, позивач вправі ставити питання про витребування даного майна у добросовісного набувача, оскільки відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, з огляду на вище викладене, виходячи зі змісту порушеного права та характеру його порушення, спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадкувизначений законом, а саме витребування спірного майна у добросовісного набувача в порядку ст. 338 ЦК України. Проте, таких вимог позивачем заявлено не було.

Разом з тим, позивач просить припинити право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру. Проте, такий спосіб захисту порушеного права суперечить загальним засадам цивільного законодавства та не відповідає способу захисту, встановленого законом.

Що стосується вимог позивача в частині витребування зазначеної квартиру шляхом зобов’язання відповідача звільнити квартиру та передати їй ключі, то в даному випадку цей спосіб захисту порушеного права позивача не є ефективним, оскільки не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині припинення права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та витребування квартири шляхом зобов’язання звільнити вказану квартиру та передати ключі. Згідно квитанції № 56 від 14 квітня 2016 року та квитанції № 58 від 14 квітня 2016 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 2520 гривень 00 копійок та вимоги немайнового характеру в розмірі 551 гривня 21 копійка відповідно.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2520 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_15 Михайлівни до ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, припинення права власності та витребування квартири - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 59.1 кв.м., житловою площею 30.0 кв.м. , що розташована за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_6, померлого 30 вересня 2013 року.

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині припинення права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та витребування квартири шляхом зобов’язання звільнити вказану квартиру та передати ключі – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2520 (дві тисячі п’ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, місце проживання (перебування): м. Харків, пров. Аравійський, буд.5.

Відповідач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2, місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Шейки Павла, буд. 27.

Повне рішення складено 23 жовтня 2018 року.

Суддя Т.В. Бобко