Рішення № 77318514, 19.10.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3369/18

провадження №2/216/2280/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Янчук С.О.,

розглянувши в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

С У Т Ь С П О Р У:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою в суд, в якій уточнюючи свої позовні вимоги в останнє – 01.10.2018 року вказала, що з 03 березня 2004 року по 31 травня 2018 року вона працювала в ПАТ «Криворіжіндустрбуд» на посаді головного бухгалтера.

В обґрунтування уточнених вимог зазначила, що 31.05.2018 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням, згідно наказу № 69-К від 31.05.2018 року. В день звільнення з роботи їй не виплачено заробітну плату за період з квітня по травень 2018 року внаслідок відсутності грошових коштів на підприємстві. ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" нарахувало заробітну плату, але частину якої не виплачено при звільнені у розмірі 16 709,61 грн., та вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 18 761,92 грн.

Уточнюючи свої позовні вимоги про стягнення середнього заробітку згідно розрахунку позивач надала довідку № 262 від 27.06.2018 року, згідно якої середньомісячна заробітна плата за два останні місяці роботи склала 15 537,72 грн. (березень 2018 року – 8137,72 грн. та квітень 2018 року – 7400 грн.), середньоденна заробітна плата позивача складає 408,89 грн. Сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені складає 53 564, 59 грн.

Строк затримки розрахунку при звільнені та розмір заборгованості підприємства перед позивачем, глибина фізичних та моральних страждань призвела до гніву та обурення, в результаті чого позивачка знаходиться під впливом психологічного та морального тиску, що призвело до вимушених змін у її житті, моральну шкоду вона оцінює в розмірі 10 000 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить суд задовольнити її позов в повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі з квітня 2018 року по травень 2018 року в розмірі 16709,61 грн., вихідну допомогу при звільненні у розмірі 18761,92 грн.; середній заробіток згідно розрахунку за весь період затримки розрахунку у розмірі 53564,59 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 27 липня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 16).

Ухвалою суду від 06.09.2018 року підготовче провадження по справі було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 29).

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судове засідання здійснювати у відсутність учасників справи за наявними у суду матеріалами.

Позивач в судове засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, уточнений позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подавши до суду письмові заперечення, згідно яких уточнений позов позивача визнав частково, а саме не заперечував щодо стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 16 709,61 грн. та вихідної допомоги при звільнені у розмірі 18 761,92 грн., а в задоволені іншої частини вимог просив відмовити.

При цьому вказував, що при розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені позивач не врахував кількість робочих днів на підприємстві, тобто тих днів, які повинні бути оплачені середнім заробітком. Відповідно до наказу від 05.03.2018 року № 23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу, у зв»язку із різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року встановлений неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень, так:

з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року – 3 робочі дні (6 годин);

з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року – 5 робочих днів (10 годин);

з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.09.2018 року 30.09.2018 року – 4 робочих днів (8 годин);

з 01.10.2018 року по 17.10.2018 року – 2 робочі дні (4 години).

Середньо-годинна заробітня плата становить 51,11 грн., виходячи з розрахунку середній заробіток складає (середньоденна заробітня плата * 8 (кількість робочих годин), так у червні 408,88 грн., у липні 2018 року 511,10 грн., у серпні 408,88 грн., у вересні 2018 року 408,88 грн., у жовтні 2018 року у розмірі 204,44 грн.

Тому вважають, що за час затримки розрахунку при звільнені відповідач має сплатити позивачу середній заробіток у розмірі 1942,18 грн., а не 53 564,59 грн., як зазначає позивач.

В зв"язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 51622,41 грн. та моральної шкоди у розмірі 9000 грн. просили відмовити.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.43Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2148-VIIIвід 19.10.1973 р., держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115КЗпПУкраїни заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Нормами ст.47КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно до ст.116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 перебувала з 03.03.2004 року у трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством "Криворіжіндустрбуд" (правонаступником якого є ПАТ "Криворіжіндустрбуд"), що підтверджується копією трудової книжки виданої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 7-9). Наказом № 69-К від 31.05.2018 року позивач була звільнена з роботи за власним бажанням, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с. 10). Вказаним наказом була також передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат – 18761,92 грн. (середній заробіток за місяць - 6253,97 грн. * 3 місяці = 18761,92 грн.).

Згідно довідки ПАТ «Криворіжіндустрбуд» від 27.06.2018 року № 261, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 16709,61 грн. (за квітень 2018 року – 804,81 грн.; за травень 2018 року – 15904,80 грн. (а.с.23), що згідно письмових пояснень не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

П. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства по оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України міститься у постановах від 24.10.2011 р. у справі № 6-39 цс 11, від 21.11.2011 р. у справі № 6-60 цс 11, від 03.07.2013 р. у справі № 6-60 цс 13, від 20.11.2013 р. у справі № 6-114 цс 13, від 05.10.2016 р. у справі № 6-2405 цс15, від 13.03.2017 р. у справі № 6-259цс17.

Приймаючи до уваги вказані положення законодавства та факт нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні на момент ухвалення даного рішення, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 01 червня 2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

Представник відповідача заперечував щодо вимог позивача в частині стягненнясереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 51622,41 грн., в підтвердження чого надав наказ від 05.03.2018 року № 23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу, у зв»язку із різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року встановлений неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень, так:

з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року – 3 робочі дні (6 годин);

з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року – 5 робочих днів (10 годин);

з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року – 4 робочі дні (8 годин);

з 01.09.2018 року 30.09.2018 року – 4 робочих днів (8 годин);

з 01.10.2018 року по 17.10.2018 року – 2 робочі дні (4 години).

Тому на підстаці цього середньо-годинна заробітня плата складає 51,11 грн., виходячи з розрахунку середній заробіток становить (середньоденна заробітня плата * 8 (кількість робочих годин), так у червні 408,88 грн., у липні 2018 року 511,10 грн., у серпні 408,88 грн., у вересні 2018 року 408,88 грн., у жовтні 2018 року у розмірі 204,44 грн.

Однак суд не бере до уваги вказаний розрахунок, оскільки в матеріалах справи міститься довідка № 262 від 27.06.2018 року надана позивачу відповідачем ПАТ "Криворіжіндустрбуд", якій суд надає доказове значення та згідно якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 408,89 грн., тому з урахуванням наказу від 05.03.2018 року № 23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу» та графіку роботи на підприємстві з 07.05.2018 року сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні складає 17 173,38 грн. (408,89 грн. середньоденна заробітна плата * 42 робочі дні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 року (по день фактичного винесення рішення суду, а не набрання рішення суду законної сили, як зазначає позивач в уточненому позові), з яких у травні 21 робочий день, оскільки з позивачем розрахувались як за повні робочі дні; з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року – 4 робочі дні; з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року – 5 робочих днів; з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року – 4 робочі дні; з 01.09.2018 року 30.09.2018 року – 4 робочі дні; з 01.10.2018 року по 17.10.2018 року – 2 робочі дні (4 години).

Щодо вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки внаслідок звільнення позивач страждала у зв'язку з втратою роботи, що потягло зміну життєвого укладу, знаходилася у скрутному матеріальному становищі, отже зазнала моральних страждань.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та ступеню душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок звільнення, їх тривалості, тяжкості, вимушених змін у її життєвих обставинах та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням цих обставин та того, що з моменту звільнення пройшло близько 5 місяців, суд вважає за необхідне відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 5000 грн. за рахунок відповідача.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно до п. 1. ч. 1 ст.5Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення заборгованості із заробітної плати, – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд», код ЄДРПОУ: 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 – Миколаївська, 8/80, нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з квітня 2018 року по травень 2018 року в сумі 16709 (шістнадцять тисяч сімсот дев’ять) грн. 61 коп., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 року у сумі 17 173 (сімнадцять тисяч сто сімдесят три) грн. 38 коп., вихідну допомогу при звільнені у розмірі 18 761 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень.

В задоволені іншої частини вимог ОСОБА_1,- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд», код ЄДРПОУ: 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.1, на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована та проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 – Миколаївська, 8/80,.

Відповідач: ПАТ «Криворіжіндустрбуд», юридична адреса: 50051, код ЄДРПОУ: 01239186, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.1.

Суддя М.В. Бутенко