Постанова № 77321221, 23.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Дело № 640/13289/18

н/п 1-кп/640/884/18

УХВАЛА

23.10.2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Зуба Г.А.,

за участю секретаря Шаповал Є.Б. ,

прокурора Філатова Д.Д.,

захисників Шингарева О.В., Шингарева Д.О., Комуняра С.В.

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6,

представника цивільного відповідача ГУ НП в Харківській області - ОСОБА_7

представника цивільного відповідача ДКС України - ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч.2 - 365 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважав, що підстав для повернення обвинувального акту не існує, а справу слід призначити до судового розгляду.

Захисник Шингарев Д.О. , заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору , та зазначив, що в порушення ст. 291 ч.2 п.7 КПК України в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, або розмір істотної шкоди відповідно до диспозиції ст. 365 ч.1 КК України, у грошовому еквіваленті, тобто прокурором не сформульовано обвинувачення. Разом з цим, на його думку, начальник управління процесуального керівництва прокуратури Харківської області Тарасов І. не є уповноваженою особою, а тому він не міг спрямовувати даний обвинувальний акт до суду.

Дане клопотання підтримав захисник Шингарев О.В.

Захисник Комуняр С.В. також підтримав дане клопотання , доповнивши, що його підзахисному ОСОБА_10 інкриміновано порушення ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію», але взагалі не зазначено саме які спецзасоби були неправомірно застосовані обвинуваченим ОСОБА_10

Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали думки своїх захисників та прохали повернути обвинувальний акт прокурору.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору , представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 також заперечував проти повернення обвинувального акту.

Представники цивільних відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покладались на розсуд суду.

Суд ознайомившись з обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає, що обвинувальний акт слід повернути прокурору з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ст. 291 КПК України , обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного. Надання інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Проте вказані вимоги ст. 291 КПК України не виконані.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

В даному випадку в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення та при викладені фактичних обставин справи не зазначено в чому полягає істотна шкода, яка відповідно до примітки 3 ст. 364 КК України повинна бути виражена у грошовому еквіваленті, при цьому повинна перевищувати в сто і більш разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

При цьому , слідчим зазначений розмір шкоди, який не зазначений при формулювання обвинуваченого, а саме моральної шкоди ОСОБА_5 в розмірі 200000 грн , а ОСОБА_4 в розмірі 100000 грн , виходячи з ціни їх позовів не матеріального характеру, а шкода повинна бути зазначена реальна, яка і підлягає не тільки встановленню, але і доказуванню, як об'єктивна сторона кримінального правопорушення.

Виходячи з диспозицій ч 1, 2 ст. 365 КК України, а саме: ч.1 - перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди (саме істотної шкоди) охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб; ч.2 - дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Тобто, необхідною ознакою інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення за ст. 365 ч.2 КК України потрібно заподіяння «істотної шкоди», а отже і встановлення розміру істотної шкоди, яка відповідно до примітки 3 ст. 364 КК України повинна бути виражена у грошовому еквіваленті і тільки у грошовому еквіваленті.

Верховний Суд України в своїй постанові (5-99кс16) від 27 жовтня 2016 року висловив правову позицію, зазначивши , що з набранням чинності Законом № 1261 - VII виклад пункту 3 примітки статті 364 КК зазнав змін , оскільки законодавець уже не використовує у нормативних визначеннях ознаки « істотна шкода » сполучник « якщо » і тому чинна редакція цього положення охоплює майнову шкоду , яка досягла розміру , що у 100 ( сто ) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Водночас , Суд вважає , що диспозиція частини першої статті 364 і частини першої статті 365 КК , якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам , свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам , чи інтересам юридичних осіб , може становити не лише майнову шкоду , а й включати прояви немайнової шкоди , але тільки ті , які можуть одержати майнове відшкодування.

Так , за конкретних обставин справи , наслідки нематеріального характеру , які піддаються грошовій оцінці ( реальна шкода ) та відповідно до такої оцінки досягли встановленого розміру ( « істотної шкоди »... ) із заподіянням шкоди охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (соціального , політичного , морального , організаційного чи , іншого характеру ) , можуть бути із : спричинення фізичної шкоди - витрати на лікування чи протезування потерпілої особи , порушення законних прав та інтересів громадян - витрати на відновлення таких прав ( виплати незаконно взятому під варту чи ув'язненому або незаконно звільненому з роботи чи навчання , відшкодування за невиконання судового рішення , компенсацію шкоди від поширення відомостей , які ганьблять особу тощо ) ; політичної шкоди (витрати на проведення нових виборів та заходів антитерористичного характеру тощо ) ; організаційної шкоди ( витрати на відновлення роботи установи).

Разом з цим, слідчим в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені «діючи всупереч ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію»...» , але ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію» регламентує застосування спеціальних засобів, але ні про які спецзасоби в обвинувальному акті не зазначено взагалі.

Таким чином, зміст обставин викладених в обвинувальному акті та формулювання обвинувачення, позбавлено логіки, в розумінні ст.ст. 91, 291 КПК України, а також ст. 365 ч.2 КК України щодо об'єкту, суб'єкту , об'єктивної сторони та суб'єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеного , при призначенні справи до судового розгляду , суд буде позбавлений можливості роз'яснити обвинуваченим , відповідно приписам ст. 348 КПК України, суті обвинувачення.

Разом з цим, відповідно до ст. 36 ч.2 п. 14 КПК України , прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Але даний обвинувальний акт до суду спрямував начальник управління процесуального керівництва прокуратури Харківської області Тарасов І., який не зазначений в обвинувальному акті як прокурор який має право здійснювати процесуальне керівництво за даним кримінальним провадженням, не зазначений він і в витягу з ЄРДР, не зазначений він і в постановах заступника прокурора області від 08.06.2017р., 12.04.2018р. та 03.06.2018р. , копії яких долучені до обвинувального акту, слід також зазначити , що дані постанови не засвідчені , а зворотній бік других сторінок даних постанов копійований навпаки. Слід також зазначити, що кримінальне провадження здійснював слідчий прокуратури Харківської області, а начальник управління процесуального керівництва прокуратури Харківської області Тарасов І. не є керівником регіональної прокуратури або його заступником в розумінні ст. 36 КПК України.

Таким чином, обвинувальний акт та додані до нього матеріалами, не відповідають вимогам, встановленим нормами КПК України, а тому у відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 91, 291, 314 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням : ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч.2 - 365 ч.2 КК України, повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харкывського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Зуб Г.А.